Чому Януковичу не показали «Страшний суд»

Переглядаю новини... Янукович та його партійно-урядова челядь дефелює «Мистецьким арсеналом» і з напружено розумним виглядом роздивляються робити, які збереглися після ідеологічної зачистки та перевірки на детекторі московського патріархату.

З одного боку, звичайно, шкода, що Наталка Заболотна дала слабину та знищила роботу Володимира Кузнецова «Коліївщина: Страшний суд». Бо сцена споглядання героями картини Кузнецова самих себе - достойна бути окремим експонатом. Уявіть, що кільканадцять персонажів, придивлячись до сюжету картини, підсвідомо вгадують в героях твору знайомі риси і мозок посилає сигнал тривоги, очі починають панічно бігати по полотну, а в голові безжалісно пульсує: «лише б не з мене, лише б не я».

Мені здається, що Заболотна збагнула суть задуму Кузнєцова. Це ж було б те саме, якби на стіні замість картини, під час урочистого проходу гаранта, у супроводі повного комплекту урядовців та наближених до тіла церковників, повісити величезне дзеркало 6х11 метрів і підписати «Коліївщина: Страшний суд».

Так і бачу, стоять в три шеренги, себе роздивляються, зачіски та краватки поправляють, тішаться, бо ж експозиція то називається «Великое и величественное»! Стоять вони навпроти дзеркала і думають, кожен за себе заичайно: «інтересно, я вєлікоє ілі велічєствєнноє?».

Тому, шкода мені, що нас позбавили чудової можливості спостерігати таку феєричну сцену групової, я б сказав, навіть, сімейної рефлексії.

А з іншого боку, рішення прибрати роботу Кузнєцова здобуло неймовірного резонансу, а незавершену картину побачило більше людей, аніж відвідають виставку. І байдуже, що полуфабрикат. Зробленого і почутого виявилося достатньо, аби відчути солідарність з автором та домалювати в уяві решту - власну версію картини «Коліївщина: Страшний суд».

Фото: Volodymyr Kuznetsov, Facebook