Адвокат Андрій Сабінін: Росія карає за сепаратизм на своїй території, але підтримує сепаратистів в усьому світі. Це лицемірство

7 грудня слідчий так званого Кримського управління ФСБ Росії вручив журналістові Миколі Семені обвинувальний висновок. На папірці зазначено, що той скоїв «злочин», який окупаційна влада кваліфікує як «заклики до зміни територіальної цілісності Російської Федерації». Семена начебто висловлював такі заклики у статті на сайті «Крим.Реалії» під заголовком «Блокада – необхідний перший крок до звільнення Криму». Стаття 280.1 Кримінального кодексу РФ, за якою окупанти обвинувачують Семену передбачає покарання до п’яти років ув’язнення. Максимум до середини січня наступного року має відбутися суд, прогнозують адвокати бранця. До цього часу журналіст перебуватиме на підписці про невиїзд.

Тиск на українського журналіста, який залишився в Криму після окупації, російська окупаційна адміністрація почала чинити ще з весни цього року. 19 квітня ФСБ провела обшук і порушила кримінальну справу проти Семени. Обшук в оселі журналіста тривав майже п’ять годин. Так звані правоохоронці вилучили два ноутбуки та інші носії інформації. Самого Семену запросили на допит, після чого відпустили на підписку про невиїзд. Захищає українця російський адвокат Андрій Сабінін, котрий днями повернувся з Криму. В інтерв’ю «Главкому» він розповів про те, що в Росії лінгвісти перебрали на себе місію юристів визначати, чи містять публічні висловлювання заклики до тероризму, та пояснив, чому кримські татари обшуки у своїх оселях сприймають як дискримінацію за національною і релігійною ознакою. Захисник також розказав про тренінги, які влаштовує російська влада для адвокатів, знайомлячи їх з особливостями відносно нової статті 280.1 ККРФ «Публічні заклики до здійснення дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності РФ».

Ви зазначаєте, що лінгвісти підмінюють собою юристів. Окрім того, сторона обвинувачення Семени не погоджується на те, аби свої висновки у справі озвучив психолог?

Лінгвіст встановлює наявність у текстах якогось висловлювання закликів, а психолог – спрямованість цих висловлювань. А якщо не встановити спрямованість висловлювань, як можна встановити мотив і умисел? Тобто, коли людина закликає до чогось, вона ж звертається до когось, чи не так? Натомість вони (сторона обвинувачення. – «Главком») кажуть, що слідчий за російським КПК є самостійною фігурою і сам вирішує, які дії йому проводити, а які – ні.

Чи можна порівнювати справи інших кримчан – Кольченка, Сенцова і Афанасьєва – зі справою Семени? Як пояснити, що одних одразу помістили до СІЗО, потім судили в Москві, а Семена зараз на волі?

Як не крути, але Семена такий собі білий комірець, хоча, може, не дуже вдале таке порівняння. Семена – це в’язень слова, в’язень сказаного. Так, до людей, яких притягують до відповідальності за висловлювання, застосовується, звичайно, позбавлення волі. Але на етапі попереднього слідства все-таки ці питання намагаються не посилювати і людей до СІЗО не відправляють. Тим паче він – літня людина, йому за 60, він має явні проблеми зі здоров’ям.

Тобто ФСБ, слідство, звертають увагу на вік і стан здоров’я?

Надіюся, що це так. Сенцов, Кольченко, Афанасьєв ішли за найтяжчою статтею. У нашому випадку – інша стаття, середньої тяжкості. Зокрема й через це Семену не запроторили до СІЗО.

Ви захищаєте не лише Миколу Семену, а й кримських татар з «Хізб ут-Тахрір», яких також переслідують. За якою ознакою в Криму дискримінують людей і чи бачите ви взагалі переслідування такого роду?

Я б узагалі не хотів думати, що це дискримінація. Я просто кажу, що Крим став територією Росії і, відповідно, правова система, правові порядки Росії прийшли до Криму. Якщо за автопробіги в РФ карають фермерів на 15 діб, а вони їдуть до Путіна попросити, щоби не було корупції, то аналогічно за подібні дії людей каратимуть і в Криму. Але виглядає, на мій погляд, це так, що чомусь першими дістається саме татарам… Вони думають, що їх переслідують за національною і релігійною ознаками, так вони самі кажуть. Так це і виглядає. Щодо мене, то я поки що не настільки глибоко поринув у цей мікроклімат…

Ви спілкуєтеся з родичами Миколи Семени, Синавера Кадирова, чи вони розуміють, що їхні рідні можуть отримати реальні терміни, як збираються діяти, якщо обвинувачених ув’язнять?

У даному випадку дії родичів людей, яких ви назвали, залежать від нас, адвокатів. Не буде нас – не буде нічого. Вони, родичі, нас не запитують, як діяти далі. Семена і Кадиров – дорослі і адекватні люди, один є журналістом з великим досвідом, Кадиров – колишній співробітник міліції.

Що з себе являють тренінги, котрі проводять лінгвісти для адвокатів, хто їх організовує, за яким принципом запрошуються слухачі на такі заняття?

Це був не стільки тренінг, скільки семінар, який у вересні було організовано у Санкт-Петербурзі. Ми були на ньому разом з адвокатом Дмитром Дінзе, який захищає Євгена Панова (українець, затриманий в окупованому Криму. – «Главком») у «справі кримських диверсантів». Важко сказати, хто для кого проводив тренінг, бо нам також було що сказати лінгвістам. Головна проблема лінгвістів полягає в тому, що вони масово дають відповіді на правові питання, що прямо заборонено, виходячи з тлумачень пленуму Верховного суду РФ. По-перше, слідчий не має права ставити правові запитання, він має право давати відповіді на ці запитання. По-друге, жоден експерт – не лише лінгвіст, а й психолог – не може давати правові відповіді тому, що він лінгвіст або психолог. Конкретно у справі Семени це наглядно видно. Тобто поставлене правове питання: чи є в такій-то публікації екстремістські висловлювання, заклики до порушення територіальної цілісності РФ? Вибачте, це норма кримінального права, це норма закону про екстремістську діяльність, це норма Кримінального кодексу. Не можна ставити питання людині, яка має філологічну освіту, та й навіть і юридичну, якщо цей експерт у статусі лінгвіста. Не можна ставити питання, на які дати відповідь може тільки суд. Але вони самі масово ці питання ставлять і масово на них відповідають. Ці семінари, про які ви кажете, можуть мати місце, аби зрозуміти одне одного, оскільки там зустрілися люди з різних барикад. Лінгвісти, які там були, – серйозні люди, вони є авторами російських методик при виробленні експертиз щодо справ екстремістської спрямованості.

Ці експерти представляють ФСБ?

Ні, ФСБ не відвідує такі заходи, у неї свої методики. Ці лінгвісти – це люди, які працюють у надрах міністерства юстиції. Це одна складова експертного блоку. Інша – це ЕКЦ МВС (експертно-криміналістичний центр МВС). У нас, у Росії, зараз війна методик, війна юристів, лінгвістів тощо. Вони пітніють у судах. Ми їх змушуємо у судах працювати, тому що доходить до абсурдних речей. У Краснодарському краї я на всю країну прославив підполковника Федяєва. Йдеться про один з процесів в Адигеї – «справу екологів». Ще ми цей процес називаємо «мовчанням ягнят». Так от у цьому процесі, у вузьких колах про те знають, Федяєв робив такі ляпи… Людина бачить назву статті «Мовчання ягнят», робить висновок про те, що ягня – це син вівці, а вівця в адигейській мові має негативну конотацію, тому назва «Мовчання ягнят» ображає адигейську національність. Як вам такий висновок?..

Чи відчуваєте ви якийсь тиск у своїй роботі в Криму?

Я знаю, що нас, адвокатів, контролюють, але жодних погроз поки що, слава богу, не було.

Російські адвокати вільно працюють у Криму?

А нас що там, так багато? Нас там три-чотири людини: я, Олександр Попков, Микола Полозов. От у Полозова вже виникли проблеми, його намагаються зробити свідком у кримінальній справі. А зробити його свідком означає виведення його з адвокатів. Ще про щось заявляє адвокат Еміль Курбединов. З його слів випливає, що йому хтось телефонував з Адвокатської палати... Я готовий повірити таким словам. Я числюся в Адвокатській палаті Ставропольського краю. Мене на розмову не викликали, просто дали пораду бути акуратним, педантичним. Але це радше стосувалося оформлення документів, доходів… Такого, щоб погрожували, пасли, то не було. Але це або не за горами, або, можливо, вже є, а я про це не знаю. Про всяк випадок я стараюся, щоб в одязі було менше кишень, машину на тривалий час без догляду не залишати…

Як Україна може допомогти вам?

Ми хотіли б, аби Україна допомогла вирішити проблеми російських адвокатів. Щоб не було цієї подвійності, що ми порушуємо закон України, потрапляючи до Криму в зручний для нас спосіб. Окрім того, у справі ваших так званих диверсантів велика проблема полягає в тому, що коли люди опиняються в «Лефоротово», тоді з’являються українські консули. А допоки люди в Криму, вони нікому не потрібні, і доки до людей не потрапить нормальний адвокат, їх продавлюють через тортури для надання свідчень, доки консула там немає і, відповідно, бути не може. Але хоча б якийсь інтерес звідси (з Києва) потрібно було б проявляти.

Як може виглядати цей інтерес, якщо дипломати і справді не можуть туди поїхати?

Можливо, якісь ноти надсилати. Припустимо, до Зехтея (Андрій Захтей – затриманий у Криму громадянин України, так званий «диверсант») ми потрапляли три тижні. До Панова адвокат Дінзе потрапляв один місяць. Ось за цей місяць вони накручували йому на одне місце, даруйте за висловлювання. До Штиблікова (Дмитро Штибліков – один з так званих «диверсантів», затриманих у Криму), якого взяли нещодавно, ми досі не потрапили. А адвокат, який начебто з’явився у нього за угодою із ним, навіть скаргу на запобіжний захід не подав. Що ж це за адвокат? Вочевидь, виникає запитання: звідки ж прийшла ця людина? Я мав змогу ознайомитися з цією справою. У ній немає скарги на арешт. Але той адвокат у справі, а ми – ні. Нас просто до СІЗО не пускають, бо їм ФСБ сказала не пускати.

Ви допомагаєте громадянам України у Криму, керуючись російськими законами. Натомість, відповідно до міжнародного права, Крим – це територія України. Як бути?

Законодавство є, формально у людей є всі права громадян Російської Федерації, але без всякого озирання на справедливість. Я б так сказав. Ми не можемо працювати за іншими законами, можемо лише за російськими.

Я адвокат. Можу лише коментувати, та й то акуратно, позицію Семени. Вона ось така. На вашому місці я б звернув увагу на таке. У нас склалася парадоксальна ситуація через Україну, через Крим. Право нації на самовизначення – не національна, а міжнародна ознака – в Росії сьогодні трактується як те, що хтось до нас може ввійти. І щойно це (входження) стається, то будь-яка розмова про те, що можна вийти, стає незаконною. І ось це патологічне лицемірство є не просто на рівні закону, а й на рівні тлумачення Конституційного суду. Адже не секрет, що у нас Конституційний суд зібрали після «референдуму», зібрали їх на ніч і не випустили, допоки вони не дали схвальний висновок про те, що Крим є російським.

У вересні у Москві відбувся глобальний форум сепаратистів. Росія, котра офіційно проти сепаратизму на своїй території, збирає величезний триденний форум сепаратистів з усього світу, що проводиться на кошти президентського гранту, на якому обговорюють питання Каталонії чи ірландського якогось самовизначення, та аж ніяк не кримського. Це ж лицемірство, це подвійні стандарти.

Але ж суспільство таку політику підтримує?

Звичайно. Ви ж знаєте загальну статистику людей, які вважають, що «КримНаш».

Михайло Глуховський, Станіслав Груздєв (фото), «Главком»