Сьогодні виживання української мови є все ще величезним питанням

З приводу скасування статусу російської мови, як регіональної, в Харківській області, бачу, що вже закрутився черговий язикосрач. Знову «нє смєйтє запрєщать мнє говоріть по-русскі, я патріот!», знову про половину АТО (чомусь не приживається той термін ООС, але то інша тема), яка воює російською мовою, знову про Путіна та Пушкіна...

Шановні (справді шановні, без хіхі) мої патріоти на русском. Цілком спокійно й без закликів: мова є надважливою складовою частиною того самого патріотизму, який велить жити по совісті, сплачувати податки, захищати свою країну та таке інше. Частиною невід'ємною: без власної мови складніше усвідомлювати Україну самостійною, суверенною, завжди присутня думка про «та ну, насправді в нас все так само, як в Росії, і ми такі ж самі, і мова оно в нас одна, чого ми викаблучуємося з тим патріотизмом, то все шароварщина та граківщина».

Окрім того, оця сама українська мова наразі все ще перебуває в занепаді, нею не хочуть спілкуватися багато з тих, хто може це робити - просто тому, що їм це незручно. Дехто вважає, що погано її знає й тому соромиться, дехто вважає, що він і без мови - справжній патріот і нема чого лізти до нього в душу та ще щось вимагати, дехто просто цілком щиро не бачить різниці (аж до «так ето же то же самое, что русскій»)... Таким чином, якщо не робити зусилля, якщо забезпечувати собі русскім язиком зону комфорту й не думати про «язикосрач» - мова може просто пропасти. Зараз не настільки багато людей спілкуються українською, аби бути певним, що вона виживе й без тих, хто «отстаньтє от мєня, я українскій знаю!». Тобто, оця сама надважлива складова патріотизму та самоусвідомлення все ще може загинути. А без неї України й справді не буде.

Це, як з івритом в Ізраїлі: його довгий час відроджували штучно, створювали такі умови, що люди були змушені його вивчати, ним спілкуватися. Тепер ніхто не поставить його виживання під сумнів. А от виживання української - все ще величезне питання. До речі, на відміну від виживання російської. Оце й уся різниця. Тому, гадаю, є прямий сенс спілкуватися саме українською, навіть, якщо це потребує зусиль. Патріот - це взагалі той, хто робить зусилля заради своєї країни, чи не так? А це зусилля - насправді, не таке вже й велике. То чого ж не зробити?