Сюрреалістичний локдаун: торгові центри закриті, а в церквах велелюдні служби

Вчора Київ продовжив карантинні обмеження до 30 квітня. Вже зараз іде мова про те, що ця дата – не фінал. Поговоримо про наслідки.

Фактично, сьогодні держава намагається за рахунок бізнесу вирішити усі питання і проблеми, котрі створили державні відомства. МОЗ, що не встиг вчасно і якісно вакцинувати значну частину населення і підготувати до наслідків пандемії медичну систему. МВС, що не зуміло забезпечити дотримання карантинних правил для громадян. Виконавча влада, що не здатна створити систему підтримки і мотивації для бізнесу замість штрафів, хоча тут зауважу, що ми вдячні навіть за невеликі кроки назустріч. До того ж центральна влада та органи місцевого самоврядування щоденно грають в пінг-понг скидаючи одне на одного відповідальність за прийняття рішень.

Чи живий пацієнт, чи мертвий?

– Шановні, він животіє…

Карантинні обмеження часто невиправдані ані логікою, ані здоровим глуздом ведуть до банкрутства підприємств. Закриття торговельних центрів в той час, коли в церквах правляться велелюдні служби. Несправедливість порядку, коли працюють одні ресторани, а інші вимушені зачиняти двері.

Очевидно, що продовження карантинних обмежень не зорієнтоване на те, щоб зупинити хворобу. Це чергова імітація турботи про здоров’я людей.

А в результаті такої «турботи» за пів року ми опинимося у глибочезній фінансовій ямі, виходити з якої доведеться повільно і складно.

Зараз уже не стоїть питання про державну підтримку бізнесу певними пільгами. Влада має обрати радикальний, але якісний шлях у цей непростий час. Або ми йдемо на повний локдаун, принципово переглядаючи фінансові та інвестиційні програми в державі для того, щоб дати людям компенсації. Але в цьому випадку підтримати доведеться всіх.

Або ми маємо переглянути обмеження і дозволити, скажімо, роботу усіх ТРЦ, ресторанів з дотриманням вимог без виключень для однієї мережі гіпермаркетів, котра працює у будь-який час, коли інші вимушені взяти паузу.

Кістка для бізнесу з 8-10 тисяч гривень нині вже не здатна нікого врятувати. Або держава оголошує повний локдаун і переглядає фінансові потоки, залишаючи недоторканими лише захищені статті бюджету, а гроші направляє на підтримку бізнесу. Або ми повинні зняти обмеження і організувати безпечну роботу підприємців, контролюючи це питання.

Інакше – із швидкістю світла летимо у грошову прірву, звідки доведеться вибиратися довгі роки.