Світ закликає «дивитися тільки вперед»

Подивіться вгору!

Власні роздуми.

Перше – цей саркастичний фільм варто подивитися. Хоча би для того, щоби відчути, чим дихає «цивілізований світ».

Друге – фільм багатоплановий і різні глядачі можуть побачити в ньому різне.

Я особисто побачив алегорію на атеїзм, який не хоче бачити Бога. Люди «не дивляться вгору» тому, що так зручніше, вигідніше, комфортніше. Світ цей закликає вустами героїні Меріл Стріп «дивитися тільки вперед».

У рецензіях можна прочитати, що ця картина – про кліматичні зміни, пародія на Трампа і трампістів, тощо. Можливо автори та актори вкладали в неї й такий зміст, бо аналогій важко не побачити. Але за звичайними для лівого спектру американського політикуму конструкціями проглядає щось значно важливіше, ніж сатирична критика минулої адміністрації.

Це ніби як у кращих фільмах радянського часу – за формальним дотриманням рамок пануючої ідеології проглядається відхід від неї та навіть спротив її абсурду.

І фінальне – мене зворушив у завершенні картини момент молитви, яку промовляє герой Тімоті Шаламе:

«Отче наш, Творцю неба і землі! Даруй нам милість Твою і пробач гординю. Даруй нам прощення і пробач сумніви. А головне, Господи, – даруй нам Свою любов, що дасть нам силу в ці темні часи, мужність прийняти, що судилося нам, скоряючись Твоїй мудрій волі, без страху і з відкритими серцями. Амінь».

Багато сучасних фільмів вказують на релігію та її прояви у житті людей як на щось темне, обмежене, навіть огидне.

Зустріч героями кінця світу вдома, в колі родини й справжніх друзів, промовлена щиро молитва – це ніби паросток, який пробивається крізь асфальт сучасної лівацької «культури скасування».

Цим фільм спонукає заплющити тілесні очі, щоби духовні очі підняти в Небеса. Підняти тоді, коли цей світ споживацтва, тотального скептицизму і безвірництва волає: «Не дивіться вгору!»