Європа змушена йти на вихід із зони комфорту

Ми (всі європейці, включно з екс-СРСР) звикли жити у дуже комфортній по суті європейській бульбашці. Локально – з розвалу СРСР. А насправді – з 1945 року.

У порівнянні з усім попереднім досвідом європейської історії НДР, Угорщина, Чехословаччина, війни на Балканах, крах соціалістичного табору, навіть анексія Криму і війна на Донбасі – майже непомітні ексцеси.

Ця доба європейського миру закінчилася 2022. А вихід з зони комфорту насправді це дуже травматичний досвід. Який дається нелегко. Звідси – купа апокаліптичних і відверто шизофренічних концепцій «кінця цивілізації» і «кінця Європи».

Насправді питання полягая є в наступному: доба довгого (відносно) миру – це було виключення, і далі вся європейська і світова історія піде «як і було» або поточне загострення – це флешбек «жахливого минулого», і з часом все повернеться до нової норми більш стабільного і мирного світу?

І відповіді зараз нема. А той хто каже, що знає правильну відповідь – бреше або собі, або вам.