«Мильні маніпуляції»: ЗМІ дослідили, як Путін через серіали переписує історію

В арсеналі російської пропаганди є витончені прийоми – приміром, історичні маніпуляції через десятки телесеріалів, які щорічно виходять на екран і розраховані не лише на «простолюд», а й на більш-менш освічену публіку. У тому числі - і телесеріали, в яких розповідається про події 1943-45 років, ключові для розуміння кримських реалій ХХ і ХХI століть, пише видання «Крим. Реалії».

Як приклад видання наводить три серіали - «Диверсант 2: Кінець війни» (2007), «Смерть шпигунам. Крим »(2008) і« Ялта-45 »(2011), які неодноразово демонструвалися і російськими, і номінально українськими телеканалами.

«У всіх трьох головними героями є офіцери і генерали СМЕРШу (контррозвідки часів війни), військової розвідки і НКВД. У всіх трьох за допомогою різних методів вибудувана істотно підправлена історична «дійсність». Вона виникає на екранах телевізорів, щоб потім міцно закріпитися в підсвідомості мільйонів людей, і не в останню чергу - самих кримчан», - зазначається у статті.

У матеріалі йдеться, що фільм «Смерть шпигунам. Крим» - це найдовший з трьох телефільм (вісім серій), який, в свою чергу, є другою частиною циклу під загальною назвою «Смерть шпигунам» (всього поки знято п'ять частин). Дія трьох з них відбувається на «материкових» українських землях, одного - в Білорусії, а одного - на південному березі Криму. «Війну виграли завдяки співробітникам «органів», - такий головний мотив циклу. Важлива деталь: німці в фільмах між собою розмовляють німецькою (з накладеним перекладом), росіяни - російською, а білоруси і українці ... теж російською, навіть у селах. «Зрідка з вуст деяких епізодичних персонажів звучить або «тарапуньківський сленг» української мови, або спотворені українські слова, вимовлені з московським акцентом. Україна без українців - так далеко навіть нацисти в своїх планах не заходили. А тут номінально напівукраїнський продакшн Star Media наочно доводить, що і Вінницька область, і Слобожанщина, і Полісся (а саме ці регіони є ареалами дії трьох з п'яти частин циклу) - «русскій мір», а окремі «хохли» з їх «хохляцькою власною мовою», як каже один з персонажів першого сезону, - це поодинокі вкраплення в нього, при тому чи якісь дурники, чи поліцаї ... Ну, а з усіх білорусів в телефільмі тільки один говорить на місцевому варіанті того, що в Україні називається «суржиком», - зазначає «Крим. Реалії».

Щоб затвердити цінності «руського міра», в телевізійному Криму 1944 року не показано і сліду того, що там жили кримські татари. «Ніхто навіть не згадує про їх депортацію - і про депортацію кримських греків, вірмен і болгар, все зведено до «виселення тих, хто не має прописки». Інакше кажучи, Україна без українців, Крим без кримських татар, навіть без їх сліду...», - підкреслює «Крим. Реалії».

 Видання зазначає, що при цьому, «відбілюючи» сталінський тоталітаризм, автори «Смерті шпигунам» використовують відверто сороміцькі політичні прийоми. Кримська частина циклу закінчується таким написом на екрані: «11 лютого 1945 року Ялтинська конференція закінчила свою роботу. Рішення, прийняті Йосипом Сталіним, Франклін Рузвельт і Уїнстоном Черчиллем створили систему світоустрою, яка дозволила планеті більш ніж на півстоліття забути про те, що таке війна».

«А радянське вторгнення в Афганістан - що, його не було ніколи? І підбурюваною СРСР війни на Близькому Сході - теж? І війни, яку Об'єднані Нації вели в Кореї проти агресії з боку Сталіна, Мао і Кім Ір Сена, в якій сторони втратили загиблими понад 2 мільйони осіб і яка лише дивом не переросла в ядерну, теж ніколи не було? І, врешті-решт, Ялтинська система віддала під омофор Сталіна мало не половину європейських країн, де на півстоліття з гаком запанували насаджені Кремлем тоталітарні режими. Але для юридично напівукраїнського продакшну Star Media в цьому циклі найголовніше - вибудувати паралельну реальність, в якій зло є добро, брехня - правдою, Крим - апріорі позбавлений кримчан, чекісти - герої без страху і докору, а Сталін - великий політичний діяч...», - йдеться у матеріалі.

Боротьбі з німецькими шпигунами і диверсантами напередодні Ялтинської конференції присвячений чотирисерійної телефільм «Ялта-45» ( «Арт-Базар Сінема», «Централ партнершип»), який претендує мало не на документальне відтворення історії: в ньому фігурують реальні тогочасні персонажі, титри представлені на тлі фотографій воєнної доби (це, до речі, один з найулюбленіших прийомів пропагандистських телесеріалів: стилізація «під документ»). В той же час серіал ненав'язливо підказує аудиторії «правильні» відповіді щодо історичних подій. І «хороші» представники цих же «органів» фактично виграють війну, зриваючи замах на Сталіна, Рузвельта і Черчілля, і за кримськими татарами гріхи водилися (скажімо, в одному з партизанських загонів було п'ятеро кримчан; четверо дезертирували, а п'ятий залишився, однак після депортації своїх рідних приєднався до німецької диверсійно-розвідувальної групи), і життя на півострові кипить на повну силу.

І, нарешті, десятисерійний «Диверсант 2: Кінець війни». Кримський сюжет в ньому охоплює дві з половиною серії. В окупованому нацистами Криму діє фальшивий партизанський загін, сформований з «місцевої сволочі» (такий термін вживають його берлінські організатори) під командою німецьких офіцерів. Ось тільки ці місцеві мають переважно українські прізвища (наприклад, Дзюба) ... Загін цей має на меті знайти схованку, в якоій знаходяться надсекретні радянські документи і зразки наукових розробок, що дозволяють робити літаки візуально невидимими (такі розробки в СРСР дійсно були, так що це – не повна фантастика). Троє головних героїв серіалу отримують завдання під виглядом німецьких парашутистів проникнути в фальшивий партизанський загін, знищити схованку і вивезти одного з творців невидимого літака професора Сергєєва. Знищивши схованку, а на додачу - ще й сотні (!!!) ворогів, троє диверсантів захоплюють німецький літак і вивозять професора на «велику землю».

«І знову-таки, Крим 1943 року, за рік до депортації, вже показаний в серіалі вільним від кримських татар. Хіба що згадується прізвище з тюркським коренем - Кабан, вона належить одному з німецьких парашутистів - мовляв, це був учитель фізкультури з Бахчисарая, який перейшов на бік німців...», - зазначає «Крим. Реалії».

 «Російські телесеріали про Крим 1943-45 років є факторами формування сучасної російської історичної міфології про «рятівників людства», «отриманої власними силами великої перемоги» і «всесвітню місію російського народу». А звідси прямий шлях до «вставання-Росії-з-колін» і «Кримнаш». Мовляв, ми врятували людство, так що тепер маємо право на все. Зокрема, і на «споконвічно російський» Крим, і в минулому, і в майбутньому вільний від кримських татар», - резюмує видання.