Правда, що сплила після смерті Нобелевського лауреата: вірш «Прощайте, хохлы!» Йосипа Бродського

Образивий антиукраїнський вірш дійсно належить перу відомого поета. В мережі сплив архівний запис виступу поета. Адже в жодну збірку це послання «хохлам» автор включити не наважився, як і розпорядники його літературної спадщини.

Бродський у цьому творі прощаються з українцями, називаючи їх «хохлами». «Кончилась, знать, любовь, коли была промежду», - написав він. Бродський прочитав цей вірш публічно, дійство було записано на відео. На днях запис опублікував Борис Владимирський.

«Отрывок из видеозаписи вечера Бродского в зале пало-альтовского Еврейского центра 30 октября 1992 года, где он читает «На независимость Украины» в присутствии почти тысячи слушателей», - прокоментував автор відео.

Автентичність вірша викликала багато сперечань серед прихильників поета та вчених. Тепер, через 23 роки після написання твору, авторство доведено.

«На Независимость Украины»

Дорогой Карл Двенадцатый, сражение под Полтавой,

слава Богу, проиграно. Как говорил картавый,
время покажет - кузькину мать, руины,
кости посмертной радости с привкусом Украины.

То не зелено-квитный, траченый изотопом,
- жовто-блакитный реет над Конотопом,
скроенный из холста: знать, припасла Канада -
даром, что без креста: но хохлам не надо.

Гой ты, рушник-карбованец, семечки в потной жмене!
Не нам, кацапам, их обвинять в измене.
Сами под образами семьдесят лет в Рязани
с залитыми глазами жили, как при Тарзане.

Скажем им, звонкой матерью паузы метя, строго:
скатертью вам, хохлы, и рушником дорога.
Ступайте от нас в жупане, не говоря в мундире,
по адресу на три буквы на все четыре

стороны. Пусть теперь в мазанке хором Гансы
с ляхами ставят вас на четыре кости, поганцы.
Как в петлю лезть, так сообща, сук выбирая в чаще,
а курицу из борща грызть в одиночку слаще?

Прощевайте, хохлы! Пожили вместе, хватит.
Плюнуть, что ли, в Днипро: может, он вспять покатит,
брезгуя гордо нами, как скорый, битком набитый
отвернутыми углами и вековой обидой.

Не поминайте лихом! Вашего неба, хлеба
нам - подавись мы жмыхом и потолком - не треба.
Нечего портить кровь, рвать на груди одежду.
Кончилась, знать, любовь, коли была промежду.

Что ковыряться зря в рваных корнях глаголом!
Вас родила земля: грунт, чернозем с подзолом.
Полно качать права, шить нам одно, другое.
Эта земля не дает вам, кавунам, покоя.

Ой-да левада-степь, краля, баштан, вареник.
Больше, поди, теряли: больше людей, чем денег.
Как-нибудь перебьемся. А что до слезы из глаза,
Нет на нее указа ждать до другого раза.

С Богом, орлы, казаки, гетманы, вертухаи!
Только когда придет и вам помирать, бугаи,
будете вы хрипеть, царапая край матраса,
строчки из Александра, а не брехню Тараса.

Иосиф Бродский

Користувачі мережі коментують відео: «Але ж він сам не «руський», а так вболіває за російську неповноціність без України, навіть по Шевченку пройшовся, до якого йому ой як далеко. Ото ми їх дістали, що в штани вони наклали. Нинішні події тільки підтвердили: ця імперія без України ніяк не може спокійно жити й розвиватися, як і раніше, як і у всі часи її існування. І між іншим, наш Іван Багряний набагато раніше описав ГУЛАГ!», «Ио́сиф Алекса́ндрович Бро́дский — русский и американский. Цинизм мыслителей до СССР и после:жить в Европе или Америке,а умничать о стране где родился, которая стала предметом зарабатывания денег. Кто и зачем так воспитал нас? 99лет истории дает ответ,осталось найти силы в себе это понять», «Да.... ну, собственно говоря, ничего нового.... «Любой русский демократ заканчивается на украинском вопросе» . Грушевский видел эту кацапскую мразь насквозь. Им без нас не жить. А мы вполне...».

Для довідки: Йосип Олександрович народився у Ленінграді у 1940 році у єврейській родині, емугрував до Їзраїлю, потім до Відня, потім до США.1992 року Йосип Бродський написав вірша — неоднозначну відповідь на здобуття Україною незалежності у 1991 році.Коли у 90-х з'явилася аудіоплівка з записом, де він декларував цей горезвісний вірш, в Україні почалися звинувачення Бродьського в українофобії. Не зважаючи на це, в зв'язку з тим що Бродський не надрукував цього вірша у жодній збірці при житті, а розпорядники його літературної спадщини теж вирішили не включати цей вірш у жодне зібрання творів письменника, велика кількість українців заперечували авторство Бродського. Деякі оглядачі вважають цей вірш Бродського просякнутим ненавистю до України, расистським, українофобським й одним з найгірших доробків поета також і з точки зору поетичної мови.