Петро Димінський: Думаю, Фірташ міг би стати акціонером WOG

    • Катерина Пешко, Наталія Литвинова, «Главком»
    • 18 Березня, 10:00
    • Розсилка

    «Мене немає у списку найбагатших, та це мене не ображає. Головне, щоб я не був у списку найбідніших»

    Петро Димінський, як і багато інших бізнесменів, що не пов’язують своє життя із політикою, намагається уникати публічності. Каже, все, що хотів би про себе сказати, маючи власний телеканал, і так міг би в будь-який момент. Він – власник медіахолдингу ZIK та футбольного клубу «Карпати», а також володар четвертої частини паливно-промислової групи «Континіум», публічним обличчям якої був нині вже покійний Ігор Єремеєв. Димінського вже багато років називають то львівським «сірим кардиналом», то «галицьким олігархом». Сам він характеризує своє нинішнє становище трохи скромніше...

    З «Главкомом» Петро Димінський зустрівся в офісі ФК «Карпати» в самому центрі Львова. Телефони лишаємо на вході – такі правила тут діють для всіх працівників, включно із шефом – щоб не відволікали від роботи. В середині – тиша, приглушене освітлення, жодних зайвих предметів і фото футбольної команди різних років.

    Тож, починаємо розмову з футболу. Бізнесмен визнає, що не проти продати «Карпати», але обумовлюється: не в кожні руки, бо присвятив цій справі 15 років свого життя. Каже, що нині розвивати в Україні ФК не престижно, а корумпована система тільки знищує футбол… Та видно, що ця тема для Димінського є більш приємною, аніж доля спадщини колишнього партнера по бізнесу Єремеєва чи нападки конкурентів на WOG…

    «Якби у вас були гроші, ви б купили сьогодні футбольний клуб?»

    Пане Петро, перед Новим роком ви вели переговори із німецькою компанією German Pellets щодо можливого продажу ФК «Карпати». Чому не вдалося домовитись?

    Слухайте, от якби у вас були гроші, ви б купили сьогодні футбольний клуб? В державі, де квиток коштує 1 євро? Де футболісти звикли отримувати зарплатню, як на Заході, а грати, як в Україні? В умовах, коли мінімальна зарплата в Україні складає близько 2000 гривень, про пенсії і взагалі не говоримо? І де на стадіон люди ходять ну лише на окремі матчі? От в таких умовах ви б купили б клуб?

    А ви б хотіли продати клуб?

    Якщо чесно – хотів би.

    За яку ціну?

    Залежно від того, хто хоче його придбати і з якими намірами. Наприклад, свого часу я був готовий віддати клуб за символічну гривню, але за умови, що «Карпати» набудуть колективну, акціонерну форму власності: по чверті акцій в руках інвесторів, міської та обласної влади та вболівальників. Така модель була б унікальною для України і дала б серйозний поштовх для розвитку футболу в регіоні. Однак далі задекларованих намірів з боку влади справа не пішла.

    І все-таки, певно ж, якщо ми вам зараз дамо мільйон доларів, вас це не влаштує.

    Клуб за впливовістю можна порівняти з телеканалом. Клуби завжди були політичною, іміджевою складовою власника. Вони ніколи не були бізнесом. Це не той рівень футбольних клубів, який є, наприклад, в Англії, Іспанії. От буквально днями була інформація – це я для порівняння: найдорожчий клуб у світі на сьогоднішній день – китайський («Гуанчжоу Евергранд», - «Главком»), як не дивно. Три з половиною мільярди доларів капіталізація. Це клуб з тієї ліги, куди за 50 мільйонів євро перейшов Алекс Тейшера (бразильський півзахисник, який до того грав в «Шахтарі», - «Главком»). Пам’ятаю, років десять тому австралійський медіа-магнат Руперт Мердок хотів купити «Манчестер Юнайтед» за півтора мільярди доларів. Йому не продали. Сьогодні «Манчестер-Юнайтед» коштує 3,1 мільярди. «Барселона», «Реал» – це клуби, які, взагалі, не продаються, бо це бізнес, ці клуби заробляють по 400-500 мільйонів на рік.

    Так в яку ціну ви оцінюєте ФК «Карпати»?

    Повторюю, щоб оцінити, треба зрозуміти, хто купує. Подекуди, наприклад, звертаються посередники…

    Це ви про історію з колишнім продюсером Ростиславом Штинем, який виступив в останніх переговорах посередником? Що між вами відбулось, адже потім він зазначав, що до переговорів ви повертатися не будете ніколи, бо під час переговорів «люди або домовляються, або ні», а ви – «наче з різних планет»?

    Це не були переговори. Це була зустріч саме з посередником, якого я послухав рівно 5 хвилин, і відправив до того, хто його послав. У мене одне питання до нього було. Я спитав: «У тебе гроші є?». Він: «Немає. Але я знаю, у кого є». Я сказав: «Або приведи мені того, хто має гроші і хоче купити, або розмову завершено».

    Коли я активно займався бізнесом, на початку 90-х років, познайомився з однією людиною в Словенії. Це був десь 1993-94 рік. Я взяв його з собою, коли робив по Італії турне на машині. Венеція, Рим, потім поїхали Лазурним узбережжям… І от, здається, вже в Каннах в готелі потрапили на виставку картин. І також на неї приїхав принц Монако. Я от виходжу і дивуюся: в холі стоїть оцей мій товариш із принцом Монако. І вони про щось говорять. Я думаю: про що може говорити людина, на якій, якщо так поглянути, доларів десять, із принцом Монако? Потім я взнав, що вони говорили про картину Моне «Соняшники». І оцей мій знайомий розповідає принцу, що в нього є ця картина. А принц каже: якщо так, я даю мій літак, я даю людей, привозиш картину – отримуєш одразу 10 мільйонів. Все, він його гідно поставив на місце. Десь отака історія і за цим Штиньом.

    Колись я за 10 тисяч доларів найняв одного американця. Влада дуже не хотіла, щоб канал ZIK належав мені. А там треба було вирішити питання через рішення обласної ради. Я взяв американця типу Штиня і зробив з нього власника каналу. Він ходив на обласну раду, зустрічався з адміністрацією, губернатором, головою облради, з депутатами, виступав на сесії, йому аплодували, він видавав себе за серйозного інвестора. Коли, вони ухвалили всі необхідні рішення, то взнали, що це канал Димінського. Переполох був серйозний. Тому і Штинь – це не покупець, це людина від чийогось імені.

    Хтось ще вів з вами переговори з приводу купівлі клубу?

    Була одна розмова, але це було ще до того, як ця структура заробила гроші. Я маю на увазі одну з політичних сил Західної України. Це було до того, як вони прийшли у Верховну Раду.

    Ви зараз про «Свободу» і Кривецького говорите?

    Не важливо. Про одного зі спонсорів цієї політичної сили, скажімо так.

    А яку ціну ви йому назвали?

    Мінімальну.

    Також була серйозна пропозиція від іноземного інвестора, якому я продав 50% акцій футбольного клубу в 2010 році. Ці кошти були спрямовані на розвиток інфраструктури клубу, дитячо-юнацького футболу. Ось такі інвестиції я готовий залучати і надалі.

    «Футбол не цікавий владі, вона зайнята іншими питаннями»

    До цієї угоди ми ще повернемось. Кілька років тому ви говорили, що бюджет клубу складає 12-14 мільйонів доларів на рік. Скільки зараз витрачаєте на клуб?

    Сума змінилась. Але сьогодні не важливо, скільки ти в клуб вкладаєш. Сьогодні футболом стає займатися не просто не вигідно, а й не престижно. За 15 років «Карпати» пройшли великий шлях – від клубу, який взагалі нічого не мав, до сучасного клубу, який сьогодні в Україні може бути одним з прибуткових, а, можливо, і єдиним прибутковим. Тому що у нього мінімальний бюджет, а менеджмент навчився заробляти гроші. Але футбол не цікавий владі, бо вона сьогодні зайнята іншими питаннями – як зберегти все, що «нажите» непосильним трудом.

    Я за 15 років, наприклад, жодного разу не чув від влади подяки за те, що у нас щороку навчається тисяча дітей, не кажу вже за фінансування першої команди. Завжди нав’язувалась думка, що власник поганий. Бо в державі роками створювався негатив щодо багатих людей. Політики все зумисно зробили так, щоб люди не відрізняли заможніх від «злодіїв в законі». От, уявімо, що я контрабандист, а ви міліціонер із зарплатою в 3 тисячі гривень. І мені треба, щоб ви мене супроводили два кілометри, я плачу вам за це гроші. Оці гроші, які я вам дав, впливають на державний бюджет? Ні. Але є інші гроші – гроші з державного бюджету, коли ви, я і кожний громадянин сплатили податки. І от знаходяться люди, які нахабно розкрадають гроші з бюджету, наші гроші. Оце і є «злодії в законі». Як сказав колись з трибуни покійний Іван Степанович Плющ, коли я прийшов у Верховну Раду - здається, тоді Юлія Тимошенко щось мудрувала: зараз запросити сюди правоохоронні органи, на кожного одягти кайдани, і ні в кому не помилишся. Це було у 2002 році, коли у Піскуна Тимошенко знайшла годинник за 15 тисяч доларів, на якому хотіла пропіаритися. Хоча у самої в англійських банках лежить 11 мільярдів, за інформацією у ЗМІ щодо «справи Лазаренка».

    Так от – «злодії в законі» і корупція – це дві великі різниці. Але наш народ не відрізняє цього. Він вже звик, що бюджетні гроші – це гроші влади, а не народу. І в той же час спробуйте зайти до когось у хату і взяти там шматок сала – то він вам горло переріже.

    Такий менталітет наших людей. А футбол, як вони, взагалі, вважають, в нинішній ситуації має бути безкоштовним. Тому і займатись футболом не престижно. Тим більше, що футбольна система сьогодні теж не уникла корупції, що не дає футбольним клубам нормально розвиватися.

    Що саме ви маєте на увазі?

    Федерація футболу і Прем’єр-ліга перед початком чемпіонату атестують усі клуби. В тому числі, дивляться на контракти, в яких чітко прописані відносини між клубом-роботодавцем та футболістом-працівником: граєш – отримуєш одну суму, не граєш – отримуєш іншу. Так само як на виробництві: якщо виконуватимеш план і перевиконуватимеш, то отримуватимеш все. А якщо приходитимеш на роботу і просто сидітимеш – то отримуватимеш ставку в кращому випадку. В Україні ж футбольними органами створені умови, за якими працівник, який нічого не робить, все одно гарантовано отримує усю суму. Хоча це відбувається всупереч українському законодавству! І недоторканість футбольного правосуддя не дозволяє клубам звертатися судів загальних інстанцій, щоб згідно чинного українського законодавства довести свою правоту.

    Скільком футболістам ви зараз виплачуєте бонуси за те, що вони не робили?

    Ми повністю розрахувалися з тими футболістами, хто дійсно мав право на виплати. Раніше не могли цього зробити через фінансовий стан клубу. Тож сьогодні важливо не те, скільком футболістам ми виплатили кошти, а те, скільком ще винні. Тут розраховуємо на розтермінування платежів, як це, наприклад, було у випадку з ФК «Дніпро». Настав час, коли очільники ФФУ та ПЛ мають докласти усіх зусиль для прийняття відповідного закону про футбол чи спорт. Бо нинішній стан футболу нагадує стан економіки, яка перебуває у кризовій ситуації. Потрібно зважати на форс-мажор. Бо якщо вже навіть такі гранди як «Динамо», «Шахтар» та «Дніпро» фактично демонструють нульову активність на трансферному ринку у питаннях придбання гравців, то що говорити про інші клуби, яких стає все менше…

    Та й з Чемпіонатом України проблеми – команди знімаються через відсутність фінансування.

    Так, сьогодні стоїть першочергове завдання не так розвивати футбол, як зберегти те, що було напрацьоване за роки незалежності України. Бо буде біда, і я маю на увазі не лише професійний футбол великих досягнень. Скільки молоді пройшло через наші школи? Їх вчать не лише грати у футбол. Їх вчать шанувати свою країну, поважати традиції, бути патріотами свого краю. І нехай лише десятки з них стали футболістами, інші ж стали свідомими громадянами.

    Як можете оцінити нового президента Української Прем’єр-ліги Володимира Генінсона?

    Оцінюватимемо по справах, а не за кількістю голосів. Тож покаже лише час. А роботи чимало, адже та Прем’єр-ліга, яку по великому рахунку створювали я, Ахметов, Суркіс, так, на жаль, і не стала такою, як ми її бачили.

    Назвіть, у скільки вам обходиться зараз найдешевший футболіст «Карпат» і найдорожчий.

    Ціни на трансфери футболістів формуються не мною, а ринком. Футболіст коштує стільки, скільки за нього дають.

    В чому постала проблема продовження контракту із тепер вже колишнім головним тренером Ігорем Йовічевічем? Писали, що він хотів продовжити співпрацю на два роки, а ви – лише до кінця сезону. Він чимось вас не влаштовував?

    В Ігора Йовічевіча був контракт, термін дії якого завершився взимку. За тих умов, в яких на той момент перебували «Карпати», йому було запропоновано продовжити контракт, що існував, на півроку на умовах, які клуб міг гарантовано забезпечити. А влітку, якщо будуть зміни в кращу сторону – підписати повноцінний контракт. Він на це не погодився. Можливо, у нього є кращі пропозиції. Він непоганий тренер, щоправда, молодий, і ще йому треба багато чому вчитися. Але я йому подякував, і вважаю, у нього є перспектива.

    Я йому вдячний, що він допоміг нам разом зі своїм помічником, вони виписали хорошу програму розвитку дитячо-юнацького клубу.

    Олега Лужного в довгостроковій перспективі ви розглядаєте?

    З Лужним інша ситуація. Я йому запропонував контракт на півроку з правом продовження під виконання конкретного завдання – вихід вже цього сезону «Карпат» у Лігу Європи. Він, людина, яка має ім’я, серйозну історію як футболіст, щоправда, як тренеру йому поки немає чим похизуватися, він патріот нашого краю, живе у Львові. Я б з задоволенням віддав йому «Карпати», але він попросив час, сказавши, що відповідати за результат, не попрацювавши з командою, він наразі не готовий. Тому ми домовилися: він півроку подивиться за всією інфраструктурою, детально ознайомиться з командою, побачить сильні і слабкі сторони, після чого ми повернемось до обговорення питання формату нашої співпраці.

    Як оціните зараз наповнення стадіонів?

    Відвідуваність напряму залежить від комфорту, ціни на квитки, статусу матчу.

    Наприклад, 10 березня на матчі «Шахтаря» у Лізі Європи було, кажуть, десь 22 чи 23 тисячі глядачів. Повірте, якби це грали «Карпати» в Лізі Європи, аншлаг був би точно, і навколо стадіону стояли б ще тисяч двадцять.

    До речі, із переїздом «Шахтаря» до Львова ситуація із відвідуванням вболівальниками матчів, де грають «Карпати», змінилася?

    Звісно, на «Арену Львів» на статусні єврокубкові матчі ходять більше. На «Карпати» ходили менше, бо ми виступали на стадіоні «Україна», це перше. Друге – у зв’язку з реорганізацією клубу ми переформатовували клуб, а люди насамперед люблять статусні матчі.

    Зараз ми змінили ситуацію, і враховуючи численні побажання вболівальників, повертаємось грати на «Арену Львів». От напередодні нашої розмови, на нашу гру з «Динамо» (11 березня, - «Главком»), я питав у менеджерів, було продано 10 чи 12 тисяч квитків (загалом матч відвідало 14,656 вболівальників, - «Главком»).

    «Якщо Садовий каже, що показане – неправда, нехай іде в суд»

    Назвіть найбільшу проблему «Карпат» на сьогодні.

    Найбільша проблема «Карпат» з перших днів – це стосунки з місцевою владою.

    Тобто ваші стосунки із мером Львова Андрієм Садовим?

    Завжди складно знаходити спільну мову з людьми, які не тримають свого слова.

    В чому конкретно полягає суть вашого конфлікту?

    За великим рахунком, у нас конфлікту як такого немає. У мене ніколи не було до нього ніяких питань. Це все тільки розмови, які розповсюджували його медіа, що Димінський з «Карпатами» хоче все місто забрати. Абсурд. Мова йшла про єдиний об’єкт – стадіон «Україна» і прилеглу територію у 17 гектарів землі.

    Між нами була досягнута домовленість, що якщо футбольний клуб «Карпати» упродовж року за рахунок своїх інвестицій приведе стадіон «Україна» до вимог Федерації футболу, то міська рада автоматично віддає нам стадіон «Україна» і 17 гектарів землі за 1 гривню на 10 років. Навіщо нам та земля? Там побудовані тепер футбольні поля для дітей. Ми не збиралися там нічого будувати, окрім спортивної інфраструктури для наших дітей. При підписанні того договору (вказує на фото за спиною, - «Главком») були присутні, окрім Садового, вже покійний губернатор Львівщини Петро Олійник, Микола Томенко, який тоді був віце-спікером парламенту, Юрій Павленко, який був міністром молоді і спорту. Але оці 17 гектарів землі по сьогодні нам так і не віддали.

    А футбольні поля?

    А футбольні поля ми там все одно побудували.

    Незважаючи на те, що ці 17 гектарів навіть у вас не в оренді?

    Так. І завдяки побудові полів ми фактично не даємо міській владі розбазарювати ці землі під будівництво багатоповерхівок. Хоча одну таку вони все одно спромоглися збудувати прямо над дитячими полями. Та сподіваюся, рано чи пізно це питання буде вирішено.

    Для мене незрозуміла поведінка Садового. У свій час ми не використали своїх важелів впливу на нього, хоч вони і були. Тоді я думав, що в умовах, коли людина обіймає таку посаду, коли договір підписується за присутності таких людей, питання неодмінно вирішиться позитивно! Я сподівався, що він зрозуміє, що футбол – це не лише спорт, а й соціально-патріотична складова, розвивати яку є і його завданням. Через нашу школу пройшли десятки тисяч дітей. Ясна річ, що футболістами з них виросли одиниці, але вони виросли патріотами нашого краю і держави.

    У нас дві школи, академія. У них харчування, одяг, навчання безкоштовні, фактично за мій кошт. І на клуб я трачу лише особисті гроші. Тому мені прикро, що «Карпати» донині не отримали жодної підтримки від влади. Тож дії Садового нехай оцінюють медіа і громадськість.

    Восени 2015 року в ефірі вашого телеканалу ZIK вийшов майже 80-хвилинний фільм з рікою критикою його діяльності на посаді мера, де його звинуватили в корупції, співпраці з російськими спецслужбами та інших зловживаннях. При цьому щодо підтвердження цих звинувачень є немалі питання. І Садовий пообіцяв звернутись із позовом до суду. Які наслідки?

    Є проект «Таємниці Ратуші» - в його рамках був показаний фільм про Садового. Він правдивий. Але якщо Садовий каже, що показане – неправда, то нехай іде в суд. Він обіцяв, але ж не пішов. Значить, факти є правдивими, там фігурують конкретні кримінальні справи, тож ним повинні займатися правоохоронні органи, тільки значно ефективніше.

    З Дмитром Добродомовим (депутат-мажоритарник, пройшов до Ради по округу на Львівщині, - «Главком») у вас які стосунки?

    Це колишній керівник телеканалу ZIK. Був талановитим журналістом. Наскільки він талановитий політик – покаже час. Поки що важко оцінити людину по участі в різних шоу. Потрібні реальні справи. Якщо доведе щось до кінця – то можна буде його оцінити. Тим паче він має чимало досвіду та напрацювань у кримінальних справах щодо, в тому числі, чинних народних депутатів, з якими сьогодні разом опинився у стінах Верховної Ради. Тільки от зараз чомусь - мовчок…

    Він змагався із Садовим за посаду мера у Львові. Не звертався до вас за підтримкою?

    Як керівник каналу він отримував як медійну, так і фінансову підтримку під час виборів до Верховної Ради.

    «Фірташ дійсно повинен був стати нашим партнером»

    Щодо вашого партнера по ФК «Карпати». Це правда, що 50% акцій належить олігарху Ігорю Коломойському, з яким група компаній «Континіум» на іншому полі має конфлікт?

    Я можу казати одне: дійсно, у «Карпат» сьогодні два власника – дві юридичні особи, не фізичні, це дві іноземні компанії.

    Але, якщо ви поставили так питання, також скажу, що з Коломойським суперниками ми не були ніколи. У нас ніколи не було спільного бізнесу… Хоча, вибачаюсь, був спільний бізнес на Дрогобицькому НПЗ, і конфліктів між нами, акціонерами, на цьому підприємстві не було.

    Але ваш партнер Сергій Лагур після смерті Ігоря Єремеєва зазначав, що все-таки гравцям ринку доводиться об’єднуватись для боротьби з «нечесними гравцями», і з його слів не прямо, але випливало, що під «нечесними гравцями» він має на увазі саме Коломойського.

    У бізнесі завжди є лише один конфлікт - конфлікт інтересів. Раз є ринок, на ринку багато конкурентів, тож конфлікту інтересів неможна уникнути. Бо у кожного своє бачення і свої можливості. Хтось більше продає нафтопродуктів, хтось менше. Хтось якісніші, хтось – не зовсім. Хтось прозоро працює на ринку, хтось ні, як той же Курченко, «Лівела», про яких вже всі забули.

    Зараз в чому полягає конфлікт інтересів «Континіума» з групою «Приват»? Ну, от на слуху – війна через «технічну нафту», яка була закачана в трубопроводи «Укртранснафти»…

    По технічній нафті вже було багато написано, цим питанням опікувався покійний Ігор Єремеєв. Я можу сказати тільки те, що він говорив і в Верховній Раді, публічно: технічну нафту використали не за призначенням. Детальніше сказати не можу, адже особисто не займався цим питанням.

    Кожному – вам, Степану Івахіву, Сергію Лагуру, Ігорю Єремеєву – у «Континіумі» належить по 25%. Кому відійшла спадщина Єремеєва?

    Здається, з 12 лютого в свої права повинен був вступити спадкоємець. Та наразі з жодним офіційним документом щодо того, хто цю спадщину отримав, я не знайомий.

    А хто мав отримати його частку? Родина?

    За законом, якщо немає заповіту, то, в першу чергу, повинні вступити дружина і діти.

    З дружиною його ви спілкувались?

    Один раз зустрічався, після того, як отримав від неї листа, якого було адресовано усім акціонерам. Питання стосувалося життєдіяльності та майбутнього компанії. Я роз’яснив ситуацію і пообіцяв від імені усіх акціонерів, що ми повною мірою виконаємо усі зобов’язання, і що коли спадкоємець вступить у права, ми будемо поводитись з нею як і з кожним іншим акціонером з істотним пакетом.

    Проте не дуже віриться, що ви не знаєте, хто офіційно все-таки став спадкоємцем.

    Я дійсно не знаю, хто набуде частку, адже не знайомий з відповідними юридичними документами.

    Наприкінці минулого року з’явилась інформація, що Дмитро Фірташ купить АЗС WOG. Розкажіть про хід переговорів та їхній результат.

    Я знаю, що вели переговори з Фірташем, що є якісь документи про наміри підписані. Згідно з ними, Фірташ дійсно повинен був стати нашим партнером. Там виписані всі зобов’язання, за умови виконання яких він може стати нашим акціонером.

    Переговори вів ще Ігор Миронович особисто. Я з Фірташем ніколи не зустрічався, ми з ним не знайомі навіть.

    Точно можу сказати лише, що нині Фірташ не є акціонером WOG.

    На яку частку він претендував?

    У нас у акціонерній угоді прописано, що акціонер, який має серйозний вплив, повинен мати не менше 20% акцій. Думаю, якби Фірташ став акціонером, в нього стояло б питання щодо як мінімум 20%, а за великим рахунком він міг би претендувати, може, й на 50%. Дивлячись, що, взагалі, він планував з WOG робити. Але у зв’язку з тим, що я з ним не зустрічався, точно не можу нічого сказати.

    Відомо, що WOG доводиться відбиватися від чорних піар-атак. Хто за ними стоїть?

    Стосовно піару, знаю, що на «плюсах» в свій час була програма, присвячена WOG, ну нібито ми не зовсім хороші і так далі. Хто і з яких причин її показував, нехай залишиться на розсуд глядачів.

    Ще рік тому WOG була головним фаворитом в паливних тендерах «Укрзалізниці» та інших держкомпаній на сотні мільйонів гривень. Та зараз ситуація склалася менш оптимістична. Нещодавно буквально були новини щодо того, що нафтотрейдери Елемент Нафта та Окко-Бізнес Контракт, незадоволені результатами останнього тендера по вибору постачальника дизпалива, який виграла WOG, звернулись до Антимонопольного комітету, і поставки палива «Укрзалізниці» були заблоковані. На адресу WOG у ЗМІ лунають звинувачення щодо того, що компанія «бодяжить» бензин… Смерть публічного лідера Єремеєва все-таки похитнула підґрунтя вашого бізнесу?

    Ще раз - я не займаюся бізнесом. Тендери, прибутки, збитки – це не до мене. Для цих питань в нас є генеральний директор Сергій Корецький. У нас є акціонерна угода, і, згідно з нею, ми не втручаємось в оперативну діяльність компанії, у внутрішні справи упродовж року. Ми тільки затверджуємо бюджет на зборах акціонерів і бізнес-план. А реалізацією, поточною діяльністю повністю займається менеджмент, якому ми довіряємо.

    На рахунок того, що там відбувається із тендерами, що кажуть про те, чи «бодяжить» WOG бензин, скажу так: показником діяльності будь-якої компанії є кількість реалізованих нафтопродуктів. WOG сьогодні - компанія номер один в Україні. Я не думаю, що люди знову би їхали заправлятися на WOG, якби мали проблеми з якістю. Для мене це основний показник.

    «У багатьох викривлене уявлення про відносини WOG і Півоварського»

    Під час розмови ви згадували про Курченка. Не є секретом, що в 2013-2014 роках, він впроваджував такі схеми, коли нафтопродукти ввозилися в країну начебто для подальшого транзиту, але, насправді, продавалися на внутрішньому ринку без уплати податків та зборів. Чи є зараз такі схеми? Хто за ними стоїть? Чи намагається хтось підм’яти ринок під себе?

    Не знаю, чи є такі люди, думаю, що є. Але вони будуть завжди до того часу, поки не покарають відповідно до закону хоча б одного, хто це робив. Спершу це була «Лівела», потім Курченко появився. Сьогодні, зі слів народних депутатів, ходять чутки щодо Пашинського. Але поки не буде реальних дій – чутки лишатимуться чутками.

    Загалом можете оцінити, як змінились умови ведення бізнесу за останні рік-два?

    Я бізнесом займався лише до приходу у Верховну Раду (з квітня 2002 року по березень 2005 року Димінський був народним депутатом, перебував у фракціях «Наша Україна», потім – «Регіони України», якою була представлена у ВР Партія регіонів, і з якої був виключений буквально через тиждень, - «Главком»).

    Але ж ви можете сказати, чи збільшуються прибутки, чи зменшуються?

    Зменшення прибутків - це не заслуга системи, це заслуга ринку. У нас є криза, і ясно, що люди, навіть найбагатші, втратили чимало своїх активів. Але це пов’язано не з тим, що вони погано ведуть бізнес, а з тим, що є криза. І не тільки в Україні, а й у світі.

    Forbes у 2015 році оцінював ваші статки у 58 мільйонів доларів…

    Хочете запитати мене, чи задоволений я оцінкою Forbes? Мене немає у списку найбагатших, та це мене, відверто кажучи, не ображає. Для мене головне, щоб я не був у списку найбідніших.

    Тобто на зустріч олігархів, яку організовував Сергій Тарута в готелі Hyatt, вас не запрошували?

    Ні. Не знаю, кого Тарута там запрошував. Я давно з ним не спілкувався.

    Щодо менеджменту. От так от в глибині душі не було бажання повернути Андрія Півоварського, який змінив посаду гендиректора групи «Континіум» на міністерське крісло? Ви, до речі, періодично з ним спілкуєтесь зараз?

    Ми зустрічались, але давно. Чомусь у багатьох є викривлене уявлення про наші відносини – WOG і Півоварського. Півоварський – це порядна людина. Де б він не працював, він як людина може бути вдячним, але як менеджер не відстоюватиме нічиїх інтересів.

    Зустрічалися ви з ним коли і по яких питаннях?

    Як не дивно, можете у будь-кого запитати, починаючи від Кучми і Кравчука і закінчуючи Порошенком, я ні з ким з політиків чи урядовців не вирішую якихось бізнесових проблем. Хоча у мене були хороші стосунки з першими особами держави. І багато було можливостей цим скористатися. Але цими зв’язками ніколи не користався.

    Ну але ж ви не про те, як вихідні провели, з ними розмовляєте.

    Я не звертаюсь по допомогу вирішити якісь питання по бізнесу. Це щирі людські стосунки. Я не користуюся своїм становищем для власного збагачення. Мені вистачає того, що в мене є. Я більше думаю про те, що залишу своїм дітям, що дасть їм можливість почуватися та жити незалежно, і мати свою позицію.

    Коли ви зустрічались з Порошенком і про що говорили?

    Це було давно, ще до його президентства. А у Верховній Раді, коли ми були у одній фракції, часто зустрічались.

    Ахметова коли востаннє бачили? Він приїздить на матчі «Шахтаря»?

    Ми не спілкувались давно. Раз зідзвонились, але так і не зустрілись. Щодо матчів, не слідкую за його появою у Львові.

    З ким з депутатів, окрім Степана Івахіва, ви підтримуєте добрі стосунки зараз?

    З Івахівим, як ви сказали, зі своїм партнером. А так… Давно ні з ким не спілкувався. Немає такої необхідності. Хоча ще з Ігорем Насаликом (член фракції БПП, - «Главком»), це мій товариш упродовж вже багатьох років.

    Ви особисто розглядаєте варіант свого повернення в політику?

    Час покаже. На даний момент вона мені не потрібна. Той статус, який у мене є, цілком мене задовольняє. Я пенсіонер з правом бути самостійним. Я все життя прагнув жити спокійно, у гармонії з природою, що я зараз і маю. Ще коли я працював директором шахти, у мене була мрія: лягати спати, коли хочу, і просинатися, коли можу.

    Можу сказати одне. З моєї точки зору, врятувати державу може тільки диктатура закону.

    От Янукович був диктатором своєї кишені, і більше нічого. По великому рахунку чим Партія регіонів відрізняється від тих, хто сьогодні при владі? Єдине: якщо при Януковичу хоча б боялися говорити, що він злодій, то сьогодні про всю владу ніхто нічого говорити не боїться. У нас боротьбою з корупцією займається більше людей, ніж є корупціонерів. Найцікавіше, що боротьбою з корупцією займаються саме корупціонери. Говорячи про диктатора, я маю на увазі, що в такій ситуації, в якій опинилася держава, дійсно, нас може врятувати тільки диктатура. Але не диктатура пролетаріату, а диктатура закону. А для того, щоб диктатуру закону встановити, треба, щоб була людина, яка захоче це зробити, і мала моральне право це робити. Це людина-лідер, яка повинна мати право на правду. Таких людей складно найти, але вони є.

    Мене сьогодні турбує інше. Таке враження, що наша держава на автопілоті. І наші люди не навчилися за стільки років оцінювати інших людей.

    Фото надані прес-службою Петра Димінського

    Комментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ