Як фарцувальники змінили моду у Радянському Союзі

«Сегодня носит адидас, а завтра родину продаст». Радянська віршована побрехенька застерігала не відхилятися від курсу партії. Купувати речі вітчизняних виробників, не спокушатися на імпортне. І байдуже, що радянське дуже часто означало «немодне», сіре, одноманітне та ще й не завжди якісне.

Перші паростки фарцування з’явилися у 50-ті роки. Тоді «стиляги» вимінювали радянський коньяк чи ікру на одяг в іноземних студентів в гуртожитках. В цей час про заробіток ще не йшлося. Жодної комерції, все заради стилю.

Та вже згодом все змінилося. На вулицях Москви велася справжня війна за іноземний одяг. Футболки, піджаки, штани і навіть взуття намагалися виміняти на свій одяг, радянське спиртне чи годинники. За одяг з написами англійською – подвійний тариф. Попит на імпортне раптом підстрибнув, а фарцування стало прибутковим бізнесом, який все ще будувався на щирій любові до західної культури.

Вже згодом фарцування стало надприбутковим бізнесом. Головне – не потрапити на око міліції.