Журналістське розслідування про інформвійну, яку веде Росія проти Заходу і України, поставило на вуха Німеччину
Німецькі журналісти отримали докази організації Кремлем активної пропагандистської війни проти України та Заходу. Інструкцію на 41 сторінці, присвячену організації інформаційних провокацій в інтернеті, було оприлюднено телеканалом ZDF. Те, що давно вже відомо українцям, стало вражаючим відкриттям для німців.
Про те, що Росія веде активну пропагандистську війну не лише проти України, а й проти того, що зазвичай не вельми точно називають західним світом, відомо вже давно. Проте одна річ – розуміти це, зовсім інша – мати на руках докази причетності до «бойових дій». Оприлюднені факти можуть викликати неприємні наслідки для Росії. Особливий цинізм дій Москви для пересічних європейців стає зрозумілим особливо на тлі оприлюднення звіту щодо причетності путінської Росії до збиття малайзійського літака на Донбасі.
«Час» покаже
Резонансне журналістське розслідування щодо пропагандистських атак Кремля провели співробітники відомої німецької газети Die Zeit. Це видання у статті під назвою «Емейли підтверджують інструкції сепаратистам з Москви» наводить докази, що війна на окупованих територіях Східної України форсується російською стороною, а сліди ведуть просто до Кремля.
«Проросійські сепаратисти, які правлять на частині Східної України, виконують завдання московських радників і ведуть пропагандистську війну проти уряду в Києві та проти Заходу», – переконані автори. Це підтверджується тисячами емейлів, які потрапили до рук як редакції Die Zeit, так і телеканала ZDF – другого суспільного телеканала Німеччини. Саме московські фахівці керують не лише бойовими діями, а й психологічною війною, і вони, вочевидь, належать або до кремлівської верхівки, або навіть просто до адміністрації президента Володимира Путіна, який продовжує заперечувати наявність впливу на сепаратистів.
Документ, який потрапив до німецьких журналістів, складається з 41 сторінки та містить у собі чіткі й прості інструкції з ведення пропагандистської війни. Його, певно, можна з повним правом назвати своєрідним підручником «Пропаганда для «чайників»: з його допомогою навіть не найрозумніший кремлівський «троль» має змогу досить інтенсивно поширювати брехню про Україну в інтернеті, а також намагатися дискредитувати США як «ляльковода громадянської війни» в Україні.
«Брехня, повторена тисячу разів»
Зокрема, в документі зазначається, що потрібно «засновувати групи інтернет-коментаторів», аби масово оприлюднювати проросійські коментарі в соціальних мережах на кшталт Facebook – неважливо, наскільки брехливі чи навіть наскільки розумні: головне – створити проросійський галас, видимість масовості, та «затеревенювати» будь-яку прозахідну або проукраїнську інформацію зливами брехні та лайки. На основі інтенсивності цієї «роботи», сказано в інструкції, має виникнути враження, що більшість є проросійськи налаштованою.
Окрім того, в документі, який датується серпнем минулого року, міститься вказівка, що «з київського уряду слід ліпити образ хунти», а російського президента і його дії, навпаки, треба завжди і усюди висвітлювати виключно позитивно. На 22-й сторінці інструкції міститься навіть перелік конкретних проектів: треба продемонструвати, як нужденні жителі Східної України, котрі страждають від «злочинної хунти», дякують Путіну, наприклад, запускати сюжети про те, що «одна бабуся надіслала Путіну шкарпеточки», «діти малюють Путіна», а також висвітлювати інформацію про проект перейменування вулиці в Донецьку на честь Путіна. Здається, що у зворотньої пропаганди – про «зґвалтовану пенсіонерку», «розіп'ятого хлопчика» та «ридаючу корову» – те ж саме коріння. Що більше «білого шуму», то краще.
Окрім того, з оприлюдненого документу, який отримав з легкої руки німецьких репортерів ім'я Donezk-Leaks, випливає, що журналісти, критично налаштовані стосовно Росії, повинні побоюватись уже зовсім не віртуальних, а цілком реальних репресій. Задля цього на завдання Кремля сепаратисти з терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР» постійно моніторять міжнародну пресу, вишукуючи матеріали, присвячені гібридній війні на Донбасі, формуючи так звані стоп-переліки. До цих «чорних списків» уже встигли потрапити такі впливові міжнародні інформаційні агенції, як Reuters та Associated Press. У документах Donezk-Leaks вони напряму називаються «викритими ворогами Росії».
«Звідки ноги ростуть?»
Дослідження німецьких журналістів показали також, що, скоріш за все, інструкції ці розробляються таємними кураторами донецько-луганських сепаратистів – фахівцями з відомого кремлівського «Центру політичної кон'юнктури» – політико-пропагандистської організації, яка працює «під прикриттям» Кремля. Деякі оприлюднені електронні листи навіть безпосередньо пов'язані з адміністрацією президента Путіна. Емісари та контролери центру постійно їздили з Москви до Донецька та назад.
Загалом обсяг «зливу», який дослідила редакція Die Zeit, вражає: близько 11 гігабайтів інформації – здебільшого це електронне листування так званого міністра інформації «ДНР» Олени Нікітіної. Певно, саме вона й виправдала назву своєї вигаданої посади, адже саме зі скриньки пані Нікітіної інформація потрапила до рук німецьких журналістів, бодай і ненавмисне. Близько 10 тисяч електронних листів з її аккаунта – листів, зміст яких і вона, і її московські куратори, певно, воліли б приховати від світу – потрапили до німецької преси: спочатку в Die Zeit, потім – до тележурналу Frontal 21. Наразі про них галасує вже багато німецьких газет.
Подбали про те, аби ці листи стали здобутком гласності, як зазначено у статті, «проукраїнські активісти». Їхні імена залишилися невідомими широкій публіці, проте, зрештою, й про них здогадатись неважко: світові відома як мінімум одна волонтерська організація, яка вже встигла прогриміти на Заході саме подібними викриттями. Та вони й самі не ховаються: так званий дамп Нікітіної й досі лежить в інтернеті, на сайті «Миротворець». Разом із величезним масивом інших «дампів»...
Російске посольство в Берліні, як зазначається в матеріалі, на запити з проханням прояснити ситуацію досі не відреагувало. Й справді – що тут вже скажеш?
Борис Немировський, для «Главкома»
Коментарі — 0