Після Перемоги маємо готуватись до наступної війни

Проблема не в тому, що ми повернемося з загостреним почуттям справедливості, (воно й було таким), проблема в тому, що ми повернемось в країну з неймовірним відчуттям несправедливості.

І логіка поведінки останніх двох років диктуватиме свою зрозумілу схему дій.

Після війни і, між наступною неминучою війною, лише нам вибирати яким це буде Межичасся: поганою копією Веймарської республіки чи реалізацією проекту Великої України.

Країною, яку роздиратимуть протиріччя, з постійними перевиборами і новими ідолами; де нові обличчя гнитимуть швидше, ніж потраплятимуть з піар-трубки в реальну політику.

А старі, звично розігруватимуть краплену колоду.

Де збольшевізовані ветерани стануть інструментом в чужих руках, а не в руках історії.

Де жахлива поствоєнна ентропія знищить все, що було збудовано кровʼю і потом війни – унікальним єднанням нації.

Що треба щоб цьому зарадити.

Амбіційний проект Великої України.

Велика мета.

Велика візія.

Героїчна місія.

Країна в якій «липинці» дискутуватимуть з «донцовцями». А діятимуть як бандерівці.

Де кожен памʼятатиме «що на ньому міліонів стан стоїть», а він сам стоятиме у строю залізної дисципліни.

Де з нами перестануть говорити як з дітьми і ззовні і всередині.

Де ми перестанемо вести себе як діти, бо знатимемо що доля в наших руках, і на вістрі наших списів.

Що потрібно для реалізації цього проекту.

Бандерівська тріада. Ідея. Кадри. Боротьба.

Ідея

Зараз не має неможливого.

Кордони зруйновані.

Зруйновані кордони постсовєцької колонії, тепер потрібно зруйнувати кордони в голові. Не будуймо собі штучних перепон. Наша ідея і проект мають бути широкими як Всесвіт і високими як небо.

Країна має прагнути як мінімум на регіональне лідерство в цій частині Євразії і субєктність геополітичного гравця.

Кадри

Організація і люди. Це має бути більше, ніж партія. Модерний Орден. Філософсько-лицарська школа.

Мудрі. Мужні. Шляхетні передусім.

Що повернуть значення слів і ціну словам.

Повернуть силу вчинків і врівноважать зроблене зі сказаним.

Боротьба

Треба не дати жодного шансу реалізації проектів аперспективного божевілля.

Не бути в опозиції чи у владі, а мати свою позицію і гнути свою лінію.

Нас, націоналістів, багато років просили «злагідніти» свої позиції, прибрати на думку імпотентних опонентів войовничість і радикальність.

Але це серед націоналістичних ватаг з моменту відновлення Незалежності знали, що Росія зло, і війна з нею неминуче буде, а отже військо треба зміцнювати, а не розганяти як 1917-му.

Ядерну зброю берегти як гаранта незалежності і суверенітету.

Плекати в суспільстві мілітарний козацький дух і націоналізм, а не жвачку пацифізму, угодовства і виродження.

Тоді нас затюкали і відправили на маргінес, тепер виправляємо це власною кровʼю…

Тому треба брати ініціативу в свої руки.

Реалізовувати свій проект Великої України. Вести за собою.

І тоді в країни є шанс.