Держава та церква. Хресні ходи.

    Історія святкування Дня Хрещення Русі на державному рівні сягає 2008 року. Тоді указом президента України № 668/2008 від 25 липня 2008 року День хрещення Київської Русі був оголошений державним святом. Щоправда, два патріархата – Московський та Київський – окремо один від одного організовують ходу. Найбільш «екстремальним» святкування Дня хрещення Русі було в липні 2016 року. Тоді УПЦ МП організувало всеукраїнську масштабну акцію «Хресний хід – за мир, любов та молитву за Україну». Православні цієї московської церкви вирушили на Київ: одна колона - з Почаївської Лаври, що на Тернопіллі, друга колона йшла зі Святогірської Лаври, що на Донеччині. Згідно плану обидві колони повинні були зустрітися 27 липня на Володимирській гірці. Практично цілий липень дві колони рухалися до столиці. І весь цей час вся країна жила в очікуванні провокацій та терактів. Адже віряни несли портрети російських царів та були з георгіївськими стрічками, які є символом сепаратистів Донбасу. Підтримали ходу одіозні політики з колишньої Партії регіонів. Чимала кількість правоохоронних сил була кинута на забезпечення порядку. Лунали припущення, що цей хресний хід є «проектом» Кремля. На щастя для всіх ситуацію вдалося втримати і все пройшло без надзвичайних подій. Цього року теж дві ходи до Дня Хрещення Русі пройшли у два дні. 27 липня хресний хід організувала московська церква, а Київський патріархат оголосив всенародну ходу на 28 липня. Провокацій і заворушень в ці дні не було. Сергій Здіорук, філософ-релігієзнавець, провідний науковий співробітник відділу гуманітарної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень, розповідає, що власне хресний хід-є хорошою і корисною справою. Адже він піднімає дух вірян, консолідує їх. Проте зазначає, що заходи організовані від УПЦ МП та УПЦ КП мають різницю в їх розумінні та трактуванні самим організаторами. На переконання вченого московська церква проводить свої ходи з політичною метою.
    Чому така увага завжди до Хресних ходів під час святкування хрещення Русі? І я з якою метою церкви їх проводять? Хресні ходи між УПЦ МП та УПЦ КП мають різницю, вони не однакові і не однозначно трактовані. Взагалі хресні ходи є уставні, тобто, наприклад, під час Великодня, Водохреща, Богоявлення проводиться хресний хід для свого
    • Прес-конференція
    • 27 Липня, 13:00
    • Учасники: Сергій Здіорук
    • Розсилка

    Історія святкування Дня Хрещення Русі на державному рівні сягає 2008 року. Тоді указом президента України № 668/2008 від 25 липня 2008 року День хрещення Київської Русі був оголошений державним святом. Щоправда, два патріархата – Московський та Київський – окремо один від одного організовують ходу. Найбільш «екстремальним» святкування Дня хрещення Русі було в липні 2016 року. Тоді УПЦ МП організувало всеукраїнську масштабну акцію «Хресний хід – за мир, любов та молитву за Україну». Православні цієї московської церкви вирушили на Київ: одна колона - з Почаївської Лаври, що на Тернопіллі, друга колона йшла зі Святогірської Лаври, що на Донеччині. Згідно плану обидві колони повинні були зустрітися 27 липня на Володимирській гірці. Практично цілий липень дві колони рухалися до столиці. І весь цей час вся країна жила в очікуванні провокацій та терактів. Адже віряни несли портрети російських царів та були з георгіївськими стрічками, які є символом сепаратистів Донбасу. Підтримали ходу одіозні політики з колишньої Партії регіонів. Чимала кількість правоохоронних сил була кинута на забезпечення порядку. Лунали припущення, що цей хресний хід є «проектом» Кремля. На щастя для всіх ситуацію вдалося втримати і все пройшло без надзвичайних подій. Цього року теж дві ходи до Дня Хрещення Русі пройшли у два дні. 27 липня хресний хід організувала московська церква, а Київський патріархат оголосив всенародну ходу на 28 липня. Провокацій і заворушень в ці дні не було. Сергій Здіорук, філософ-релігієзнавець, провідний науковий співробітник відділу гуманітарної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень, розповідає, що власне хресний хід-є хорошою і корисною справою. Адже він піднімає дух вірян, консолідує їх. Проте зазначає, що заходи організовані від УПЦ МП та УПЦ КП мають різницю в їх розумінні та трактуванні самим організаторами. На переконання вченого московська церква проводить свої ходи з політичною метою.

    Чому така увага завжди до Хресних ходів під час святкування хрещення Русі? І я з якою метою церкви їх проводять?

    Хресні ходи між УПЦ МП та УПЦ КП мають різницю, вони не однакові і не однозначно трактовані. Взагалі хресні ходи є уставні, тобто, наприклад, під час Великодня, Водохреща, Богоявлення проводиться хресний хід для свого ритуально-канонічного діяння. Якщо настає екстраординарна подія в житті церкви, народу, нації чи держави теж проводяться хресні ходи. Інколи такі дії можуть інспіруватися владою або недругами, як в нашому випадку п’ятою колоною – Московським патріархатом, і тоді ці ходи набувають особливого значення.

    День «Хрещення Русі» - це ж умовна дата. Адже точної дати немає, а сам процес продовжується і до сьогодні, і не тому, що одні вмирають, а нові народжуються, а тому що цей процес розтягнувся мінімум на століття і він не був такий спокійний і гламурний, висловлюючись сучасною мовою. Процес хрещення Русі був всякий: було і мечем, було і насилля, було знищення попередньої культури, тому для значної частини населення цей процес був болісним.

    Свято «Хрещення Русі» - це день офіційного прийняття християнства як державної релігії. На мій погляд, як аналітика, така назва є точнішою. Тому що власне саме хрещення відбувалося і до того. Згадайте придання про Апостола Андрія Первозванного, який ніби стояв ногами на київських горах, благословив і звідти все почалося. Хтось скаже, що це легенда. Але є достовірні факти – Аскольд і Дир, два князі, які прибивали свої щити на Константинопольських воротах. І є угоди з Константинополем за 709, 711 роки. Але ще за 100-150 років до хрещення на нашій території, у тому числі і серед військових дружин князів, були християни.

    Ще один історичний факт. Бабуся Володимира - хрестителя Русі – Ольга була офіційно християнкою. Син її, щоправда, займав іншу позицію, яку йому підказувала епоха. Але бабуся була християнкою. У дружині велика когорта воєначальників і, висловлюючись сучасними словами, тодішніх олігархів була теж християнами.

    Отже, в тодішніх українців була висока толерантність до християн. Вдумайтеся: князь – язичник, а він терпить, що його, скажімо, воєвода - християнин. Тому коли говорять, що українці повинні десь чогось у когось навчитися, то певно, ми могли б ще когось навчити. Проблема в тому, що ми власне самі свою історію дуже погано знаємо.

    У чому різниця полягає між ходою УПЦ МП та УПЦ КП?

    Різниця дійсно є у підходах розуміння заходу. Полягає вона в тому, що Московський патріархат вважає, що він є єдиний канонічний. І тому московська церква проводить свій захід окремо, щоб не змішуватись з тими, хто ніби є грішні. Хресний хід УПЦ МП проводить з політичною метою. Згадайте, минулорічний хресний хід  – чиста інспірація ззовні, демонстрація своєї влади та сили, спроба дискредитації української влади. Коли йде війна і ллється кров, сили багатьох полісменів було кинуто на те, щоб дивитись, аби недолюдки не вчинили терористичний акт чи то в Харкові, чи то в Полтаві. Великих коштів коштувало те, щоб той хід забезпечити. Є задокументовані факти СБУ та розвідкою, що штатні священики є  штатними розвідниками Росії та працівниками ФСБ. І якби минулого року під час того хресного ходу щось трапилося, а на це саме і був розрахунок, то і безвіз, і все інше відсунули б від нас якнайдалі.

    А УПЦ КП свій захід, присвячений хрещенню Русі, називає не хресний хід, а всенародна хода. Намісник Патріарха Київського і всієї Руси-України зазначає, що 28 липня відбудеться всенародна хода. Він навіть не підкреслює, що це канонічно уставний церковний обряд, а саме всенародна хода.

    Я хочу сказати, що таке неподобство, як у нас робить УПЦ МП, не потерпіла б в себе ні Америка, ні Угорщина, ні Болгарія, ні Грузія.

    Візьмімо Крим. Ніхто не сказав, що це уже не українська територія. А митрополит Лазар, УПЦ МП, передає майно двох єпархій у пряме підпорядкування РПЦ. І коли через 5,7,10 років Крим повернеться до України, нам доведеться бігати по міжнародним судам і відсуджувати все назад. А РПЦ ж буде махати папірцями, що все було передано добровільно.

    У чому ви вбачаєте деструктивну роль УПЦ МП?

    Я ні від кого не криюся і цією тематикою займаюся дуже давно, щоб ваші читачі не думали, що я намагаюся когось ображати чи принижувати. Подивіться, що продається в Києво-Печерській Лаврі, які книги реалізуються в Почаївській Лаврі, почитайте, що пишеться на їхніх сайтах… вони ж закликають до ненависті та ворожнечі. Проблема в тому, що дуже мало людей в правохоронних органах розуміються на темі релігії і не можуть аналізувати ситуацію. Представники органів бачать батюшку і все «ой, батюшка!» А попи на цьому паразитують, спекулюють і роблять політику, особливо московські священики. Все має бути розумно. Треба прийняти закон про конкордат.  (Конкордат – укладення відповідних угод між однією чи кількома релігійними інституціями та державою. Має силу міжнародного права. – Главком) Такі угоди діють у Німеччині з Ватиканом (католицькою церквою), чи з Польщею. Ніхто не буде змушувати укладати такі договори. Не хочеш - не укладай, дій. Але тоді не будеш мати статус юридичної особи. Як от сьогодні не маєш статуту своєї організації – ти не юридична особа. У нас закон дозволяє не реєструвати релігійну організацію, і навіть не повідомляти органи влади. Двостороння угода між органами державної влади та релігійною організацією дає чіткість і прозорість у взаємовідносинах. Наприклад, якщо УПЦ МП стверджують, що вони - церква, хай укладуть угоди, де пропишуть всі права згідно Конституції України, але буде там і відповідальність за певну діяльність. Якщо ваші священики будуть гасати в рясах з автоматами і очолювати бандформування, ви будете надавати монастирі під склади зброї, під вибухівку, то тоді наступає відповідальність, тобто знімається з реєстрації, чи забороняється взагалі.

    Закону ще немає, а, наприклад, мормони (Центром мормонського культурного і релігійного впливу є американський штат ЮТА - Главком), яких на всю Україну може є 3 000 осіб, уже готові укласти таку угоду з державою. От що значить законослухняні громадяни. Вони не хочуть висіти у повітрі. Чесній релігійній громаді буде вигідна така двостороння угода. І більшість релігійних організацій буде «за». І тільки одна релігійна інституція, як Баба Яга, проти. У нас є сотні віросповідань, напрямків і толків, починаючи з кришнаїтів, бахаїтів, мусульман і так далі, й закінчуючи католиками та православними, жоден не проти, і тільки Московський патріархат проти. Здогадайтеся чому? А тому, що вони ведуть терористичну війну проти України.

    Якщо УПЦ МП не підпише конкордат, то що буде з нею?

    ЇЇ позначать, що це московська церква. Люди побачать і більшість, за моїми прогнозами, перейде УПЦ КП або в інші.

    Часто чути думки від духівництва УПЦ МП, що вони не московська церква…

    Так, коли вони чують звинувачення у приналежності до Москви, то починають тушуватися. І говорять, що вони зареєстровані як Українська православна церква. Але ж можна як завгодно назватися! Візьміть журнал Московської Патріархії, де друкуються їхні офіційні документи. То в цьому виданні ви знайдете, як завжди підкреслюється Московський патріархат, щоб не дай Боже, не переплутали з київським. Найголовніше, відкрийте статут УПЦ МП,РПЦ і ви побачите, що «Русская Православная Церков - второе официальное название - Московский патриархат». Тобто Московський патріархат – це не щось таке ефемерне. Це друга офіційна назва. Далі якщо подивитися на структуру РПЦ, то в статуті ви знайдете «Украинская Православная Церковь является самоуправляемой с правами широкой автономии. В своей жизни и деятельности она руководствуется Томосом Патриарха Московского и всея Руси 1990 года и Уставом Украинской Православной Церкви, который утверждается ее Предстоятелем и одобряется Патриархом Московским и всея Руси». УПЦ МП – не окрема церква. Це структурний підрозділ РПЦ.

    П’ять ознак, як визначити кому служить церква і якої вона приналежності. Перше, чи є церква суб’єктом міжнародного церковного права? Друге, поширення, тобто демографія. Третє - територія. Четверте -  традиція. І п’ятий компонент – політичний. З цих п’яти основних компонентів складається національна церква.

    То чому всі ті, хто був помічений у деструктивних або навіть злочинних діях, до сих пір не покарано? І чи потрібно було парламентарям ініціювати закон про закриття УПЦ МП у травні цього року?

    Не зовсім погоджуюся з вашим формулюванням питання. Це поки що церкви Московського патріархату. А насправді це українські церкви. У більшості там нормальні громадяни. На моє переконання, коли закінчиться війна, то більшість парафій уже перейде до київського патріархату. Навіть ще без всесвітнього визнання Київського патріархату як суб’єкта міжнародного церковного права уже сотні церков разом із священиками переходять до Київського патріархату. Бо ж подивіться на аморальність ситуації. Президент у ВРУ зачитує імена героїв, які загинули за відновлення територіальної цілісності України, які загинули від російської кулі, всі депутати всіх кольорів встали, решта присутніх у парламенті встали, і тільки три представника УПЦ МП на чолі з Онуфрієм сиділи на своїх місцях.   Це блюзнірство!

    А той закон, про який ви згадали, то його треба було прийняти. Адже там чітко сказано, якщо ведеться антиукраїнська, терористична чи інша підривна робота на розкол, на знищення територіальної цілісності, то така релігійна організація забороняється. В усьому світі такі організації забороняються. А Україна - унікальна держава. У нас частина третя статті восьмої Закону про свободу совісті і релігійні організації  говорить, що будь-хто може створити будь-яку релігійну організацію, і діяти, не повідомляючи органи державної влади. І ніхто не робить експертизу, що там проповідується. Це у той час, як йдуть бойові дії! Це в мирний час є небезпечним, не те, що вже у воєнний. Все життя релігійні організації були зручним інструментом для розвідок і спецслужб! Тому треба внести зміни в цей закон і створити конкордатну систему. Не може Московський патріархат не служити Росії. Згідно російського законодавства він зобов’язаний це робити. А законодавство Росії не служить Україні, а служить Росії – хороша та імперія чи погана, це не важливо, він служить їм.

    Московський патріархат уклав офіційні угоди про співробітництво і забезпечення духовного і всякого іншого зміцнення з ФСБ, з армією Росії, з міністерством освіти Росії, з податковою Росії, з міністерством внутрішніх справ Росії, і з головним управлінням козачих військ при президентові Росії. А невід’ємною частиною Московського патріархату є УПЦ МП. Питається в задачі: кому вони будуть служить, якщо представники УПЦ МП, наприклад, прийдуть в наші збройні сили служити капеланами? А вони в оперативно бойовій ситуації будуть мати доступ до інформації. І я вітаю позицію командувача Національної гвардії, який нещодавно прийняв рішення попри шалений тиск на нього, що московських капеланів у нас не буде в збройних силах.

    За кожним злочином є конкретний виконавець. Ми повинні покарати усіх, хто долучився до цього?

    Безумовно, я думаю, що наших ворогів залишилось мало. Вже не буде тієї ганебної ситуації, коли голова СБУ втік, а з 6 заступників лише один, який залишився вірний присязі України. Це ж стосується і всіх обласних начальників України, МВС, «Альфа». Це ж вони мали у першу чергу захищати громадян.

    Що стосується правосуддя до деяких людей в рясах. Усі знають наш самий гуманний Печерський суд. Це ж казка! СБУ зловило таких терористів у рясах, які очолювали банд формування і віддало в руки Печерському суду. (іронічно) Суд сказав, що буде судити «правдой і вєрой», але ж це батюшка і якось в кутузку його садить не можна. Він завтра прийде на допит. І де цей батюшка опинився? В Росії! І таких прикладів є десятки. Пригадуєте, як хотіли організувати Одеську народну республіку? Так от Агафангел зі своєю бандою брали пряму участь у цьому процесі. Це все зафіксовано СБУ та службою зовнішньої розвідки. Коли прищучили їх трохи, то частина втекла в Москву, а Агафангел тоді сказав, що буде служити. Правда, не уточнив кому буде служити. І тепер кожен рік Одеська міська рада  виділяє йому два мільйони гривень. На яку ще церкву, на який храм виділяються такі кошти? Це нормально?

    Коли ВРУ розглядала законопроект про так звану заборону московської церкви, тоді Московський патріархат провів мобілізацію своїх вірян. З якою метою вони використовують людей?

    Ви були там? Я ходив спеціально подивитись і маю декілька знімків людей з перекошеними обличчями. Люди не знають, куди вони приїхали. Люди вважали, що виборювали право на не закриття російської церкви в Україні. До речі, Пєсков сказав, що потрібно захистити інтереси українських прихожан РПЦ, в разі їх порушення будуть прийматися міри. Тобто для внутрішнього російського споживання немає розподілу на УПЦ МП, а є лише РПЦ. Це правда, на жаль.

    Така ж правда, як і те, що в листопаді 1991 року Філарет, котрий служив Росії, під час проголошення незалежності України одразу вірою і правдою став на сторону українського народу. Зібрав собор усього єпископата та сповістив, що просить автокефалію у Росії. Хоча це не правильно, тому що вони нам не церква-мати. З київської митрополії вони самостійно і не законно вийшли у 1448 році. І 140 років ніхто їх не визнавав за людей. І цих 140 років ніхто не згадує, і чомусь вони не бачать того, що про відокремлення церкви підписалося 22 єпископа. Тоді радянська влада попрацювала з ними і через тиждень 18 єпископів відмовилось від своїх підписів. Потім ще забрали свої підписи назад і залишилось усього два єпископа - Філарет та Яків Панчук. Але цього для церкви достатньо. Догми церкви кажуть, що якщо є два єпископи, то вони можуть висвячувати третього. Тому усе було законно. Філарета тоді в Москві взяли за горло, йому фізично загрожувала небезпека і він не знав чи повернеться додому. Тому це були не жарти.

    Я думаю, що дуже скоро УПЦ КП буде визнана як суб’єкт міжнародного церковного права. Деякі люди стверджують, у нас мало релігійної свободи. Я наведу приклад Вселенського Патріарха, котрий має резиденцію на околицях Стамбулу. Так ось, він формально без дозволу мера Стамбулу не може виїхати за межі міста. Відчуйте різницю, коли наші шастають у Москву туди сюди. Тому, мабуть, самі люди хочуть, щоб їх обманювали, йдуть в російську церкву та слухають ворожі проповіді.

     

    Чи може така конфронтація, коли українська влада спробує навести лад на релігійному полі, призвести до громадянської війни? Підґрунтя буде релігія. Якщо УПЦ МП досі веде таку деструктивну діяльність, то що їм заважаєє мобілізувати своїх вірян знову, як це було в травні цього року та видати умовно їм зброю. Чи є така загроза?

    Звичайно, така загроза існує. Служби розвідки, СБУ та МВС розуміють цю загрозу. Не буває такого кварталу, щоб ми не писали аналітику. Вона потрапляє і в АП, і в РНБОУ, і в СБУ. Там знаходяться розумні люди, які дивляться чи варто це уваги .Я думаю, що вони все розуміють.

    Але є розуміння картини і серед громадян та священиків. Відбувається перехід з Московського патріархату в Київський.

    А як це юридично оформлюється?

    Їх ніхто не інспірує. Ми подали законопроект (напишіть назву законопроекту) про вільний перехід. Тому що, зараз перереєстровують статути. Якщо ти хочеш піти, то йди. Але ти залишишся голий і босий. Я маю на увазі те, що все церковне майно МП залишає собі, коли громада та священик вирішили перейти в інший патріархат. А так не може бути. Наприклад, коли подружжя розходиться, то закон каже про поділ майна.

    Чому УПЦ МП називають канонічною, а УПЦ КП – розкольницькою?

    «Розкольниками» так називають їх москалі та їхні холуї в Україні. Вони спеціально це роблять. Церковне право каже, що розкол і розділення – різні речі. Канон – з латині правило. Хто придумав правило – церковні ієрархії. Тобто, насамперед, їх придумали люди, тому вони вправі їх змінити. З’явився політичний розкол – на Східну та Західну імперію. Київський патріархат у десять разів канонічніший за московський. Тому що є спадковість єпископського освячення, але немає свавілля, якe є в московського патріархату. Тому розколу немає, є розділення.

    Нещодвано синод УПЦ МП звернувся до Порошенка, Гройсмана та Парубія з тим, що видача біометричних паспортів є неприйнятним для їх вірян. З чим це повязано? Чого люди так бояться?

    Це не люди бояться. Це ієрархія УПЦ МП працює виключно на п’яту колону з метою дискредитації української влади. Чого ж вони не кричать і самі не поздають іноземні свої паспорти, а чіповані паспорти для безвізу побігли робити першими? От поцікавтеся у міграційної служби, скільки виїхало на відпочинок цих попів. То тему закордонних паспортів з біометрикою вони не чіпають, а починають ворушити тему внутрішніх паспортів – ID-карток. Ще одну тему, яку попи УПЦ МП проштовхують для заборони, – податкові ідентифікаційні коди. Чому вони це роблять? А тому що тоді випливуть заводи, маєтки, хороми в Броварах, Борисполі та інших містах, а також викриються всі їхні статки. Тому простих вірян вони бамбулять і під’южують, мовляв це сатанинське, число звіра.

    Жоден справжній каноніст – ні католицький, ні протестантський, ні православний, ні єпископ, ні священик, - якщо він чесний, якщо він добре знає догми церкви, не скаже, що ID-паспорти чи ідентифікаційні коди є неприйнятними для вірян. Це все ніякого відношення до віри не має. Весь світ живе за такими правилами. Дії представників УПЦ МП в цьому питанні – це чиста інспірація для дискредитації політики української держави. От нехай повідмовляються самі від біометричних паспортів і скажуть своїм парафіянам не брати ці паспорти і не користуватися безвізом. Я хочу подивитися на реакцію їхніх парафіян. Переконаний, що на завтра після таких закликів тисяча парафіян з громадами разом із попами перейдуть у Київський патріархат. Тому вони і спекулюють на внутрішніх нових паспортах. Це політизація питання і нічого спільного з вірою немає.

    Чому українська автокефальна церква не відзначає цього свята і не проводить свою ходу?

    Я не готовий точно відповісти, але ця церква є патріотичною. Більше того, як би не називалась УПЦ КП, чи московська, чи румунська – всі вони є автокефальні. Те, що ця церква взяла назву Українська автокефальна православна церква, то це справді правдиво. Ми з колегами та багатьма єпископами зараз ініціюємо справу, щоб у 2017 році провести велику богословську конференцію. Маю надію, що у ній можуть світські та церковні діячі узяти участь і відзначити сторіччя заснування автокефалії. Адже автокефальна церква в Україні створилася ще в листопаді 1917 року. Я розумію, що деяким церковним діячам не дуже зручно згадувати про автокефалію. Але потрібно правді в очі дивитись. Автокефалія відіграла значну роль у пробудженні свідомості громадян. Я думаю, що українська автокефальна церква буде святкувати цю дату. На мою думку, рано чи пізно 90% воз’єднаються з УПЦ КП, адже вони мають спільну мету. Причиною того, що вони ще не об’єднались є дії Росії. Москві вигідно, щоб у нас було розділення. Це велике і болюче питання. Тому я б закликав братів і сестер з української автокефальної церкви до розуміння, що ми один народ, одна нація. Нам потрібно співпрацювати, щоб зміцнитись і бути одною церквою.

     

    У зв’язку зі збройним нападом на схід України Росією, актуалізувалося питання капеланів у збройний силах. Як проходить підготовка капеланів? Кожен священик може ним стати чи потрібна спеціальна освіта?

    Мені дуже близьке це питання. Першу конференцію про капеланство ми провели ще у 1993 році разом з Національним інститутом стратегічних досліджень. Подія відбулась у Львові разом з Музеєм історії релігії, який на той час очолював Гаюк Володимир Васильович. Чому ми провели конференцію саме у Львові, а не у столиці? Тому що, Київ на той час не був свідомо готовий до цього. У Львові з цим більш живіша історія тому, що в УПА були капелани, у Січових стрільців були капелани. А в столиці про це вже забули. Того ж року я разом з Віталієм Єремчуком написав невеличку книжку про капеланів «Духовно-гуманітарна підготовка в збройних силах». І там ми вивчали оригінальні закони Канади, США, Норвегії, Голландії. До речі, ви знаєте, що існують не релігійні капелани, наприклад, у ті й же Голландії? У нас когось про це запитай і вони скажуть: « ні, тільки ж батюшки!».

    Капеланство – це велика справа, котра бере свій початок з 4 століття, коли святий Мартін зустрів жебрака, що просив милостиню, і віддав йому половину свого плаща. У наступну ніч йому з'явився Христос, одягнений в його плащ, який говорив  ангелам: «Це Мартін одягнув мене в свій плащ». Під враженням від цієї події Мартін прийняв хрещення і залишив військову службу. Ось це така історія.

    Я вивчаю капеланське питання не тільки в Європі, а й в Саудівській Аравії, Іраку. І це цікаво, адже там все в ім’я Аллаха, ні кроку не ступи.

    Так от європейський досвід каже. Наприклад, у Німеччині капеланом може стати перш за все людина, яка має академічну вищу освіту, а не три церковні приходські класи. Також потрібно отримати гарне свідчення від церковних організацій, на яких людина провела не менше 2 років пастирської служби. Також вона має мати гарне здоров’я, щоб відповідати рівню офіцера. Далі людина проходить спеціальну бесіду, а вже потім заключає контракт на 6 років. Тобто це не вільний стрілок, котрий приїхав на 3 дні в АТО і гордо розповідає всім, що він капелан. Ні, це довгостроковий контракт військової служби. Потім кандидати в капелани проходять навчання 1,5-2 роки. Вивчають дисципліни, не тільки церковні, а й ті, які стосуються воєнної підготовки. Але це не означає, що священик має застосувати зброю. Також має бути медична та психологічна підготовка. І тільки після усього цього людина може називатись капеланом.

    Я пропоную, щоб у нас капеланство вводилось у два етапи. Перший – за рекомендацією релігійної організації воєнне керівництво обирає кандидата в капелани. Другий – я пропоную, створити спеціальний гуманітарний центр при Академії збройних сил та закласти туди хоча б 20 дисциплін, обов’язковий мінімум. Я опирався на те, що священик має вільно говорити з дипломатами та могти очолити місії Червоного Хреста чи ООН. Також обов’язкове знання іноземних мов. Ви скажете, що я утопіст. Але ні, я не міський божевільний. Наприклад, якщо зі 100 обраних людей 3 будуть відповідати цим критеріям, то вже буде дуже добре. А інші нехай будуть батюшками. Священики потрібні людям.

    Наталія Малиновська, Анна Скалій, Главком



    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ