Щоденник євроатлантиста. Вільна торгівля з ЄС – можливо, політична асоціація – навряд чи?

Віктор Янукович летить з візитом до Польщі, коли його рідна Партія регіонів перебуває приблизно в тій же іміджевій позиції, в якій кілька років тому перебувала польська партія «Право і Справедливість». Щоправда, якщо ПіС експерти в сусідній країні розшифровували не інакше як Підозри і Страх, то Партія регіонів за півтора роки президентства Януковича може цілком претендувати на ще крутішу розшифровку своєї абревіатури. Наприклад, Підозри і Репресії. Чи Переслідування і Репресії, кому як більше подобається.

Найбільша цінність візиту Януковича в Польщу полягає в тому, що перший раз після арешту Тимошенко він матиме змогу поспілкуватись вживу з західним лідером. Хоче він того, чи ні, але доведеться вилізти з теплої інформаційної ванни і почути, що НАСПРАВДІ думають про арешт Тимошенко в Євросоюзі і як НАСПРАВДІ він може відобразитись на підписанні та ратифікації багатостраждальних Угод про асоціацію та Зону вільної торгівлі між Україною та ЄС.

Звісно, Броніслав Коморовські, враховуючи його дисонуюче на фоні Януковича шляхетне походження, гарне виховання і відсутність типового для Квасьнєвського панібратства, яке разом з вільною російською допомагало екс-президенту Польщі у спілкуванні з українськими політиками, навряд чи зможе особливо гостро піддати обструкції Януковича за шиту грубим політичними нитками справу Тимошенко. Але, підказує мені інтуїція, все одно краще, коли з Януковичем поговорить Коморовські, а не, скажімо, Герман Ван Ромпей. Спитаєте, причому тут президент ЄС? А притому, що саме він, за задумом, який виношується наразі в європейських дипломатичних колах, має втихомирити українського президента у телефонній розмові. Надіслати під час цієї розмови – «чіткий і сильний месидж». Я не хочу уподібнюватись одному депутату Європарламента, який у свій час дуже недипломатично висловився про харизму Ромпея – точніше, про її відсутність, але те, що поняття «чіткий та сильний месидж» не сумісне ні з іменем, ні з темпераментом, ні з авторитетом президента Євросоюзу і в самому ЄС, і, тим більше, в Україні (зокрема й на вулиці Банкова) – це вже точно.

У випадку з Коморовським, я сподіваюсь, його мобілізує здоровий польський егоїзм та здорова польська самоповага. Бо арешт Тимошенко з боку України Януковича – це реальна підстава для Польщі Коморовського. Це дискредитація самої ідеї «Східного партнерства» (СП), яке мало зробити сусідні країни з ЄС більш демократичними і схожими на євросоюзівські. А виходить так, що неформальний лідер «Східного партнерства», яким позиціонувала себе Україна, після запуску «Східного партнерства» Євросоюзу лише деградував у плані демократії.

Як поляки будуть дивитись в очі тим же німцям, французам чи навіть своїм партнерам по створенню СП шведам, вітаючи наприкінці вересня у Варшаві Януковича хлібом і сіллю так, наче нічого в Україні серйозного не відбувається? Як вони будуть лобіювати якнайшвидше парафування Угоди про Зону вільної торгівлі та асоціацію, якщо вже, мабуть, навіть Манекену Пісу в Брюселі зрозуміло, що ніяким злочином у справі Тимошенко не пахне. Як, і розпіареною боротьбою з корупцією, бо про особисте збагачення Тимошенко в газових угодах не йшлось. А от про права людини – фішку номер один для західних суспільств – мова йде, з точки зору Євросоюзу, ще й як: і в справі Тимошенко (особливо після інформації про погіршення стану її здоров'я під час перебування у СІЗО), і в справі проти Луценко.

Як, нарешті, поляки поставлять красиву крапку свого президентства в Євросоюзі у вигляді саміту Україна-ЄС, на якому буде урочисто оголошено про закінчення переговорів з Україною, як Янукович до того часу може налаштувати проти себе ще й іншу, більш лояльну до Києва половину Євросоюзу, яка зараз мовчки спостерігає, чим закінчиться процес над Тимошенко? Звичайно, якщо Янукович вирішив запороти полякам їхнє президентство в Євросоюзі, перетворюючи Україну на чорну вівцю і на саміті Східного партнерства, і на саміті Україна-ЄС у грудні – нема питань. Якщо ні, то після відвідин Варшави він має по-новому подивитись на збочений бенефіс української судової системи.

Причому часу в нього фактично не залишилось. Якщо ще місяць тому, аналітики різного ґатунку тільки думали-гадали, що відобразиться справа Тимошенко на переговорах по Угоді про асоціацію та Зону вільної торгівлі, то зараз новий модний тренд в ЄС зводиться вже до зовсім іншого питання. А саме: чи можливо підписати або ратифікувати тільки Угоду про зону вільної торгівлі (щоб перекрити Україні шлях в митний союз з Росією), а з Угодою про асоціацію натиснути на паузу, поки Янукович не підкоригує поведінку свою і своїх підлеглих? Заодно й позбавити Партію регіонів і Януковича перед парламентськими виборами можливості розкрутити гасло на кшталт «завдяки такому мудрому і прагматичному президенту Україна стала «асоційованим членом ЄС».

Щоправда, і тут є свої підводні камені. Хоч Угода про зону вільної торгівлі не вимагає, на відміну від Угоди про асоціацію, ратифікації у всіх національних парламентах ЄС, а лише в Європарламенті, ніхто не може дати 100% гарантії, що навіть в Європарламенті вона буде ратифікована за аналогічного сьогоднішньому розвитку подій в Україні. Як кажуть мої європейські співрозмовники, для багатьох євродепутатів Угода по ЗВТ – це теж політичний, а не економічний жест, бо ще жодна інша країна СНД не отримувала такої привілеї у вигляді вільної торгівлі з ЄС. Тим більше, ми чудово знаємо, що для деяких наших «друзів» у Євросоюзі варто тільки дати привід, аби не йти на серйозні стосунки з Україною, то вони за нього схопляться мертвою схваткою. Сподіваюсь, у Варшаві Януковичу це все доступно пояснять і максимально правильно перекладуть з польської.