Резолюція ПАРЄ щодо України: Повний текст

Парламентська асамблея Ради Європи вчора, 12 жовтня, прийняла дві резолюції по Україні, в яких російсько-українська війна називається «російською агресією» і міститься заклик до РФ вивести свої війська з Донбасу. Мова йде про звіт чеського депутата Христини Zelenkovoj «Політичні наслідки російської агресії в Україні», за який проголосували 73 члена ПАРЄ, і звіт німецького політика Маріелли Векк.

«Засоби правового захисту у випадках порушень прав людини на окупованих українських територіях, не підконтрольних українській владі», за який проголосували 87 членів ПАРЄ. Переклад резолюції Векк наводить «Ліга».

Нижче - повний текст звіту Векк.

1. Парламентська Асамблея глибоко стурбована станом справ у галузі прав людини в Криму і в «самопроголошених республіках» Донецька і Луганська ( «ДНР» і «ЛНР»).

2. Вона знову підтверджує свою позицію щодо того, що анексія Криму Російською Федерацією і військове втручання російських військ на сході України порушують міжнародне право і принципи, підтримані Радою Європи, про що йдеться у резолюції Асамблеї 2112 (2016), резолюції 2063 (2015), резолюції 1990 (2014) і резолюції 1988 (2014).

3.«ДНР» і «ЛНР», створені за підтримки та під контролем Російської Федерації, не мають будь-якої легітимності у відповідності з українським або міжнародним правом. Це відноситься до всіх їх «установ», включаючи «суди», встановлені владою де-факто.

4. У відповідності з міжнародним правом, Росія, яка де-факто здійснює контроль над цими територіями, несе відповідальність за захист свого населення. Тому Росія повинна гарантувати права всіх жителів Криму, а також в «ДНР» і «ЛНР».

5. Що стосується Криму, тут військову присутність Росії і контроль були офіційно визнані російською владою. Що стосується «ДНР» і «ЛНР», підтверджується добре задокументованою роллю російських військових у взятті під контроль і контроль цих регіонів, незважаючи на рішучий опір законної влади України, і на повній залежності «ДНР» і «ЛНР» від Росії в матеріально-технічному, фінансовому та адміністративному відношенні.

6. В Криму і в зоні конфлікту на Донбасі серйозні порушення прав людини були і як раніше відбуваються, про що свідчать численні доповіді, зокрема, комісара Ради Європи з прав людини, представників Місії спостерігачів Організації Об'єднаних Націй, ОБСЄ / БДІПЛ, а також провідних українських і міжнародних недержавних організацій з прав людини. Ці порушення включають позасудові страти, викрадення, тортури і нелюдське і принижуюче людську гідність поводження, незаконні затримання та непропорційні обмеження свободи слова і інформації.

7. Жертви порушень прав людини не мають ефективних внутрішніх засобів правового захисту в своєму розпорядженні:
7.1. Місцеві «суди» в «ДНР» і «ЛНР» не мають легітимності, незалежності та професіоналізму; українські суди в сусідніх районах, контрольованих урядом, мають юрисдикцію, що поширюється на неконтрольовані області, важкодоступні, не можуть отримати доступу до документів «ДНР» і «ЛНР» і не можуть забезпечити виконання своїх рішень на цих територіях;
7.2. що стосується Криму, незалежність судів відчуває тиск, зокрема, під тиском готовність поліції і прокуратури залучати до відповідальності осіб, винних у скоєнні злочинів проти потенційних або реальних прихильників України.

8. У Криму українці і кримські татари сильно залякані вищезазначеними порушеннями прав людини, а також тим фактом, що це залишається безкарним. Багато з них були змушені покинути Крим. Паралельно всіх жителів Криму змусили силою отримати російські паспорти і відмовитися свого громадянства України, щоб мати доступ до медичного обслуговування, житла та інших основних послуг. Кримські татари після розпуску Меджлісу і його місцевих відділень втратили своє традиційне демократичне представництво. Татарські ЗМІ і мусульманська релігійна практика татар також під тиском. Сукупний ефект цих репресивних заходів несе загрозу для самого існування татарської громади як окремої етнічної, культурної і релігійної групи.

9. В зоні конфлікту на Донбасі цивільне населення, а також велика кількість комбатантів постраждали від порушень їх прав на життя та фізичну недоторканність, на вільне користування майном, від військових злочинів і злочинів проти людяності, включаючи невиборчі або навіть навмисні обстріл цивільних районів, іноді спровоковані розміщенням зброї у безпосередній близькості.

10. Численні жителі зони конфлікту на Донбасі, по обидві сторони лінії зіткнення, досі щодня страждають від численних порушень режиму припинення вогню, погоджені в Мінську. Ці порушення документуються щодня Спеціальною місією спостерігачів ОБСЄ в Україні, незважаючи на обмеження доступу, введені в основному де-факто владою «ДНР» і «ЛНР». Жителі також зазнають лиха від переважаючої атмосфери безкарності і загального беззаконня у зв'язку з відсутністю законних, функціонуючих державних установ, і, зокрема, доступу до правосуддя, згідно зі статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини (ETS N5). Вони також зазнають серйозні соціальні труднощі, які посилюються обмежувальними заходи, вжиті українською владою щодо пенсійного забезпечення та соціальних виплат. Нарешті, внутрішньо переміщені з «ДНР» і «ЛНР» особи позбулися свого майна у зв'язку з незаконними вимогами перереєстрації, введеними де-факто владою «ДНР» і «ЛНР».

11. Українська влада почала переслідування передбачуваних винних у скоєнні військових злочинів та інших порушень прав людини з боку провладних сил. Але вони досі не надали міжнародним спостерігачам доступ до всіх місць утримання під вартою, зокрема, у віданні Служби безпеки України (СБУ).

12. Мінські угоди включають положення про амністію для учасників збройного конфлікту на Донбасі. Асамблея нагадує, що, за міжнародним правом, такі положення не можуть служити виправданням безкарності винних у серйозних порушеннях прав людини.

13. Що стосується виборів, передбачених у мінських угодах, Асамблея вважає, що до тих пір, поки поточна ситуація в «ДНР» і «ЛНР», яка характеризується відсутністю безпеки, залякуванням і безкарністю і відсутності свободи слова та інформації, має місце, вільні і справедливі вибори (гарантовані статтею 3 першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини (ETSN9)), не представляються можливими в цих регіонах.

14. Асамблея шкодує про те, що ні Російська Федерація, ні Україна не ратифікували Римський статут про заснування Міжнародного кримінального суду (МКС). У той же час, Україна прийняла юрисдикцію МКС в зоні конфлікту на Донбасі у своїх заявах від 17 квітня 2014 і 8 вересня 2015 р по статті 12.3 Римського статуту. Асамблея вітає зміни до Конституції України, прийняті українським парламентом, з допомогою яких ратифікація Римського статуту буде можлива. У той же час, Асамблея занепокоєна тим, що ці зміни наберуть чинності лише через три роки, а не якнайшвидше, як це було рекомендовано Асамблеєю.

15. Асамблея глибоко стурбована відсутністю прогресу у міжнародному розслідуванні збитого рейсу MH17 на Донбасі.

16. Виходячи з вищевикладеного, Асамблея закликає:
16.1. відповідні органи, як Україні, так і в Російській Федерації:
16.1.1. ефективно розслідувати всі випадки серйозних порушень прав людини, імовірно здійснених у всіх районах, що знаходяться під ефективним контролем;
16.1.2. притягнути осіб, винних у цих порушеннях, до відповідальності, тим самим перешкоджаючи будь-яким іншим подібним порушенням у майбутньому;
16.1.3. надати максимально можливу компенсацію жертвам цих порушень;
16.1.4. приєднатися до Римського статуту МКС;
16.1.5. повністю виконати мінські угоди;
16.2. російську владу:
16.2.1. припинити свої репресивні дії, спрямовані проти осіб, лояльних до української влади, у всіх районах, що знаходяться під ефективним контролем, у тому числі в Криму; зокрема, відновити історичні права кримських татар і сприяти відновленню верховенства права на всій території східної України;
16.2.2. в той же час забезпечити захист основоположних прав усіх жителів «ДНР» і «ЛНР» і задоволення їх основних потреб і використовувати свій вплив на владу де-факто з цією метою;
16.2.3. сприяти незалежному моніторингу ситуації у сфері прав людини на всіх українських територіях, що знаходяться під ефективним контролем, у тому числі в Криму;
16.2.4. використовувати всі наявні юридичні засоби для перегляду рішення Верховного суду РФ щодо оголошення Меджлісу поза законом, а також щоб надати кримськотатарській спільноті самому обирати свої органи самоврядування;
16.2.5. забезпечити необмежений доступ представників міжнародних організацій і консульських працівників України до ув'язнених, етапованих з території, яка знаходиться під українським контролем, в пенітенціарні установи на території РФ;
16.2.6. перевести в Україну тих в'язнів, хто висловить таке бажання, щоб вони могли провести залишок свого терміну ув'язнення на території, яка контролюється українською владою;
16.2.7. припинити практику перевезення з Криму до території РФ тих осіб, хто не має російського громадянства, в тому числі - ув'язнених.
16.3. українську владу:
спростити, наскільки це можливо, повсякденне життя мешканців непідконтрольних територій і переміщених осіб з цих районів за рахунок скорочення адміністративних процедур щодо доступу до виплати пенсій і соціальної допомоги та сприяння доступу жителів до правосуддя шляхом належного оснащення та кадрового забезпечення судів у районах, підконтрольних уряду, чия юрисдикція була поширена на непідконтрольні території;
регулярно переглядати і зважувати рішення України про відхилення від виконання Міжнародної конвенції з громадянських і політичних прав, а також Європейської конвенції з прав людини, виходячи з принципів необхідності, пропорційності і недискримінації;
16.4. міжнародне співтовариство:
продовжувати приділяти увагу ситуації, пов'язаної з дотриманням прав людини і гуманітарним положенням осіб, що проживають на територіях, непідконтрольних українській влади, і утримуватися від висування вимог, виконання яких буде зміцнювати незаконний статус-кво;
16.5. МКС:
здійснити свою юрисдикцію в тій мірі, яка є юридично можлива, виходячи із декларацій України.

17. Асамблея ухвалює в першочерговому порядку продовжувати спостереження за станом справ у галузі прав людини в зоні конфлікту в Донбасі і в Криму».