Правозахисник: Українських засуджених в Криму зробили росіянами насильно

Голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко в інтерв’ю «Главкому» нагадав про те, яким був процес роздавання або набуття громадянства в окупованому Криму.

«Це стосувалося також людей, які відбували покарання. У людей на території окупованого Криму не було добровільного вибору. Усіх записали росіянами, така політика цієї держави. Інша справа, що засуджені взагалі не мають при собі документів. А громадянство підтверджується паспортом, виданим особі. А паспорт цей може бути видано особі тільки коли особа виходить на волю. Якщо керуватися законом, до цього часу стосовно цієї особи не може вчинятися жодних дій щодо належності її до того чи іншого громадянства. Ось це цікавий юридичний казус: як же відбувалася зміна громадянства цих засуджених осіб, якщо їхні паспорти перебувають у матеріалах справи, а не на руках у в’язнів? Інколи ці матеріали могли перебувати в суді в Донецьку, у Маріуполі, в Одесі, у Києві, будь-де», - розповів правозахисник.

Нагадаємо, раніше голова управління ФСВП (Федеральної служби виконання покарань) Вадим Булгаков повідомляв, що загалом на півострові утримуються близько 3 тис. в'язнів. Омбудсмен Валерія Лутковська казала про те, що більшість із цих людей насильно зробили російськими громадянами. Павліченко підкреслив, що окупанти це зробили на основі свого «закону», яким усі особи, що перебували в Криму під час окупації, автоматично вважаються такими, які набули російське громадянство. І за таких умов вкрай важко взагалі отримувати інформацію про кримських в’язнів.  

«Якщо ми можемо безперешкодно відвідувати заклади виконання покарань тут, на континентальній частині України, то там – ні. Ми не знаємо імен тих засуджених, які висловили бажання переїхати на континентальну частину України. Окрім того, що ці люди відбувають покарання, вони ще виявилися й заручниками Росії. Усе ж таки слід розуміти, що установи виконання покарань не є настільки ізольованими, що звідти не виходить інформація. Є рідні, з якими спілкуються засуджені. Рідні не обов’язково й не завжди проживають на тому півострові. Тобто, першоджерела інформації – це знайомі, рідні. Інколи у справах і адвокати працюють, також надають інформацію. Та загалом робота правозахисників у таких умовах є дуже ускладненою», - відзначив правозахисник.