Михайло Добкін: Луценко – дуже мстива людина. Всі, хто перетинався з ним - або сидять, або звільнені, або люстровані, або в бігах

Михайло Добкін: Луценко – дуже мстива людина. Всі, хто перетинався з ним - або сидять, або звільнені, або люстровані, або в бігах
Нардеп Опозиційного блоку Михайло Добкін
Фото: УНН

«Їхня мета – арештувати мене і призначити заставу в 100 чи 300 млн, яку я не зможу виплатити»

Шоу триває. Після драматичних засідань регламентного комітету минулого тижня, цього тижня Генпрокуратура та Спеціалізована антикорупційна прокуратура вимагатимуть зняти недоторканість, мабуть, із найяскравішого персонажа з поки що недоторканної «шістки» – Михайла Добкіна з Опозиційного блоку. Нагадаємо, що комітет «завалив» подання силовиків на «фронтовиків» Максима Полякова та Євгена Дейдея, радикала Андрія Лозового, представника «Волі народу» Олеся Довгого, але підтримав подання на бепепешника Борислава Розенблата. Добкін схиляється, що на нього чекає доля останнього – надто вже він одіозна фігура для більшості парламентського залу. Депутату від Опозиційного блоку інкримінують махінації 2008 року з харківською землею, коли він керував містом. Це продовження історії з раптовими обшуками у вересні 2016-го в Харківській міськраді, місцевому управлінні геокадастру та готелі «Національ», який є резиденцією мера Харкова та давнього соратника Добкіна Геннадія Кернеса.  Намагалися провести обшук і в будівлі матері Добкіна. Луценко гучно заявив, що поверне громаді міста вкрадені колишньою владою гектари – і на цьому все затихло.

У березні цього року слідчі повідомили про підозру заступнику міського голови Харкова з питань містобудування, архітектури та земельних відносин Тетяні Овінніковій, а також чотирьом членам кооперативів. Досудове розслідування вели за фактом зловживань службовим становищем службовими особами Харківської міськради під час погодження та прийняття рішень щодо видачі обслуговуючим кооперативам земельних ділянок для будівництва об’єктів нерухомості. Овіннікову заарештували, але в травні вона вийшла на волю під заставу в 30 млн грн.

Наразі Генпрокуратура звинувачує її тодішнього керівника Добкіна за частиною 2 статті 28 (скоєння злочину групою осіб за попередньою змовою) та частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу (зловживання службовим становищем). Згідно з поданням, 2008 року Добкін вступив у змову з Овінніковою та двома начальниками управлінь Харківської міськради – Сергієм Чечельницьким та Борисом Бароніним для незаконного відчуження земельних ділянок із власності міста.

Перший епізод стосується виділення понад 16 га житловому кооперативу «Авантаж». Один із членів кооперативу А. Денисенко (нині позафракційний народний депутат-мажоритарник із Харкова) подав на ім’я Добкіна кілька заяв із проханням виділити йому земельні ділянки загальною площею 16,5 га. За версією Генпрокуратури, Овіннікова доручила своїм підлеглим Бароніну та Чечельницькому розглянути ці заяви та внести рішення по них в уже зареєстрований проект рішення окремими пунктами, не ставлячи до відома комісію виконкому. Потім проект внесли на затвердження на засіданні Харківської міськради, депутати, які нібито не знали про внесені правки і проголосували, а Добкін рішення про виділення землі кооперативу підписав. Генпрокуратура нарахувала збитків через ці дії майже на 50 млн грн.

Другий епізод стосується того ж 2008 року і житлового кооперативу «ЖБК «Житлобуд-1». Кооператив був зареєстрований 22 грудня, і вже 23 грудня його голова направив на ім’я Добкіна кілька заяв на виділення землі загальною площею 61,2 га. Після надходження заяв оборудку знову швидко провернули через департамент і включили у проект рішення. А депутати знову ж таки, не знаючи про це, оформили передачу землі кооперативу голосуванням. Збитки від цих дій прокуратура оцінила вже у 178,6 млн грн. За обидва епізоди Добкіну загрожує 12 років ув'язнення з конфіскацією майна.

Це версія Генпрокуратури, яка, звісно ж, кардинально розходиться з версією Добкіна. «Главком» зустрівся з нардепом в один із небагатьох днів, коли той перебував у Києві, щоб вислухати його інтерпретацію подій.

–        Це не те що неправда, а маячня божевільного, – починає Добкін, розкурюючи сигару на літньому майданчику одного зі столичних ресторанів. – Просто люди змушені виконувати, на мій погляд, злочинні команди генпрокурора, який вважає себе політиком. Мова в поданні йде про заступницю міського голови, яку я радив на цю посаду, але до мене вона працювала при попередньому міському голові. Це не новачок, а людина з системи. Вона чудово розуміла будь-яку відповідальність за вчинені нею дії. Якби вона знала, що виконує щось протиправне, ніякий мер не змусив би її нічого зробити – вона пішла б у відпустку чи дала б підписати це комусь менш досвідченому. Друга людина, яку називають у поданні, – це головний архітектор міста, який має серйозний авторитет в своєму професійному середовищі, і теж досвідчений чиновник. Мер – це фігура, яка приходить і йде, а вони все життя працюють у цій системі.

Зазвичай беруть якісь факти і розкручують їх, аби досягти мети. А тут навпаки – спочатку намалювали мету і потім почали підбирати під неї якісь події, щоб висунути мені звинувачення. Земля була виділена в абсолютно законний спосіб. Нема жодного судового рішення, що стверджувало б протилежне, жодного скасованого рішення сесії, жодної людини, яка б отримала вирок суду.

Генпрокуратура стверджує, що виділення понад 16 га землі кооперативу «Авантаж» із двох людей – явне порушення Житлового кодексу, де сказано, що житлові кооперативи можуть створюватись лише для покращення житлових умов їхніх членів.

Це все гра слів. У нас взагалі питання, що стосуються виділення землі, надто демонізовані – мовляв, це все дерибан. Але в будь-якому місті по-любому виділяється земля, бо цього вимагає його розвиток – для промислового будівництва, житлової забудови, прокладання доріг.  Кооператив – це одна з форм структури юрособи, на яку можна отримувати землю. Чим кооператив відрізняється від комерційної структури, де теж дві людини отримують під забудову 10 або 20 га?

Кооператив «ЖБК «Житлобуд-1» був створений буквально за день до того, як подав заяви на виділення землі.

А що – в нього мала бути 50-річна історія? Вони повинні були пам’ятати молодого Леніна чи Сталіна? Прокуратура займається підміною понять. Кооператив до 1986 року існував як спільність людей, які могли скидатися коштами для побудови якогось житла і потім отримувати там квартири. Після 1986-го кооперативами стали структури, які мали право займатись комерційною діяльністю. А вже за незалежної України був прийнятий закон про кооперативи, де чітко прописано, як вони мають створюватись і як можуть отримувати землю у місцевих рад. Тобто люди можуть скинутись для побудови великого будинку, а потім ще пайщиків до себе підтягнути. Генпрокуратуру в її рішеннях постійно тягне в радянське законодавство – в Житловий кодекс, прийнятий ще в Радянському Союзі. Але кодекс не займається питаннями будівництва та виділення землі, а регулює питання управління житлом. Це зовсім різні закони.

В усіх звинуваченнях прокуратура пише, що кооперативи створювали люди, які не стояли в черзі на отримання житла, і через те не мають права на землю від держави. Але в українській редакції закону про кооперативи засновниками кооперативу можуть бути не тільки громадяни України, а й юридичні особи і громадяни іноземних держав. Покажіть мені хоч одного іноземця або хоч одну комерційну фірму, які могли б у нас стояти в черзі на отримання житла.  Ця катавасія триває з 2014-го, і звинувачення програло 90% судів. А 10% судів вони виграли через комерційні структури, будівельні фірми, які якось пов’язані з кооперативами, що отримували земельні ділянки. Прокуратурі не становить великих зусиль зупинити їм будівництво або якось зіпсувати життя, і вона просто попросила їх добровільно програти суди по якихось ділянках.

Перспективи у цієї справи - нуль. Я не боюсь судового рішення, але просто знаю, що до нього доводити не збираються. Їхня мета – арештувати мене і призначити заставу в 100 чи 300 млн, яку я не зможу виплатити. Причому я ж не тікаю, хоча можу хоч сьогодні сісти на літак, і хто мене зупинить? А вони пишуть у поданні на арешт, що я схильний до втечі.

«У нас сьогодні під окулярами Юрія Віталійовича ходить півкраїни»

У поданні також зазначено, що за вашим дорученням вносились зміни в проекти рішень, про які не були проінформовані депутати.

Як вони можуть мене притягнути тільки під приводом того, що я когось обдурив? За Конституцією, земля і майно територіальної громади належить територіальній громаді. Розпоряджаються землею і майном від імені громади депутати міської ради, а міський голова має право формувати порядок денний. Але я не можу на основі одного аркушу вписати ще один пункт порядку денного. Бо пакет документів має бути сформований строго у відповідності до закону та регламенту. Щодо земельних рішень треба отримати величезну кількість погоджень – і не тільки у виконавчих органах міськради, а й погодження державних структур, які знаходяться в Києві. Сказати, що я щось додав у проект рішення, що не бачили депутати – це повна маячня.

У нас у Верховній Раді депутати часто голосують наосліп.

Ви не порівнюйте Верховну Раду з Харківською міськрадою. Парламент – це політичний орган, а міськрада – хоч у ній і є представники політичних партій – це більш господарчий суб’єкт. На кожному засіданні присутній прокурор міста або його заступник, сесія транслюється в прямому ефірі. Міськрада на той момент складалася з БЮТ, «Нашої України», комуністів, кількох людей із «Віче». Сказати, що там були суцільні представники Партії регіонів, з якими я міг домовитись, не можна. Нагадаю, що губернатором на той час був Арсен Аваков, міністром внутрішніх справ – Юрій Луценко, прокурором – Олександр Медведько, головою СБУ – Валентин Наливайченко, президентом – Віктор Ющенко. Ви розумієте під яким ковпаком я був, якщо Луценко 2008 року по факту і по ставленню до мене порушив три десятки карних справ? Сьогодні я вважаю це абсолютною помстою з його боку. Він дуже мстива людина. Всі люди, які так чи інакше з ним перетиналися в різні періоди його життя - або сидять, або звільнені, або люстровані, або в бігах.  Починаючи від того ж Рената Кузьміна, завершуючи слідчими, які вели справи Луценка, і людьми, які відмовлялись виконувати його неправильні команди. Він же Довгому показував на пальцях решітку – от бачите результат. Зараз він під шумок, коли попались під час операції ФБР декілька провладних депутатів, звів усе докупи.

Тобто ви вважаєте, що попали «докупи»?

Однозначно. Ця справа тягнеться з 2014-го. У вересні минулого року Луценко на всю країну оголосив, що я і Кернес – підозрювані, а потім його прес-служба спростовувала. Виявилось, що ми є свідками. Тобто колишній голова МВС навіть у термінах не розбирається. Ця справа вже йшла донизу і, максимум, що там можна була вигадати, натягнувши за вухо – це халатність, і те, не мені, а тому, хто візує документи. Але враховуючи, що халатність має десятирічний термін давності, а вже минуло дев’ять, то поки пройде суд, вже не буде сенсу цю справу розглядати.

Коли були гучні обшуки в міськраді та готелі «Національ», Луценко пообіцяв повернути вкрадену землю громаді. Що тепер буде з цією землею, яка ж уже забудована, мабуть?

Усі виділені земельні ділянки лишаються на території міста Харкова. За них регулярно сплачується орендна плата. На цих ділянках побудовані об’єкти різноманітного призначення, люди за свої гроші доглядають за цією територією, знижуючи фінансове навантаження на міськраду. Крім того, якщо на цій землі будуються якісь об’єкти, то місто за договором із департаментом економіки отримує частину якихось приміщень або грошову компенсацію до бюджету. Щоб розвиватись, місто повинне будуватися. А оскільки країна дуже бідна, у нас упереджене ставлення до людей, які мають якісь гроші. Якщо будується лікарня або школа, всі кажуть, що це добре, а коли комерційна нерухомість – недобре.

Чи Кернес якось спливе у цій справі? Ви ж обидва були свідками.

У нас сьогодні під окулярами Юрія Віталійовича ходить півкраїни. Хоч би як я ставився до Дейдея, але як можна виходити з таким рівнем доказів у серйозному звинуваченні народного депутата? Вони спалились, що його записують, прослуховують…

Прокурори кажуть, що писали не Дейдея – він засвітився в розмовах інших осіб.

Рівень співробітників ГПУ, НАБУ та САП вкрай низький. Вони назвали статтю, за якою отримали право на негласні слідчі дії тільки щодо депутата, а потім сказали, що слухали інших людей. Так тоді треба було іншу статтю називати! Уявіть, якщо би Пшонка свого часу собі таке дозволяв відносно опозиції – що б уже кричали? Відсутність юридичної освіти в Луценка, досвіду серйозної роботи у Холодницького призвели до цієї ситуації. Як Луценко може говорити, що є напрацьована практика в судах, коли вони надають дозвіл на стеження за народними депутатами? Такого просто нема, це маячня. І з моєю справою вони себе заженуть в мишоловку. Єдине, що мені потрібно сьогодні, – набратись терпіння, бо, скоріш за все, недоторканність із мене знімуть.

Чому ви в цьому так впевнені, особливо враховуючи рішення регламентного комітету щодо інших депутатів?

Комітет тільки констатує, що нема в повному обсязі доказів провини, але рішення все одно за Радою. Хоч би яке було рішення комітету, я не розраховую на прихильність Верховної Ради.

Свого часу Луценко анонсував зняття недоторканності з вашого колеги по фракції Миколи Скорика щодо подій в Одесі, але нічого не відбулося. Чому, на вашу думку, з Опоблоку для фракційного балансу обрали саме вас?

Пам’ятаєте, що коли НАБУ, САП та ФБР зловили на корупційних діяннях двох провладних депутатів – Розенблата і Полякова – Генпрокуратура взяла паузу і добу мовчала? Потім вони зрозуміли, що робити нічого і швидко видали подання на цих двох, а також на Дейдея, Лозового та Довгого. Але всі ці п’ять депутатів – розробка НАБУ. Тоді ГПУ в терміновому порядку почала шукати, кого можна винести вже від себе, аби їхня заслуга також була. Вибрали мене, бо в мене економічна справа, а у Скорика – політична. Їм треба було показати, що крадуть не тільки нинішні, а й люди з минулої влади. Плюс - велика любов Юрія Віталійовича особисто до мене.

Може ще й тому, що ви фактично одинак і не є явно чиєюсь людиною – Ахметова чи Медведчука?

Не хочу так глибоко залазити, цей поділ дуже умовний. Відносини між людьми, які були багато років міцними, можуть за один момент припинити такими бути і навпаки – за один момент з кимось з’явитися. Вони ще, напевно, переслідують мету зачистки Харкова, бо, щоб не казали, у мене сьогодні – один із високих рівнів підтримки в області. Якщо вони все-таки зроблять посаду першої особи області виборною, за сьогоднішнім розкладом мало хто зможе скласти мені конкуренцію на виборах. Луценко не дарма, хитро посміхаючись, припустив, що не страшно, якщо «халатність» – це єдине, що можна буде інкримінувати Довгому, проте це - нереабілітуюча стаття і він не зможе обиратись.

Але час цих людей добігає кінця. Хоч суди і пов’язані цими людьми по руках та ногах, на середньому рівні тих же робітників прокуратури, судової системи на них вже дивляться дещо інакше. І всі чудово розуміють, що хто б не прийшов до влади далі, нинішні точно не залишаться. Вони зробили стільки лиха країні та людям, що, думаю, їм навіть утекти не дадуть.

Так до 2019 року ще багато часу. Ви ж не марите достроковими виборами?

Вибори 2019-го починаються в 2018-му. Дуже погано, що президент, який отримує всю інформацію про те, що відбувається, обрав позицію невтручання і пустив усе на самоплив. Думаю, будь-який президент, розуміючи, як важлива співпраця з головним законодавчим органом, принаймні, попросив би пояснення від генпрокурора – що, власне, відбувається. Навіщо потрібно було стравлювати між собою владу та всі фракції і групи? І, послухавши рівень аргументів Луценка, як мінімум, порадив би йому зайнятись іншими справами. Наприклад, поїхати в рідну Рівненську область і подивитися, як там бурштин копають.

«Моя ізоляція буде шкодити Опозиційному блоку»

Ви згадали про співпрацю президента з головним законодавчим органом. Опоблок часто ловлять за руку на голосуванні за владні проекти, щодо яких навіть у коаліції є розходження. Наприклад, за закон про Конституційний суд, який демонстративно не підтримала низка фракцій.

Дуже часто Опозиційний блок керується дуже простою логікою – ми категорично проти цієї влади, але не проти України як держави. На сьогодні через тупість нинішніх реформаторів стільки наплутано в судовій системі, що у нас фактично не можуть обрати легітимний Верховний суд і нормальний Конституційний суд. Ми відкриваємо можливість, принаймні в першому читанні, аби ця робота пішла, але перед другим читанням будемо уважно дивитись, які правки туди внесли. Якщо в законі буде вся та маячня, яку в нього записували, то голосувати за нього не будемо. Всередині нашої фракції можуть бути внутрішні розбіжності, але щодо особливо важливих моментів усі об’єднуються. 

Є версії, що всі ці голосування відбуваються в обмін на щось. Наприклад, на бізнес-преференції для пана Ахметова, який налагодив «конструктивний» діалог із Банковою.

Судячи по мені, хороший обмін.

Вам можуть просто показове побиття влаштувати, щоб інші були більш зговірливими.

Ну, відшмагають вони мене… Просто на сьогоднішній момент Харківська область для Опозиційного блоку – не просто базова, вона дала найбільше голосів на парламентських виборах. І моя ізоляція навіть в практичному плані буде Опозиційному блоку шкодити. Так що тут усе зійшлося разом.

Чи правда, що «ахметівська» частина Опоблоку – проти дострокових виборів. а «фірташівська» – за?

Та можна, що завгодно думати, але як ми можемо вплинути на їхнє проведення?

Бузу бузити.

Це завжди можна. Але особисто я проти дострокових виборів, хоча визнаю, що такого непрофесійного і шкідливого парламенту ще не було. Поки не буде вирішене питання з Донбасом, нічого суттєвого в розподілі місць у Верховній Раді не відбудеться.

Тобто ви хочете повернути свій електорат.

Це піде в плюс не нам, а країні, тому що повинен бути баланс. І цей баланс був – хоча різні політичні табори лаялись, змагалися, але країна розвивалися. Як тільки баланс порушили, пішли Крим з частиною Донбасу і з’явилась монополія на владу у людей, які сповідують лише одну ідеологію, – у нас війна, розруха і криза. Я з повагою завжди ставився до Володимира Гройсмана, але коли він заявляє, що зараз в Україні найвища інвестиційна привабливість за шість років, мені хочеться його запитати: хто йому так текст по-дебільному написав? Люди зараз забирають гроші з країни і йдуть, причому як іноземний інвестор, так і вітчизняний. Законів нема, крім закону сили, процвітає рейдерство – про яку інвестиційну привабливість можна казати?

Ходять чутки, що Медведчук намагається посилити вплив на Опоблок.

А як він це може зробити?

Отримати більше місць у списку на майбутніх виборах.

Ніхто сьогодні не знає, що буде завтра. Навіщо нам загадувати на рік наперед у такій ситуації? Тут день прожив – і добре.

Які перспективи ви бачите у вашого земляка Євгена Мураєва з його проектом «За життя»? Він же буде на вашому електоральному полі товктися.

Женя як політик з моменту другого походу у Верховну Раду дуже виріс. Ідеологічно його політсила і наша - близькі. Він набере своє, ми – своє, а далі у Верховній Раді можна буде об’єднуватись щодо деяких питань.

Скорик категорично заявляє, що «За життя» – проект Банкової.

Не знаю. Я точно на Банкову не ходжу, бо сьогодні Адміністрацією президента керує людина, з якою в мене, м’яко кажучи, не склались відносини.

А які у вас відносини з Кернесом після місцевих виборів, коли ви розбіглися по різних таборах?

Нормальні відносини з Кернесом. Він у дуже складній ситуації через свій стан здоров’я. Його переслідують вигаданою карною справою. На початку, коли ці суди пікетували і була реальна загроза фізичної розправи, я їздив з помічниками, щоб його підтримати. Сьогодні, слава Богу, там уже ніхто не танцює, не співає, тому я там не з’являюсь. А він раз на два тижні вимушений їздити в Полтаву по 150 км туди й назад. В нього є проблеми від такого тривалого пересування, потім ще висиджувати чотири-п’ять годин в суді – для нього це реальне фізичне катування. І він при цьому ще успішно керує містом.

Ви зрозуміли заяву Кернеса, що якщо партія «Відродження» буде втягувати його в політику, він не буде брати в цьому участь?

Я не стежу за «Відродженням». Це штучно створена структура, яка має вагу лише в Харкові. І тому що їм сильно допомагав Кернес і Опозиційний блок там не пустили на вибори.

І все-таки, враховуючи його стан здоров’я, хто зараз реально керує Харковом? Який вплив має губернатор Юлія Світлична та її патрон в Києві голова АП Ігор Райнін?

Я не спілкуюсь ані зі Світличною, ані з її, як ви кажете, патроном. Ви реально думаєте, що 30-річна дівчина може керувати тримільйонною областю? Це влада піару. Якщо почитати, що пишуть наші місцеві видання про главу ХОДА, то вона вже сягнула рівня Кушнарьова чи Масельського.

Але в рейтингу губернаторів вона посіла перше місце.

Якщо цей рейтинг малюється в Адміністрації президента і його особисто перевіряє її голова, то яке місце вона повинна посісти?

Проясніть деякі цікаві подробиці вашої декларації за минулий рік. Навіщо ви брали кредит у 6 млн грн при тому обсязі готівки, який задекларували ви та ваша сім’я?

В мене іноді виникає така потреба, і в силу того, що в мене хороша кредитна історія, банк мене кредитує. Просто не завжди хочеться міняти гроші, які мають цінність, на гроші, які періодично знецінюються.  Простіше взяти кредит і заплатити відсотки.

Ви маєте на увазі, що не хочете міняти валюту на гривні?

Так. Сьогодні у мене нема можливості заробляти на стороні, бо, наприклад, банк, акціонерами якого були члени моєї сім’ї, закрили в часи славного правління нової влади. І інші види діяльності стали небезпечні для тих людей, які з нами співпрацюють, бо як тільки десь з’являлося моє прізвище, починались купи перевірок.

Тобто з бізнесу ви вийшли в кеш?

Ви абсолютно правильно все розумієте. 

Павло Вуєць, «Главком»

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: