Посол Андрій Шевченко: В Канаді відсутні сентименти до Путіна, до тієї імперської Росії, яку будує Кремль

    • Катерина Пешко
    • 14 Липня, 13:00
    • Розсилка

    «У першому кварталі цього року 34% українців, що подавались на канадську візу, отримали відмову. Це не зовсім адекватна цифра...»

    Вже менше ніж через місяць -  1 серпня - набуде чинності Угода про вільну торгівлю між Україною та Канадою. Результат доволі довгої та кропіткої двосторонньої роботи відкриє для українських виробників 98% канадського ринку. За оцінками Мінекономрозвитку, вже незабаром Україна зможе нарощувати свій експорт до Канади на $0,6 млн щорічно. Для канадських же товарів одразу скасовується 72% тарифів, а впродовж семи років безмитний експорт зросте також до 98%.

    Підприємці вже почали звертатися до українського посольства у Канаді за консультаціями. Попередньо канадці ідентифікували для себе топ українських товарів, що матимуть перспективи на тамтешньому ринку: одяг, взуття, меблі, ІТ-послуги, шоколад та кондитерські вироби. Детальніше про те, чого саме очікувати виробникам із набуттям чинності Угоди про вільну торгівлю, а також про нинішні обсяги торгівлі між двома країнами та їхню співпрацю у сфері високих технологій і послуг в інтерв’ю «Главкому» розповів Надзвичайний і Повноважний Посол України у Канаді Андрій Шевченко.

    «На шляху до Канади розчищена левова частка бюрократичних перешкод»

    Пане Посол, з 1 серпня між Україною та Канадою вступає в дію Угода про вільну торгівлю. Про скасування тарифів на товари було сказано вже багато. Та що це практично означатиме для українських і канадських підприємців?

    Це означає, якщо ви в Україні займаєтесь бізнесом і шукаєте зовнішні ринки, то на шляху до Канади у вас тепер розчищена левова частка бюрократичних перешкод.

    Нам, насправді, є чим похвалитися. Ми вміємо вирощувати добру продукцію, шити якісний одяг і взуття. Нам потрібні були дві речі: створити законодавчі умови, щоб можна було легко торгувати з іншими країнами, і підтримати в Україні тих людей, які готові «дивитися» за кордон. Якщо говорити в практичних термінах, то найближчим часом у нас буде скасовано мито для 98% українських товарів, які йдуть на продаж до Канади, і для 72% канадських товарів, що йдуть на продаж в Україну.

    Та треба ще сказати, що, насправді, ця угода - це більше, ніж просто тарифна угода. У авіації є таке поняття як «свій-чужий», яке стосується літаків. Коли радіосигнал показує, чи це дружній борт, чи ні. На мою думку,  факт підписання угоди про вільну торгівлю, так само, як і наша угода з Євросоюзом, - це потужний сигнал для всього світу. Ми говоримо, що Україна - це свій ринок, сюди варто заходити, сюди варто вкладати гроші, тут можна створювати робочі місця, виробляти класний продукт, з цією країною можна мати справу. Тому ми пишаємося підписанням цієї угоди, це великий шматок роботи, за ним стоять роки переговорів дипломатів, політиків, спеціалістів.

    Ви як приклад згадали про Зону вільної торгівлі України з ЄС. Але з боку українського бізнесу вже звучать претензії на її адресу, зокрема, що квоти по деяких позиціях вибираються дуже швидко, а європейські країни більше цікавить все-таки сировина з України, а не готова продукція. Чи все так райдужно з угодою про вільну торгівлю з Канадою? Чи не виникнуть проблеми з початком її роботи?

    Я припускаю, що є такий погляд на нашу угоду з Європейським Союзом, хоча чую здебільшого інші думки. Я чую, що бізнесмени із задоволенням використовують всі можливості, всі квоти. Відчуваю, це покращило ситуацію. А щодо угоди з Канадою, то ще подивимось, як вона буде працювати. На сьогодні у мене є великий оптимізм щодо неї.

    Та будь-яка, навіть ідеально виписана угода, залишається клаптиком паперу, поки в неї не вдихнули життя реальними проектами, інвестиціями і бізнес-звя'зками.

    Загалом скільки тривав процес переговорів, підготовки до підписання цієї угоди?

    На час моєї каденції припала завершальна фаза. Проект угоди був парафований у 2015 році. Він був підписаний на той час міністром міжнародної торгівлі Канади Христею Фріланд і міністром економіки України Степаном Кубівим у липні 2016 року під час візиту прем'єр-міністра Канади Джастіна Трюдо в Україну. І в червні 2017 року ми завершили ратифікацію.

    Чому з 1 серпня Канада одразу відкриє свій ринок для 98% українських товарів, а Україна скасує поки що 72% мит для Канади?

    Справді, угода не дзеркальна. Для українських товарів вільна торгівля настає одразу, для деяких груп канадських товарів - упродовж семи років. Після набуття угодою чинності буде скасовано 72% мита на канадські товари, до 98% це дійде продовж семи років.

    Тарифи - не єдина частина угоди, про яку варто знати. Про це готовий говорити пізніше.

    «Радимо канадським інвесторам звертати увагу на українське сільське господарство»

    Українські чи канадські підприємці вже звертались до посольства за консультаціями: як виходити на ринки, які товари користуватимуться попитом і так далі? Умовно, які українські товари незабаром можна буде побачити в Канаді, а які канадські товари легко буде купити в Україні?

    Українські підприємці до нас зверталися, звертаються, і прогнозую, що звертатимуться більше. Кожне таке звернення нас радує, бо це створюватиме нові робочі місця, українці зароблятимуть гроші, і це ще й допоможе нам зміцнити стосунки між країнами.

    Щодо перспективних ринків. В ХХІ столітті складно спрогнозувати, на яких ринках можна очікувати найбільший ріст. Але є певні ринки, де може бути цікава співпраця.

    Наприклад?

    Ми радимо канадським інвесторам звертати увагу на українське сільське господарство. У нас чудова земля, ми вже покращуємо сільськогосподарські технології, що дозволяє нам збирати кращі врожаї. Якщо ми піднімемо ще вище переробку сільськогосподарської продукції, це розкриє величезні можливості. Але нам важливо дивитися на себе не просто як на постачальника якісної сировини, а й як на хорошого виробника якісної продукції. Наша мета полягає в тому, щоб український товар, виготовлений і запакований в Україні, був на полицях канадських супермаркетів. Це означатиме що ми отримаємо найбільшу додану вартість і найкраще будемо використовувати ті можливості, що маємо.

    Другий цікавий ринок - ІТ. Україна є державою №1 на європейському континенті за кількістю ІТ-фрілансерів. Навіть поки ми з вами говоримо, провідні канадські компанії замовляють українським програмістам написання програмного продукту. І ми говоримо про ключових гравців на канадському ринку. Це те, що вже працює добре. Сподіваюся, що угода про вільну торгівлю допоможе ці можливості використовувати ще краще.

    Також канадський уряд профінансував спеціальне дослідження ринків України і Канади, щоб виявити, де є найбільше можливостей для співпраці. Цей проект називається CUTIS (канадсько-український проект з підтримки торгівлі та інвестицій. - «Главком»). Він покликаний вибудувати зв'язки між українським та канадським бізнесом. І от вони ідентифікували топ-5 українських товарів, які матимуть найбільше перспектив на канадському ринку: одяг, взуття, меблі, ІТ-послуги, шоколад та кондитерські вироби.

    Тобто Roshen скоро заполонить полиці і канадських супермаркетів?

    Сподіваюсь, не тільки Roshen. Можливості української кондитерської промисловості ним не вичерпуються. Серед інших потенційних продуктів, на які Канада звертає увагу: українська керамічна плитка, українські (не дивуйтеся) холодильники і українські верстати. Є певні специфічні категорії фрезерних, оброблювальних верстатів, на які, як у Канаді вважають, там може бути попит. Також в цьому переліку є фрукти, овочі, горіхи. Словом, дуже багато різних позицій розглядаються. І, насправді, можливості колосальні.

    Але, як я вже казав, ми не можемо прогнозувати наперед, де саме буде найбільше можливостей для співпраці, треба шукати. Наведу вам один приклад. Україна зараз є на четвертому місці в світі за купівлею канадських морепродуктів і риби. Ця цифра багатьох здивує, думаю. Бо навряд чи ми дивимось на себе, як на великого споживача канадських морепродуктів і риби, але ми - на четвертому місці в світі. Ми цей аргумент використовуємо у розмовах з канадським бізнесом і урядом. Кажемо, що можливості можуть бути в тих зонах, де ні ми, ні ви нічого не прогнозуєте. Тож, давайте створювати умови, а люди протопчуть собі стежки і знайдуть кращі можливості для співпраці.

    «Канада для нас є одним з найбільших under traded partners»

    Які українські продукти можна вже сьогодні купити у Канаді? От, наприклад, посол України в Австралії Микола Кулініч розповідав нам, що сидр українського виробництва є одним з найпопулярніших напоїв у Західній Австралії.

    У канадських магазинах з українською продукцією негусто. Думаю, ті цифри по обсягах торгівлі, які є між нашими двома країнами, не можуть нас влаштовувати.

    Які це саме обсяги?

    У 2016 році обсяг торгівлі товарами між Україною і Канадою сумарно склав близько 250 мільйонів американських доларів. На мою думку, ця цифра для наших країн - мізерна. Подумайте про Канаду як про країну Великої сімки і про Україну, де є більше 40 мільйонів споживачів. Ми точно можемо торгувати краще.

    Нещодавно Україна проводила дослідження, де ми аналізували невикористаний потенціал торгівлі. І воно показало, що Канада для нас є одним з найбільших under traded partners. Тобто це один з партнерів, з яким ми найбільше не доторговуємо станом на цей момент.

    Є присутність українського бізнесу тут. Але це спорадична присутність, не системна, від випадку до випадку. І нам треба ще багато працювати, щоб продавати в Канаді кінцевий продукт, який дасть більшу додану вартість для українського бізнесу. Для мене особисто не складно знайти український товар в Канаді. Я можу знайти тут і українську олію, і щось інше, але це точно не відповідає нашому потенціалу, ми маємо піднімати планку набагато вище. Це питання обсягів і нових технологій. У ХХІ столітті важливо розвивати нові технології, які дозволять бути конкурентоспроможним.

    Точні цифри експорту-імпорту можете назвати?

    Імпорт товарів з Канади до України  у 2016 році склав 218 мільйонів доларів, експорт товарів з України до Канади - 29 мільйонів доларів.

    Окремо порахована торгівля послугами. Сумарний обсяг двосторонньої торгівлі послугами між Україною і Канадою минулого року склав 126 мільйонів доларів.

    Говорячи про торгівлю послугами, маєте на увазі попит на професійні кадри?

    Це наша співпраця в сфері ІТ і співпраця в плані послуг. Мова про ті ж транспортні послуги, ремонт обладнання, переробку матеріалів і так далі.

    Взагалі, найбільший попит в Канаді - на українські голови. Тут дуже цінують українських програмістів та інших спеціалістів із нових технологій. В Канаді також дуже цінують українського студента. Коли я їжджу країною, зустрічаюся з керівництвом університетів, то дуже часто вони мені кажуть, що дуже цінують українського студента. Бо він приїжджає після української школи дуже дисциплінованим, готовим працювати вдумливо і багато. Це світлі голови. Тобто найбільший попит тут може бути на наших людей.

    «Ми не є головним постачальником нових громадян до Канади»

    Якою є українська діаспора в Канаді зараз?

    1,3 мільйона.

    Чи поповнюється вона? Багато української молоді, українських спеціалістів зараз перебираються до Канади?

    Невеликий потік є. Але я б оцінив його як скромний. Українців раді бачити в Канаді. Але ми не є головним постачальником нових громадян до Канади. Найбільша міграція зараз сюди йде з країн Азії: Індія, Бангладеш, Пакистан, Китай. Ці країни є найбільшими постачальниками «нових канадців». А ми швидше належимо до «старої хвилі». Але нові люди є.

    Як саме за останні роки змінювалися обсяги міграції українців до Канади?

    У 2016 році трошки менше чотирьох тисяч українців отримали довгострокові візи на проживання в Канаді. Але ми повинні розуміти, що довгострокова віза ще не означає, що людина зробила вибір на користь Канади і в майбутньому набуде канадське громадянство, хоча це і досить імовірний шлях. Та це - невелика кількість. Загалом візи в Канаді за минулий рік отримали майже 300 тисяч людей. Тобто на нас припадає трохи більше 1% тих, хто приїхав на довгострокове проживання в Канаду 2016 року.

    Ми не входимо до десятки країн, які постачають найбільше мігрантів, але певний потік є. За цим стоїть виклик для української держави. Ми повинні розуміти, що немає способу втримати в Україні людей, які хочуть спробувати життя в іншій країні. Радянський Союз намагався це робити, результат усім відомий. Тому, по-перше, треба створювати в Україні такі умови, щоб цим людям добре працювалося, щоб вони могли реалізуватися вдома. По-друге, треба так само думати про те, як можна максимально використати можливості українців, які вирішили жити в інших частинах світу. Це велика частина нашої роботи тут.

    Ви зазначили, що довгострокова віза може бути шляхом для отримання канадського громадянства. Чи легко його, взагалі, отримати?

    Це не є головним пріоритетом роботи нашого посольства. Наш інтерес більше полягає в тому, як зробити так, щоб українські громадяни вільно і комфортно почувалися тут в українському громадянстві, ми над цим працюємо.

    Чи відомо вам, скільки із загального числа українців, що зараз мешкають в Канаді, отримали канадське громадянство, а скільки лишилися з українським паспортом?

    Це складна математика. Точну кількість громадян, які зберігають українське громадянство, але залишилися в Канаді, порахувати важко. Більше того, в Канаді механізм працює так: якщо ви отримали канадське громадянство, то зовсім не зобов'язані повідомляти про це інші країни. За нашими оцінками, у Канаді живуть близько 60 тисяч українських громадян, які зберігають українське громадянство. Проте ми припускаємо, що частина з них можуть при цьому мати і канадське громадянство.

    Українці, які все-таки приїжджають до Канади, в яких сферах переважно працюють? Вже зрозуміло, що є попит на українських ІТшників. Які це ще професії?

    Канада дуже перебірлива у спеціалістах, яких вона запрошує сюди. В першу чергу, це спеціалісти з високих технологій. Вони намагаються створити тут умови для людей, які працюють в науці, з винаходами, просувають технології вперед. Але є і точкові інтереси окремих провінцій, які шукають працівників на конкретну роботу. Скажімо, якщо буде відкриватися новий великий м'ясокомбінат в Альберті (провінція Канади. - «Главком»), то ця провінція буде цілеспрямовано шукати людей, які працюють в цій сфері.

    Проблема нелегальної трудової міграції в Канаді відсутня?

    Нелегальної трудової міграції тут фактично немає. Якщо ви запитаєте про це у канадця, він, швидше за все, здивується. З одного боку, Канада гостинна для новоприбулих. Тут у людини є багато способів себе легалізувати. З іншого, тут чітко працює правоохоронна система. Приїхати сюди, нелегально залишитися і довго протриматися - утопія. Ця країна перебірливо запрошує людей до себе і дбає про те, щоб закони працювали.

    «Безвіз з ЄС може пришвидшити і безвізовий режим із Канадою»

    Ви вже зазначили, що в Канаді люблять українських студентів. Та чи багато у канадських вишах навчається наших громадян?

    На початок 2017 року дозвіл на навчання в Канаді мали близько 2700 українських студентів. Та тут нам теж важко змагатися з такими великими постачальниками студентів, як Індія і Китай. Зараз, наприклад, у Канаді навчається 133 тисячі китайських студентів і майже 80 тисяч індійських студентів. Тобто тут ми - не на перших позиціях.

    Але ще раз зазначу. Про наших студентів ми маємо дуже добрі відгуки. І як людина, яка зустрічається із нашими студентами тут по всій країні, можу сказати, що це дуже сильні і цікаві люди, вони на перших позиціях у своїх університетах, вони дуже активні у громадському житті і дуже допомагають Україні. Вони беруть участь у багатьох проектах, спрямованих на підтримку України, які тут робить наша громада.

    Український турист - не часте явище в Канаді?

    Не так часто їдуть сюди туристи з України, як нам би того хотілося. Ми знову тут бачимо більше туристів з Китаю, Кореї, Японії. Ці три країни є лідерами з поставки туристів на канадський ринок. Хотілось би, звісно, бачити українських туристів тут більше. Це, власне, один з напрямків, в якому ми теж працюємо: як залучити канадського туриста в Україну, і як зробити легшим для українців відвідування Канади.

    Частково проблема українського туриста у Канаді пов'язана з великою кількістю відмов у отриманні канадських віз. Це відлякує багатьох українських туристів. Ми цей аргумент використовуємо у розмовах з канадським урядом, коли кажемо: давайте дамо можливість людям приїхати і подивитися на вашу прекрасну країну. Найбільш пріоритетний для нас, звісно, безвізовий режим. Це велика дорога, але по ній треба потроху рухатися.

    Чи отримання безвізу із країнами ЄС може трохи «просунути» вперед ці переговори?

    Безвіз з ЄС може пришвидшити і безвізовий режим із Канадою. Проте ця дорога все одно не буде короткою, вона може зайняти роки. Переговори з Європейським Союзом тривали дев’ять років. Це серйозне рішення, на яке потрібен час. Але ми пройдемо цей шлях. Безвізовий режим з європейцями додає нам аргументів у розмові з канадцями.

    Які у нас в цьому напрямку є хороші і погані новини? Хороші новини. За останній час дуже покращилася сама процедура видачі канадських віз. Стандартний термін розгляду документів на канадську візу зараз становить близько п’яти-шести днів. Якщо ви отримаєте багаторазову візу, то, швидше за все, ви її отримаєте на весь термін дії вашого паспорту, що теж дуже зручно. Це прогрес, за який ми дякуємо нашим канадським партнерам, це робить життя українця, який планує їздити до Канади, зручнішим.

    Та нас не влаштовує рівень відмов українцям у канадських візах. У першому кварталі  цього року 34% українців, що подавались на канадську візу, отримали відмову. Мені здається, що у ХХІ столітті, в умовах безвізового режиму з Європою, коли між Канадою і Україною є така дружба, 34% - це не зовсім адекватна цифра, вона не відповідає тому, що ми б хотіли побачити між нашими країнами. Ми працюємо з канадським урядом, щоб цю цифру зменшити і розпочати вже повноцінну розмову про безвізовий режим між нашими країнами у майбутньому. Але було би не чесним обнадіювати людей і казати, що це буде в перспективі найближчих місяців. Це робота на роки. Канада консервативна і обережно іде на безвізовий режим з іншими державами.

    Нещодавно Канада відзначила своє 150-річчя. І в Києві з цього приводу теж було свято...

    І це було яскраве свято. Київська влада приділила достатньо велику увагу цьому. Те, що перекрили Хрещатик і Віталій Кличко одягнув хокейне джерсі було дуже правильним жестом поваги і вдячності до країни, яка нам допомагає. Кличко, до речі, за тиждень до того був у Канаді і мав можливість поспілкуватися з мерами Монреаля і Торонто, містом-побратимом Києва. Сподіваємось, з цього вийдуть практичні результати для Києва.

    Але хочу зазначити, що між нашими країнами є дуже велика симпатія. Часом це ірраціонально, але коли у Києві кажеш щось про Канаду, бачиш, як у людей губи в усмішку розтягуються. Ми до канадців маємо прихильне ставлення. І це співзвучно зі ставленням канадців до українців. Вони дуже прихильно на людському, побутовому рівні ставляться до України. В першу чергу, з тієї простої причини, що наші співвітчизники зробили величезний внесок у те, щоб побудувати цю країну і зробити її такою, якою зараз захоплюється весь світ. Ті перші українці, які приїхали сюди 125 років тому, буквально вгризалися в холодну, заболочену чи лісову землю Альберти, Манітоби і Саскачевані і своєю тяжкою працею буквально будували цю країну. І всі наступні покоління, які приїжджали сюди, продовжували те саме. Українців тут знають як працелюбних, набожних, людей, для яких мораль, принципи життя громади дуже важливі. Вони дуже добре зарекомендували себе тут, в Канаді. Тому цей емоційний зв'язок на людському рівні між громадянами двох країн є. І наш виклик - ці прекрасні зв'язки конвертувати у прагматичне партнерство, плоди якого відчували б обидві країни.

    Хочеться поговорити про рівень симпатії між народами не лише на побутовому рівні. Чи цікавляться пересічні канадці політичною ситуацією в Україні, подіями що відбулися і відбуваються у нас: анексією Криму, російською агресією на сході України?

    Україна тут на слуху. Звичайно, нам завжди хочеться більшого. Але треба віддати належне Канаді. Це країна, яка дуже допомагає нам, переймається нашою бідою.

    В Канаді відсутні сентименти до Путіна, до тієї імперської Росії, яку будує Кремль. Це дуже відрізняє Канаду від багатьох, наприклад, європейських, держав, де нам доводиться ламати великий спротив. Канада допомагає Україні не лише тому, що тут є українська громада, яка до цього закликає. Канадці нас підтримують, бо знають, що так правильно. Це країна з величезною повагою до людської гідності і законів. Тому сам факт російської агресії, анексії Криму для них є абсолютно неприйнятним. Це речі з іншого світу, речі, які ламають їхній всесвіт. Це робить Канаду нашим великим союзником і партнером. Вони щиро за нас вболівають і підтримують нас у боротьбі за свободу і незалежність.



    Окремо ще хочу сказати про українську громаду тут. Це хребет, мотор канадської підтримки Україні. Те, скільки тут люди роблять для допомоги Україні, просто вражає. Це і збір коштів, і організація візитів канадських хірургів в Україну для здійснення операцій нашим військовим, і допомога травмованим учасникам  АТО.

    Була зворушлива історія про маленького хлопчика Миколу Нижниковського, який підірвався на гранаті неподалік Маріуполя. Його зшивали докупи спершу українські, а потім і канадські лікарі. Хлопчика разом із мамою привезли до Монреаля, де він проходив курс лікуванні і де канадський госпіталь разом  з українською громадою Монреаля спільно допомагали йому почати нове життя. Тут у Миколки з'явилися дві нові ноги - протези, тут йому провели складні операції з відновлення обличчя. В цю родину просто повернули надію, показали, що життя можливе навіть після такої страшної трагедії, яку вони пережили. Ця історія - приклад того, як ініціатива української громади пробуджує великий відгук у канадських серцях. Лікарі, які займалися Миколкою у Монреалі, - це канадські лікарі, яких ніщо не пов'язує з Україною, окрім почуття солідарності.

    Якщо говорити про візити і роботу канадських лікарів в Україні. Розкажіть що це за проект і за який кошт він реалізується?

    Це дивовижна місія, організована чудовим хірургом українського походження Олегом Антонишиним, який живе в Торонто. Він зібрав групу ентузіастів, анестезіологів, хірургів. У свій приватний час вони приїжджають в Україну (вони зробили вже кілька таких поїздок) і роблять складні операції у військовому шпиталі в Києві. Це, по-перше, операції з протезування і, по-друге, з відновлення обличчя, пластична хірургія. Це самі ті напрямки, які найбільш потрібні, щоб повернути до життя наших покалічених на фронті бійців. Це просто приватна ініціатива людей, які не змогли стояти осторонь. Та Фінансування Місії здійснюється Канадсько Українською Фундацією (Canada Ukraine Foundation) на основі зібраних українською громадою благодійних внесків, а також із залученням коштів уряду Канади (З початку Місія була ініційована для допомоги покаліченим учасникам Майдану, а після російської агресії на Сході України, переросла у допомогу нашим бійцям. В ході Місії було проведено понад 200 операцій. - «Главком»).

    Таких проектів сотні і навіть тисячі. Хтось збирає ліки, хтось намагається організувати психологічну допомогу нашим бійцям АТО, хтось передає тепловізори, а хтось організовує масштабніші проекти. Я навів цей приклад, щоб показати, чим є Україна для канадців. В дитинстві, здається, чи не в кожного з нас був друг, родичі якого жили в Канаді. І ми дуже заздрили цій людині, тому що час від часу вона отримувала чергову бандероль з Канади, якась його віддалена канадська родина, яка ніколи в житті не була в Україні, передавала щось звідти. І тоді багато хто з нас думав, що Канада - це така загадкова країна, де всі або мільйонери, або мільярдери, які щоранку прокидаються з думкою про те, як запакувати чергову бандероль в далеку Україну. Зараз ми бачимо таку саму допомогу Україні тільки в інших масштабах. Бандеролі зі шкарпетками чи шоколадками змінило те, що допомагає нам вистояти в цій війні. Це допомога нашим військовим, переселенцям, ветеранам. І масштаби цієї підтримки вражають. Тут і дітей так виховують: ти - канадець, але пам'ятай про свою українську ідентичність, і якщо в тебе є найменша нагода, намагайся допомогти своїй далекій батьківщині. Це вражаюча історія підтримки, яка тягнеться з покоління в покоління, вона дуже потужна і повчальна.


    Посол України в Канаді Андрій Шевченко з родиною
    Посол України в Канаді Андрій Шевченко з родиною

    «Масштаб недовіри і огиди до дій Росії тут просто колосальний»

    В чому виражається підтримка Україні на державному рівні? От, наприклад, міністр оборони Степан Полторак не так давно повідомив про можливість закупівлі канадського оборонного обладнання Україною протягом наступного року. Але про це розмови ведуться давно, а аж надто швидким цей процес назвати не можна.

    У нас із візитом у квітні був міністр оборони Полторак, у грудні приїжджав міністр МВС Авакова, і ще 13 членів уряду відвідали країну за останній рік. Ми загалом зараз переживаємо продуктивний період співпраці між нашими країнами.

    Є дуже якісна співпраця між українськими і канадськими військовими. В Україні працює канадська військова тренувальна місія UNIFIER. Близько 150 канадців працюють на Яворівському полігоні і ще 50 - на Кам'янець-Подільському, вони займаються підготовкою українських саперів. Канадці передають свої знання і найкращі технології українським солдатам і офіцерам. Це стосується різних сфер - це і безпосередньо бойові дії, і фронтова медицина. І це ще і «вулиця з двостороннім рухом». Коли я був разом з канадським прем'єр-міністром Трюдо на Яворівському полігоні, на власні вуха чув, як канадські офіцери розповідали йому про ті уроки, що вони беруть від українських колег.

    По-друге, ми нещодавно підписали з Канадою нашу спільну оборонну угоду, Домовленість про співробітництво у сфері оборони. Є домовленість про те, яким чином наші військові будуть надалі співпрацювати. Є можливість залучити канадців до нашої штабної роботи, де канадські офіцери разом з нашими можуть працюватимуть над певними рішеннями, проводити спільний аналіз помилок. Така співпраця робитиме нас з кожним днем набагато сильнішими. На перших порах, одразу після початку російської агресії, було дуже швидке і десь емоційне рішення канадського уряду нам допомогти. Канада була фактично першою країною, що направила військову форму і черевики для наших військових. Зараз наше партнерство більш зріле. Ми знаємо, в чому ми вже можемо один одного доповнювати, чого ми один одного можемо навчити.

    І на емоційному рівні мені здається, що у нас з'являється певне братерство по зброї. У вересні цього року українська збірна вперше приїде до Канади на Ігри нескорених. Це унікальне спортивне змагання, де беруть участь військові з інвалідністю. Вони показують дивовижні приклади духу. І це теж, думаю, зміцнить стосунки між нашими військовими.

    Також ми шукаємо способи, як Україна може отримати зброю, щоб захищати себе належним чином. Ми кажемо канадцям, що нам ця зброя потрібна так само, як і в перші місяці агресії, коли ми вперше звернулися по цю допомогу. Я вірю, що ми знайдемо способи озброїти українську армію тією зброєю, яка нам потрібна.

    Ви описуєте Канаду, як країну, що повністю стоїть в цьому конфлікті на боці України. Проте чи такої ж одностайної думки дотримуються пересічні громадяни? Російська пропаганда працює?

    Працює. Ми бачимо їхню роботу. Але, мені здається, канадський ґрунт дуже невдячний для російської пропаганди. Це суспільство має дуже здорове уявлення про право, справедливість, добро і зло. Але в той же час, звісно, ми не повинні недооцінювати нашого ворога, він винахідливий, треба бути готовим до всього.

    Поки від російської пропаганди є дрібні «уколи». Ми виявляємо в пресі їхні намагання відпрацьовувати якісь заїжджені платівки, які ми вже чули у Європі. Періодично з’являються якісь поодинокі «професори», що просувають тези з кремлівських темників.

    Але в цій країні з цими тезами працювати важко. Масштаб недовіри і огиди до дій Росії тут просто колосальний. Те, як Росія поводиться з сусідами, що витворяє у себе вдома, як ставиться до прав людини, - це все абсолютно суперечить уявленню канадців про те, як має бути влаштований світ. Це як інша планета. Так, звичайно, канадці - це така нація, яка намагається шукати діалог і порозуміння з будь-якою країною. І вони знають, що з Росією у них теж є теми, за якими їм треба буде будувати діалог у майбутньому. Але на цьому етапі в канадському істеблішменті є чітке розуміння, що Росія в її нинішньому вигляді - не та держава, не той уряд, не той режим, з яким комфортно мати справу.

    Як і більшість наших західних партнерів, Канада запровадила санкції проти Росії з перших місяців агресії. Від цих санкцій постраждали і канадські компанії. Тобто Канада платить свою ціну за те, що зайняла принципову позицію щодо Росії і тих росіян, які надихали агресію. Та, з іншого боку, Росія не є пріоритетним, магістральним бізнес-партнером для Канади. 78% торгівлі Канади йде зі Сполученими Штатами Америки. Тому втрата російського ринку - не економічна розмова, а ціннісна і політична.

    «Російському послу в Канаді доводиться чути багато неприємних речей»

    Можна зробити висновок, що вам у Канаді працюється набагато легше, ніж вашому російському колезі - послу Росії Олександру Дарчиєву?

    На мою думку, будь-якому російському дипломату зараз працювати нестерпно, де б він не був. Мені важко уявити щасливого російського дипломата і важко уявити, як він пояснює в будь-якому цивілізованому місці те, що витворяє його країна і його президент.

    Впевнений, російському послу в Канаді доводиться чути багато неприємних і чесних речей про його країну.

    Ви з ним перетинались на заходах, розмовляли?

    Перетиналися. Але він - не найактивніший учасник дипломатичного життя тут, в Оттаві. Це не той посол, з яким зараз є велике бажання і великий сенс спілкуватись.

    Скільки людей працює в українському посольстві в Канаді?

    У нас маленька, але горда, якісні і згуртована команда. Нас 13. За масштабами українських посольств це не багато і не мало. Ми десь в середнячках. Звісно, для цієї країни хотілося би мати більше ресурсів, рук і ніг, щоб більше встигати. З іншого боку, ми звикли досягати максимальних результатів з тим, що є. В Канаду завжди відправляли сильних дипломатів. В МЗС навіть є жарт, що якщо дипломат живе праведним і щасливим життям, не грішив, то його після смерті відправляють працювати у посольство України в Канаді. Можете лише уявити, яке праведне життя і професіоналізм має бути у дипломата, щоб його відправили працювати сюди за життя (сміється).

    Це ви так себе вишукано похвалили?

    Я про команду, вона тут дуже добра. І мені, як новій людині в дипломатії, просто треба дослухатися до цієї команди і, може, просто привносити щось нове із попереднього досвіду роботи в політиці та журналістиці.

    На що вистачає коштів, що вам виділяють? На реалізацію яких проектів?

    В житті посольства були різні часи. Були й такі, коли затягувати паски дуже туго. І зараз він затягнутий. Ми вчимося, що називається, воювати не числом, а умінням.

    Але скільки виділяється коштів на іміджеві для України проекти?

    Не густо. Ми говоримо про суми в обсязі тисяч і десятків тисяч доларів. Це не сотні тисяч і не мільйони. У зв'язку з цим ми повністю відмовилися, наприклад, від розміщення матеріалів у пресі, від позиції, з якою працюють інші посольства, в тому числі, російське. Ми вважаємо, що тих умовах, що ми зараз маємо, при тій економічній скруті, яка є у нас в країні, витрачати гроші на розміщення матеріалів у пресі ми не можемо собі дозволити.

    Працюємо іншими методами, власним креативом і придумками. Ми не можемо похвалитися великою кількістю працівників чи великими бюджетами. Але нам вдається робити потужні речі, які дозволяють тримати нашу присутність на високому рівні.

    По-перше, думаю, всі бачать і офіційні результати між країнами: та ж угода про вільну торгівлю, оборонна угода, продовження військової місії, продовження санкцій з боку Канади щодо Росії. Це показує, що Україна тримається в пріоритетах канадського уряду.

    По-друге, є й інші красиві і знакові речі, які нам вдавалося зробити. Наприклад, на Міжнародний день вишиванки в цьому році більше 50 депутатів канадського парламенту вдягли на роботу українську вишиванку. І це окрема історія.

    Довго вмовляли?

    Ні. Ця ініціатива народилася минулого року стараннями, по-перше, українських інтернів, які стажувалися в канадському парламенті, і, по-друге, стараннями активного і ініціативного депутата канадського парламенту Бориса Вжесневського, який очолює групу дружби Україна-Канада. Він цього року переконав десятки своїх колег в цей день на знак солідарності з Україною, на знак поваги до української громади потрібно одягнути вишиванку. Але більше того, Борис минулого року зумів переконати спікера канадського парламенту піти на відходження від стандартного парламентського протоколу. В канадському парламенті, так само як і в британському, джентльмени повинні заходити в сесійну залу в краватці. Це протокол, який століттями вибудовувався і не порушувався. Так от пану Борису і іншим його колегам вдалося переконати, що українську вишиванку можна по-своєму трактувати як сорочку із краваткою. І спікер це сприйняв.

    І ніби так думаєш: ну прийшли у вишиванках, і що? Але уявіть, що відчуває українець, який бачить у далекому канадському парламенті десятки депутатів у вишиванках, які відкрито говорять про свою підтримку Україні, закликають весь світ стояти за Україну, за міжнародне право, незалежність, свободу. Це дуже потужний сигнал. І мені зараз важко уявити будь-яку іншу країну світу, де б ви могли таку картину побачити.

    Ще один такий приклад - коли мерія Оттави підтримала нашу ініціативу і погодилася на роковини депортації кримських татар підняти на день кримськотатарський прапор над мерією. Вважаю це також сильним жестом людської підтримки і політичним сигналом.

    Взагалі, ми зараз є свідками розквіту стосунків між Україною і Канадою. І мені здається, зараз ми максимально можемо реалізувати цю взаємну симпатію і конвертувати її у щось більше. Україна зараз відкрита, Канада готова нам допомагати. Це «віконце» не завжди буде аж таким відкритим. Тому цей період хочеться максимально використати.

    Катерина Пешко, «Главком»

    Фото: Facebook Андрія Шевченко

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ