У трійку партій, які витратили найбільше, увійшли Аграрна партія, «Укроп» та «Свобода»
Звідки беруть гроші та на що їх витрачають політичні сили, які не потрапили до українського парламенту на попередніх виборах, проте мають усі шанси потрапити туди на наступних? Чи готові такі політичні сили до ролі представників усього народу, а суспільство – до їх фінансування з власної кишені?
В народі побутує думка, що позапарламентські партії більш доброчесні, адже вони, порівняно з «мастодонтами» при владі, мають значно менше матеріальних можливостей, не приймають доленосних для країни рішень, а отже, значно менш привабливі для олігархів, які через політиків залагоджують власні бізнесові інтереси.
Так це чи ні – спробуємо розібратись далі.
Політична вибірка
Інна Грищенко,
експерт центру «Ейдос»
«З-поміж 352 політичних партій наша команда не випадково обрала лише дев’ять для аналізу. Ми намагались оцінити фінансові звіти тих політичних сил, які мають найбільше шансів потрапити до парламенту на найближчих виборах або хоча б отримати державне фінансування на свою діяльність. Проте на сьогодні електоральні настрої дуже непевні – величезна кількість виборців у невизначеності, тому додатковими показниками слугували «реальність» функціонування партії – значна кількість представників у органах місцевого самоврядування та відображення у фінансовому звіті достатніх для забезпечення діяльності партії фінансових можливостей. Окрім того, до вибірки потрапили лише ті партії, які є офіційно зареєстрованими і на котрі не поширюється заборона до участі у виборах».
Партії обирались за п’ятьма показниками, два з яких – офіційна реєстрація та відсутність заборони до участі у виборчому процесі – застосовувались до всіх. Інші три застосовувались до партій окремо. Йдеться про не менше 1 мільйона гривень грошового обороту за рік та не менше 100 партійних представників в органах місцевого самоврядування, а також вищий 2% рейтинг, що визначався на підставі останніх соціологічних даних.
Проаналізувавши фінансову звітність партій, які потрапили у вибірку, оцінили їх за такими критеріями: прозорість, інституційна спроможність, підзвітність. Також оцінили доходи (в тому числі й у регіональному розрізі) та видатки.
Трійку лідерів щодо прозорості, яка передбачає оприлюднення партіями своєї звітності як на офіційних сторінках в інтернеті, так і через листування, склали Аграрна партія (60%), «Демальянс» та «Свобода» (по 50%).
Доволі низькі показники за цим критерієм показують неготовність партій бути відкритими. Політичні сили дуже втаємничують свою діяльність та не використовують доступних можливостей, як-от власні сайти для завоювання підтримки виборців. Сайти деяких політичних сил схожі на гру у хованки, де складно знайти навіть контактну інформацію, не кажучи вже про щоквартальні звіти чи висновки проходження перевірок.
Інституційна спроможність покликана показати наявність у партії достатніх ресурсів для здійснення реальної політичної діяльності на різних рівнях, розпорядження бюджетними коштами та виконання антикорупційного законодавства. Найкращими у цій категорії стали «Громадянська позиція» (75%), Аграрна партія (76%) та «Укроп» (90%).
Третім критерієм стала підзвітність, що передбачає належне та вчасне звітування партією щодо наявних в неї матеріальних благ. У цій частині лідерство між собою поділили «Демальянс» (86%), «Свобода» (90%) та «Успішна країна» (95%).
Отож за загальним рівнем доброчесності позапарламентських партій п’ятірку найкращих склали такі партії, як «Укроп» (66%), «Успішна країна» (67%), «Свобода» (69%), «Демальянс» (72%) та Аграрна партія (74%).
Нагадаю, що в парламентських партіях трійка лідерів – БПП «Солідарність», «Об’єднання «Самопоміч» та ВО «Батьківщина», а останні місця – Опозиційний блок, «Народний фронт» та Радикальна партія Ляшка.
Самозабезпечення чи утримання виборцем?
Рейтинг партій щодо їх заможності можна переглянути на графіці нижче. Зазначимо лише, що в доходах враховано звіт центральної партії та обласних осередків, в кого вони присутні.
Сергій Адаменко,
редактор порталу «Партійна каса»:
Коли ми ввели в базу даних свого порталу доходи політичних партій і порівняли їх, ми не повірили своїм очам. Ми розуміли, що непарламентські партії показують більше доходів, але щоб така різниця. Судіть самі: доходи дев'яти непарламентських партій – 42,9 млн грн, а шести парламентських, якщо не враховувати держфінансування – 24 млн. Це говорить про те, що партії другого ешелону, в умовах глибокої політичної кризи парламентаризму, готові увірватись до когорти політичної еліти України.
Найкращу фінансову картину мають Аграрна партія, «Укроп» та «Свобода».
Більше того, доходи «аграріїв» – це абсолютне лідерство серед усіх партій України. І не тому, що ця партія – найбагатша, а тому, в першу чергу, що вона не соромиться показувати свої доходи, незважаючи на те, що левова частка її спонсорів – це заборонені законодавством юридичні особи з іноземними власниками, а простіше – офшорні фірми. Детальніше про це тут.
Для порівняння: бюджет Аграрної партії в 2,5 разу більший, ніж бюджет ВО «Батьківщина» та в 10 разів більший бюджету «Об’єднання «Самопоміч», якщо не брати до уваги бюджетної підтримки останніх двох.
Спонсори «Укропу» – це бізнесмени та фірми на місцях по всій території країни, адже один з її керівників – сам мільярдер Коломойський. Щодо структури, то 75% доходи від фізосіб. Про спонсорів і не тільки – тут.
ВО «Свобода» – це одна з небагатьох партій, яка фінансує себе сама.
Зокрема, йдеться про дієву систему зборів членських внесків: кожен партієць зобов’язаний виписувати однойменну газету, таким чином фінансуючи партію.
Додатково, на рахунки надходять кошти від фізичних осіб, які є партійцями. Але за звичкою партія дозволяє собі збір коштів готівкою, що заборонено законом, хоча, віддамо свободівцям належне, ці кошти фіксуються у звітах, а не приховуються.
Детальніше про звіти ВО «Свободи» ми писали, вказуючи, в тому числі, на їх порушення.
Партія «Демальянс» також чітко показує масову підтримку партії своїми членами. Варто зазначити, що незважаючи на досить розвинуту мережу осередків, членські внески перераховуються на рахунки центрального офісу партії.
Партія «Наш край» фінансується переважно в областях. Найбільші «вливання» – це центральний апарат, а також Харківська та Запорізька області. Щоправда річного звіту одного з лідерів фінансової підтримки – харківського обласного осередку партії – на сайті НАЗК чомусь немає.
Найбільш проста й зрозуміла фінансова складова в партії «За конкретні справи». Нагадаємо, що співголовами партії є подружжя Герег, котрі, як відомо, є власниками мережі магазинів «Епіцентр». Тому зовсім не дивно, що єдиним спонсором цієї партії виявилось саме це підприємство.
«Сила людей» також встановила кілька рекордів: перший – це кількість сторінок у річному звіті – 1494, а другий – це кількість партійних внесків, ми нарахували 13728!
Найменше доходів за рік показали партія «Громадянська позиція» та «Успішна країна». Щоправда, остання отримала преференції від однойменої громадської організації та деяких фізичних осіб у вигляді безкоштовних офісів та проведення різних масових заходів.
Ігор Андрійченко,
член правління партії «Демальянс», депутат Чернігівської міської ради
Я переконаний, що фінансові обороти парламентських партій в рази більші, ніж показали непарламентські партії, а тим паче більші, ніж вони вказували в 2016 році. Всі ці кошти йдуть прихованою готівкою і витрачаються парламентськими партіями неофіційно. Бюджетне ж фінансування дозволило їм дещо оголити свої реальні потреби, а відповідно, й витрати.
Камо грядеши, партійна касо?
Трійка партій, які витратили найбільше, збігається із трійкою тих, хто, власне, найбільше й отримав: Аграрна партія, «Укроп» та «Свобода».
Проте напрямки видатків у партій певною мірою різняться: «аграрії», так само, як і «Демальянс», найбільшу частку коштів віддали на матеріальні витрати та оплату послуг, а також на інші не заборонені законом витрати.
«Укроп» є однією з небагатьох партій, які велику суму коштів віддали за оренду офісів, адже більшість позапарламентських партій досі або не показує офіси, або показує орендну ставку на рівні 90-х років минулого століття.
До порівняння: партія «Свобода» з більш як 500 осередками заплатила за оренду приміщень 175 тис. грн проти 3,6 млн грн, витрачених укропівцями.
Також традиційно багато українські партії витрачають на так звану пропаганду. Хоча, у різних партій вона має різну мету і спрямування: якщо свободівці, які є абсолютними лідерами витрат за цією статтею, витрачають кошти на друк партійної газети, яка приносить потім партії дохід, то «Укроп», «Наш край», «За конкретні справи», котрі левову частку віддали на пропаганду, витратили кошти на рекламу.
Ближче до закінчення 2016 року всі партії, зокрема й ті, що не потрапили до парламенту та, логічно, не мають бюджетної допомоги, почали потроху показувати своїх працівників та оплату їхньої праці. Найдорожче, майже у мільйон гривень, трудові відносини обійшлися «Укропу», у 700 тисяч – партії «Свобода», у більше як 440 тисяч – «Силі людей».
Проте досі залишаються партії, які, претендуючи на представництво українців в органах влади, намагаються підтримувати легенду про людський альтруїзм та або не показують заробітної плати працівників взагалі, або показують її на рівні кількох тисяч на рік. Йдеться, зокрема, про партії «За конкретні справи», «Наш край», «Успішну країну» та «Громадянську позицію».
Проаналізувавши звіти непарламентських партій, можна зробити кілька висновків:
- В Україні серед партійного середовища наявна достатньо потужна «глибина лави запасних». Це підтверджується в першу чергу міцною матеріальною підтримкою непарламентських партій.
- Новий закон «Про політичні партії в Україні» започаткував нову традицію відкритості та доброчесності в партійному житті країни. І основне завдання як народних депутатів, громадських активістів, так і суспільства в цілому – не дати змінити основні норми цього закону.
- Той, хто досліджує квартальні звіти партій, зміг побачити реальну картину їх еволюції. Вже в 4-му кварталі майже всі партії змогли усунути ті порушення, які були в 1-му. І це не в останню чергу заслуга як самих політичних партій, так і представників інститутів громадянського суспільства, які не тільки критикували, а й давали рекомендації.
- Що стосується порушень закону, то вони типові як для парламентських, так і для непарламентських партій. І це нормальна європейська практика, адже партії існували 25 років в одному юридичному полі та були закритими клубами з амбарними замками, а зараз змушені показувати, хто і коли їх фінансує, в кого партії беруть у борг, що і в кого купують, кого наймають на роботу і які зарплати в партіях.
- Гострим завданням для громадянського суспільства наразі стоїть необхідність формування нової культури відносин партія–громадянин. Громадянин наразі має стати активним учасником змін у країні. Це може виражатись через контроль за діяльністю політиків, спонсорську допомогу партіям або ж безпосередню участь у громадській чи партійній діяльності. Так зміни стануть спільним успіхом.
Віктор Таран, Катерина Давиденко, центр «Ейдос»
Коментарі — 0