Правозахисники презентували законопроект «Як жити, коли відновиться контроль за кордоном між Україною та РФ»
Законопроект про перехідне правосуддя підготовлений низкою правозахисників. Він базується на міжнародних документах. Питання захисту прав людини стоїть центральним.
«Сьогодні дуже важливо сформулювати яким чином буде жити держава в той момент, коли відновиться контроль за кордоном між Україною та РФ, в той момент, коли закінчиться анексія Криму, і відповідно Україна повністю контролюватиме всю свою територію. Це ми мали зробити ще вчора. Але бажано зробити принаймні сьогодні, щоб правила гри були зрозумілі та єдині для всіх», - говорить Лутковська.
Сьогодні на сайті ВРУ є величезна кількість зареєстрованих законопроектів про колабораціонізм з різними ступаннями покарання, позбавлення громадянства мешканців окупованих територій. Є громадські ініціативи розробки законопроекту про прощення. Але вони всі різні і задають різні правила гри. Проаналізовані документи дають розуміння, що є вперте бажання, умовно кажучи, «посадити всіх». Але варто зазначити, що такий підхід є щонайменше несправедливим. Адже залишається беззаперечний факт – під час початку збройного нападу на території України російськими найманцями держава Україна не організувала евакуацію цивільного населення з Криму та Донбасу. Усе лягло на плечі волонтерів. Більше того, держава не подбала про надання житла тим, хто виїхав на підконтрольну уряду України територію, не забезпечила робочим місцем. Тому деякі внутрішньо переміщені особи так і не змогли влаштуватися на «материку» і були змушені повернутися назад в зону конфлікту та жити у вимушеній окупації.
Лутковська наполягає, що має бути чітке розуміння, хто є жертвою конфлікту, яким чином повинна здійснюватися компенсація за завдану шкоду та втрати жертвам конфлікту, яким чином буде налагоджуватися державна влада на тих територіях, які сьогодні не підконтрольні українському уряду. Адже не зрозуміло, хто буде працювати, хто буде поліцейським, суддею, вчителем і так далі.
«Важливо дати відповідь на запитання, хто не буде нести жодної відповідальності. «Мені дуже хочеться, щоб контроль України сприймався на непідконтрольних територіях як бажаний». Цього можна досягнути досить легко. Варто просто чітко визначити, хто буде нести відповідальність, а хто ні. Ми плануємо, що цей законопроект стане рамковий . він повинен встановити нормальні, адекватні правила гри. Решта законопроектів , які будуть з’являтися на виконання цієї законодавчої рамки», - наполягає Уповноважений ВРУ з прав людини (2012-2018).
Олег Мартиненко брав участь у миротворчій місії Цивільної поліції ООН в Боснії-Герцеговині (1999-2001), офіцер контрольного відділу забезпечення Головного штабу місії у Приштині у складі Миротворчої місії Цивільної поліції ООН в Косово (2002-2003). Нині він працює в Українській Гельсінській спілці з прав людини.
«Я бачив як втілювалося в життя перехідне правосуддя у вигляді гібридних судів у Боснії, як працювала міжнародна спільнота в цивільному Косово. Перехідне правосуддя (transitional justice – англ.) – це не тільки система юстиції, це «justice» у широкому розумінні, тобто розумінні справедливості. А саме перехід держави від тоталітарного стану до демократичного, і з конфліктного до мирного стану. В Україні - два в одному. Ми ще однією ногою в пострадянському просторі, не дійшли до демократії в повній мірі, і війна у нас не закінчилася. Але великій кількості країн були громадянські війни і збройні конфлікти. У кожній ситуації було своє перехідне правосуддя. Тому перед нами стоїть завдання не наступати на граблі, а вивчити весь міжнародний досвід. І випрацювати свій шлях. Адже над цим питанням треба думати вже зараз, а не тоді, коли закінчиться війна. Тим більше у нас вже є деокуповані території», - зауважує Мартиненко.
Є міжнародні документи, які допоможуть у нашій справі, зокрема міжнародна резолюція ООН про перехідне правосуддя, а також про захист жертв збройного конфлікту міжнародного гуманітарного права. Правозахисники вивчили цілу низку моделей перехідного правосуддя, котре вже є в Північній Ірландії, в Колумбії, в Руанді, в Боснії. Але кожна країна робила свою національну систему перехідного правосуддя. Трафарету не може бути апріорі.Наприклад, Камбоджа і Мозамбік взагалі відмовилися від міжнародних кримінальних судів, чітко сказавши, що вони не будуть судити своїх воєнних злочинців. Міжнародна спільнота висловила подив, але ці країни пояснили, що якщо вони почнуть судити цих всіх людей, то є 100% ризик, що розпочнеться новий громадянський конфлікт. Вони просто вирішили забути цей конфлікт в історії своїх країн. І у них це вийшло.
А от в Руанді, де був геноцид, посадили 130 тисяч людей. Було найнято 250 тисяч суддів. Але масу воєнних злочинців було прощено, тому що країні потрібні були робочі руки. Тому там відбулася ресоціалізація.
У Північній Ірландії є своя модель перехідного правосуддя. Бойовики ІРА, які отримали кілька пожиттєвих строків, були випущені на волю. Британці тоді стиснувши зуби, вважали, що їх можна звільнити в обмін на цінну інформацію для кримінального переслідування інших злочинців. Щоправда, була умова, якщо збройне угрупування цього бойовика знову здійснить напад чи ексцес, то він знову повертається в тюрму.Що буде у нас? Поки не відомо. Але точно в Україні має бути чотири напрямки перехідного правосуддя, які окреслені в міжнародних документах:
1) Компенсація матеріальна і моральна жертвам конфлікту.
2) Кримінальне переслідування воєнних злочинців, а також переслідування адміністративному, люстраційному, політичному сенсі тих, хто долучився до збройного конфлікту.
3) Встановлення історичної правди і максимально повна розповідь про те, що передувало конфлікту, що було під час конфлікту, і на якому етапі ми, як суспільство, знаходимося. Це дуже болючій момент для будь-якого політика, адже не кожен готовий визнати свою співучасть в тому, що відбувається в нашій країні.
4) Інституційні зміни в суспільстві, що унеможливить повторення трагедії в суспільстві.
Саме синхронна, комплексна, паралельна робота цих чотирьох категорій і є моделлю перехідного правосуддя. Не можна буде щось одне робити, а інше нехтувати.
«Наш законопроект забезпечує електоральні запити більшості нашого населення, зачіпає всі органи виконавчої влади, дає міжнародній спільноті роботу і чітке уявлення того, де і я к вони можуть нам допомогти, а також і для громадянського суспільства, де і як ми можемо підключатися», - говорить Олег Мартиненко.
Законопроект про перехідне правосуддя вирізняється від інших подібних спроб тим, що даний документ підготовлений низкою правозахисників. І відповідно питання захисту прав людини стоїть центральним. «Цей документ є максимально комплексним по відношенню до тих стандартів перехідного правосуддя, які зазначені в міжнародних документах. З нашої точки зору жертвами цього конфлікту є не тільки ті, хто втратив своїх близьких на війні, не тільки ті, хто втратив майно в зоні конфлікту, не тільки ті, хто переїхав на підконтрольну території Уряду України. Як на мене, жертвами конфлікту є все населення України, навіть ті, хто нікого або нічого не втратив на війні. Адже люди дивилися новини, щоб розуміти, що відбувається, у них змінилося світосприйняття, світ став крихким у порівнянні з тим, як це було до початку конфлікту. Тому вони також є жертвами конфлікту», - продовжує Лутковська.
Мартиненко додає, що на відміну від тих законів чи законопроектів, які уже є, зокрема Закон «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях», законопроекти «Про колабораціонізм», «Про прощення» ставлять в центрі уваги лише обмежені речі, наприклад, громадський порядок, чи безпека на деокупованих територіях, чи робота державної машини на деокупованих територіях, чи кримінальне переслідування, чи притягнення до відповідальності винних, а правозахисники фокусуються на звичайній людині. «Ми не говоримо про території, про кордони, як повинна працювати державна машина. Ми говоримо про те, як повинна себе відчувати людина - потерпілий чи злочинець -в рамках перехідного правосуддя», - продовжує Мартиненко.
На його думку, законопроект, який розробляють правозахисники, передбачає створення державної програми реалізації, з детальним описом усіх заходів реалізації, з бюджетом, який буде зрозумілим для міжнародної спільноти, які строки це все має охоплювати, окрім того має бути ще низка законопроектів про реалізацію цих всіх підходів. Адже ми не можемо говорити про перехідне правосуддя, якщо ми не реформуємо судову систему, не змінимо кримінально-процесуальний кодекс, не підготуємо резерв слідчих, прокурорів, суддів.
Ознайомитися з інфографікою
Запис прес-конференції
Коментарі — 0