6 січня народився Валерій Лобановський: цікаві факти біографії легендарного тренера

Сьогодні, 6 січня, легенді футболу, видатному тренеру Валерію Лобановському могло б виповнитися 84 роки. Але волею долі його серце зупинилося у 2002 році, коли він був на своєму футбольному посту.

До дня народження Валерія Лобановського «Главком» підготував найцікавіші факти з життя знаменитого українського футболіста і тренера.

• Лобановський увійшов до списку 50 найкращих тренерів за 50 років (1959-2009) за версією World Soccer, а також до списку найкращих тренерів післявоєнного періоду за версією The Тіmе.
  
  
• Ніхто більше ніж Лобановський не керував київським «Динамо». На посту головного тренера клубу Валерій Васильович пробув з перервою понад 20 років (1973 – 1982, 1984 – 1990, 1997 – 2002). Він також став й найтитулованішим із тренерів у чемпіонатах СРСР: його «Динамо» виграло вісім чемпіонських титулів та шість Кубків СРСР – більше ніж будь-який інший клуб під керівництвом одного тренера.
  
  
• Лобановський прославився вмінням надзвичайно точно подавати підкручені м'ячі з кутових та штрафних ударів («сухий лист») – часто після передач Лобановського м'яч влітав у ворота безпосередньо з кутового. Завдяки цьому вмінню футболіст прославився на весь Радянський Союз. На тренуваннях відпрацьовував удари такого типу, використовуючи фізичний «ефект Маґнуса» і власні математичні підрахунки.
  
  
  Валерій Лобановський та його знаменитий «сухий лист», 1960-ті

• Мало хто знає, але Валерій Лобановський також тренував збірні ОАЕ і Кувейту. При чому робота зі збірною Еміратів зробила його легендою серед арабів. При ньому футболісти домоглися найкращого на той момент результату в історії збірної – посіли четверте місце на Кубку Азії 1992. Однак через конфлікт з головою ФФ ОАЕ, арабським шейхом, який часто втручався в тренерську роботу Метра, контракт був розірваний. Цікаво, що через кілька років шейх послав Лобановському у Київ листа, в якому вибачився і визнав правоту тренера.

  Лобановському не довелося довго сидіти без роботи. Дуже скоро йому надійшла пропозиція з табору сильної збірної Кувейту. На Азіатських іграх-1994 збірна завоювала бронзові медалі (вперше в історії). Але коли в країні почалася війна, по закінченні контракту тренер залишив збірну і повернувся у столицю України.

• Лобановський дуже любив влаштовувати для команди заходи на кшталт походів в кіно або всілякі екскурсії. Він був людиною інтелігентною та ерудованою, прагнув і прищепити підопічним потяг до прекрасного.

• Ще Лобановський обожнював джаз. Йому з Чилі привезли рідкісні в той час пластинки з американським джазом. Він був дуже радий цьому подарунку.

• Знаменитий тренер вірив у магічну сутність числа «13» і забороняв футболістам виходити під цим номером на поле. Він особисто перевіряв комплекти одягу, і якщо знаходив футболку з написом «13», то викидав її в сміття.

• По дорозі з роздягальні до поля Лобановський намагався не наступати ногою на лінії розмітки бігових доріжок і на тріщини в асфальті. Завжди ретельно переступав їх.

• Валерій Лобановський носив звання полковника внутрішньої служби, через що отримав аналогічне прізвисько на посаді тренера. Він мав і інші прізвиська – Маятник (за звичку хитатися сидячи на тренерському місці), ВВЛ, Метр. Футбольне прізвисько Лобановського – Рудий Соняшник – було ліричнішим.

• Іронія долі полягає в тому, що Лобановський помер того дня, коли його рідному «Динамо» виповнилося 75 років – київський клуб заснований 13 травня 1927 року. А вже через два дні – 15 травня, Лобановському було посмертно присвоєно звання Героя України. Того ж дня відбувся фінал Ліги чемпіонів, який почали із хвилини мовчання.

• У 2014 року під час Революції Гідності Валерія Лобановського проголосили Почесним учасником Майдану.

• 12 червня 2016 року відбулася прем'єра документального фільму про легендарного тренера – «Лобановський назавжди». Основу фільму склали вітчизняні та зарубіжні архівні кіноматеріали, а також оцінки, судження і спогади про Метра.