Священик, який кинув виклик Патріарху Кирилу

    Опальний протоієрей УПЦ констатує: у Московському патріархаті на першому місці – Росія, лише потім йде Христос
    Події, що відбувалися останні півроку в Україні, викликали різку зміну ставлення українців до Росії. Братерство і дружба, якими звикли пишатись і українці, і росіяни, на ділі виявились міфом. Революція і окупація посіяли зерна розколу і в Українській православній церкві. Незважаючи на залежність УПЦ МП від Москви, яка завжди підтримувала владу
    • Михайло Глуховський, «Главком»
    • 14 Травня, 2014, 17:31
    • Розсилка

    Опальний протоієрей УПЦ констатує: у Московському патріархаті на першому місці – Росія, лише потім йде Христос

    Події, що відбувалися останні півроку в Україні, викликали різку зміну ставлення українців до Росії. Братерство і дружба, якими звикли пишатись і українці, і росіяни, на ділі виявились міфом.

    Революція і окупація посіяли зерна розколу і в Українській православній церкві.

    Незважаючи на залежність УПЦ МП від Москви, яка завжди підтримувала владу Януковича, група священників в розпал масових протестів у Києві зайняла принципову позицію і склала «Заповіді мирного спротиву», фактично підтримавши сотні тисяч протестувальників на Майдані.

    Священики Московського патріархату приєдналися до представників інших українських церков задля підтримки народу в боротьбі проти корупційної влади. Розстріл мітингувальників у 20-х числах лютого у Києві лише більше об’єднав церковників в середині країни.

    Вже наприкінці лютого три найбільших православних церкви України: УПЦ МП, УПЦ КП та УАПЦ поновили роботу Комісії «про подолання церковного розподілу», яка формально діяла з 2009 року, однак жодних практичних рішень з того часу не народила.

    За кілька днів, в розпал агресії Росії в Криму із заявою про засудження політики сусідньої країни виступив навіть речник УПЦ МП Георгій Коваленко. «Жодної політичної заяви патріарха Кирила ми не сприймемо, якщо він схвалить агресію Росії…», - попередив тоді речник УПЦ МП.

    В то й же сам Кирило спромігся лише на заклик не чинити спротиву, тобто фактично запропонував українцям зрадити свою Батьківщину.

    Окупація Криму, а за нею і участь озброєних росіян у внутрішньополітичному конфлікті на Півдні і Сході України, ускладнила внутрішню ситуацію в УПЦ МП. Дійшло до того, що навіть частина вищого духовенства української церкви дозволила собі критикувати Москву. В нещодавньому інтерв’ю «Главкому» митрополит Черкаський і Канівський Софроній публічно заявив, що в УПЦ МП авторитет Патріарха Кирила впав.

    За словами Софронія, такої позиції дотримуються багато священнослужителів у церкві. Однак, якщо митрополиту демонструвати власну позицію поки що сходить з рук, то священикам, які щодня спілкуються з вірними, таке вільнодумство коштує дорого. Днями митрополит Овруцький і Коростенський Віссаріон заборонив відправляти богослужіння священику УПЦ МП - протоієрею Віталію Ейсмонту, настоятелю Покровського храму села Холосне, Коростенського району, Житомирської області. Причина - співслужіння зі священиками Київського патріархату 6 травня у Видубицькому монастирі.

    Як розповів отець Віталій в інтерв’ю «Главкому», його обвинувачують у закликах до примирення і об'єднання з УПЦ Київського патріархату. За словами священика, близько половини духовенства в УПЦ МП мають спільну з ним позицію: негативно ставляться до Патріарха Кирила. Каже, що є вже й такі священнослужителі, які об’єднуються в групи і збираються перейти до УПЦ КП.

    Сам отець Віталій нині перед вибором, яке йому запропонувало церковне начальство: або він покається і, можливо, отримує іншу посаду в УПЦ МП, або залишить церкву, якщо його погляди не зміняться. На роздуми Ейсмонту відвели місяць.

    Патріархом нашої церкви є громадянин країни-агресора

    Отче Віталію, чому вас покарали забороною священнослужіння саме зараз?

    Цей процес дуже довго визрівав. Я сподівався, що наша Українська православна церква відреагує на події в Україні більш адекватно, ніж вона це зробила. Біле потрібно називати білим, а чорне – чорним. Якщо є сепаратисти, то це сепаратисти, а якщо є ті, яких потрібно захищати, то їх потрібно захищати. Але що ми бачимо?

    Території нашої держави захоплено. Серед тих, хто мешкав на тій території, є критично налаштовані громадяни – з іншою позицією. Куди їм діватися після цього, тікати зі своєї Батьківщини, полишати домівки, адже люди муситимуть ставати іноземцями?

    Звичайно, церква мала би звернутися до країни-агресора, тим паче Патріархом нашої церкви є громадянин тієї самої країни-агресора. Але ми бачимо, що цього не сталося. Коли Крим захопили росіяни, у Москві зібрали синод, де було заявлено, що Крим залишається частиною церкви. Це просто знущання над тим народом, який живе в Криму. Думаю, в разі подібного на Донбасі так само скажуть, що Донбас залишається частиною церкви і все. Я просто бачу, що церква повернулася спиною до людей. Я не міг такого далі терпіти, не міг залишатися осторонь. Але церква, це ж не магазин, до якого можна ходити, а можна поміняти на інший. Поміняти юрисдикцію, це все одно що поміняти жінку, тим паче з якою довго живеш.

    Як прихожани відреагували на відсторонення вас від служіння?

    Я не знаю їхньої реакції, я їх не попереджав. Думаю, що більшість з них навіть не знають про існування Київського патріархату. Парафіяни – це старенькі жінки, які живуть у вимираючому селі. Вони цього не знають, нехай і не знають надалі. Я думав з ними попрощатися, і сказати слова подяки за спілкування, але так сталося, що в листі заборони, який мені видали, сказано про призначення нового священика. Тому попрощатися не встиг.

    Чи засуджували в УПЦ Патріарха Кирила до того, як Росія почала окупацію України?

    Може і були неприємні моменти раніше, але вони не були такими, що про них варто бити в дзвони. Змінилося ставлення до Кирила головним чином під час окупації. Фактично Патріарх Кирил відреагував мовчанкою на те, що сталося. Ти прекрасно розумієш, звідки ця зброя, звідки блокпости… Але Патріарх мовчить. Єдине, що я зробив на своїй парафії, то відмовився поминати Патріарха під час богослужінь. Я за нього молився тихо про себе, але вголос його ім’я не проголошував. Це ж урочисте проголошення, під час якого і титул називається: «Велікій Господін і Отець наш». Як він може називатися паном і, тим паче, моїм батьком після цього?

    Митрополит Софроній говорить про те, що дуже багато людей розчарувалися в Патріархові Кирилі. Чи можна оцінити, скільки людей незадоволені поведінкою Московського патріарха?

    Я не можу говорити за всіх людей. Проукраїнські священики, звичайно, засуджують його політику, і політику, яку проводить президент Росії. Наприклад, митрополити Черкаський і Канівський Софроній назвав Путіна бандитом. Звичайно, є й ті, що симпатизують Росії, підтримують захоплення нашої країни. Якщо взяти всю Україну (священнослужителів УПЦ МП по всій країні – «Главком»), то людей, які поділяють мою позицію і засуджують Кирила – 50%. Частина людей хочуть Автокефалії, а частина хоче, аби наша церква повернулася до статусу Руської православної церкви, який вона мала до 1990 року з центром у Москві.

    Скільки людей, які не підтримують Кирила, готові об’єднатися з УПЦ КП?

    Розумієте, це не просто так, взяти і поміняти юрисдикцію, вийти з однієї і увійти до іншої церкви. Це все одно, що дружину поміняти. Щоб так вчинити, потрібно, щоб людину довели до такого стану. Я так зробив, хоча продовжую вважатися кліриком Московського патріархату. Я не отримав призначення у Київському патріархаті, я не служу. Мені дали місяць на міркування, і сподіваються, що я звернуся з покаянним листом, і мене приймуть продовжувати служити у Московському патріархаті. Я не можу сказати, яким буде мій крок. Звичайно, хотілося би, аби наша церква стала українською, а не була невідомо якою. Якщо не буде ніяких змін у церкві, якщо все залишиться так, як є зараз, тоді я буду змушений перейти до Київського патріархату.

    Які саме зміни мають відбутися, хто їх має ініціювати?

    Є шанс, що щось зміниться в політиці УПЦ МП насамперед. Потрібно, щоб були спроби захистити народ України, щоб народ відчув, що наша церква є таки українською. Яким чином це може бути? Перш за все, це публічне засудження сепаратизму, мають бути заклики, аби це зупинити.

    УПЦ МП не засуджує політику Кремля через страх?

    Це делікатне питання, воно – до наших ієрархів. Перед захопленням Криму і наші ієрархи, і речник нашої церкви отець Георгій Коваленко і інші священики, як верховний капелан УПЦ МП митрополит Августин, засудили політику сусідньої країни. Але це було тоді, коли тільки спроба була (захоплення Криму, – «Главком»), ще дій не було, а був тільки початок. Але коли все стало реальністю, коли було відшматована територія, чомусь замовчали. Те, що замовчали я розцінюю як зраду.

    В разі, якщо УПЦ МП і надалі не засуджуватиме окупацію і сепаратизм, чи варто очікувати на спротив самих вірян? І чим це може закінчитися?

    Важко прогнозувати, чим усе закінчиться. Звичайно, якщо політика церкви не змінюватиметься, то спостерігатимемо відтік людей до Київського патріархату. В одній з єпархій священики уже групами збираються переходити до Київського патріархату. Проте, наразі не маю права оголосити, де саме це відбувається. Я не думаю, що Московський патріархат в Україні припинить своє існування. Все одно в країні залишаться ті, які симпатизують Росії. Бачте, що у відбувається, іде підміна понять. У них Христос витісняється Росією, Христос стає на другому місці.

    Як може змінити ситуацію відтік священиків з УПЦ МП до УПЦ КП?

    УПЦ КП може стати найбільшою церквою в Україні в разі, якщо в УПЦ МП не буде ніяких змін. Наскільки мені відомо, зараз кількість парафій УПЦ МП є удвічі більшою за УПЦ КП. Але кількість парафіян вже зараз майже однакова як в однієї, так і в іншої церкви. Відомо, що в Західних регіонах храми більше наповнені людьми, ніж на Сході. Кількість храмів не тотожна кількості парафіян.

    Фото зі сторінки Віталія Ейсмонта у соцмережі Facebook

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ