Чому відмова від окупованих територій не принесе мир

Контент-аналіз вчорашніх заяв за підсумками нормандського саміту, зроблених низкою парламентських та позапарламентських політичних сил, не залишає сумнівів, що вони прийняли внутрішнє рішення тимчасово окуповані території виключити назавжди із складу України.

Втім, сміливості прямо в цьому зізнатися, їм все ще бракує, і ясно чому: в історії, здається, не було прецедентів, коли б країна добровільно відмовлялася від своєї території на користь ворога, який шукає умов, щоби цю територію якось впихнути таки назад. Тим не менш, ілюзія про мир в обмін на території стала доволі масовою, щоби претендувати на відверту дискусію.

Однак, через елементарне боягузство політики цю ідею просто топлять у словесному проносі в даному випадку абсолютно неаргументованої критики Порошенка. Бо те, на чому він стоїть, в цьому я твердо переконаний, є єдино можливим шляхом повернення Донбасу в Україну та України на Донбас. Вийти з Мінського процесу = попрощатися з Донецьком та Луганськом назавжди. І чекати, поки збудеться ще одна фантазія про неминучий крах Росії. Території точно не стане, але в тому, що це означатиме мир, я не певен.