Обережна передмова до саміту у Варшаві: про гроші і стандарти

Саміт Східного партнерства у Варшаві розпочнеться сьогодні по обіді з вечері, на якій президенти-прем’єри зможуть висловитись у доволі вільному режимі. Тим не менше, о дев’ятій ранку у польській столиці стартувала масштабна конференція з промовистою назвою «Конференція Східного партнерства: до європейської спільноти демократії, добробуту та сильнішого громадянського суспільства». Ближче до вечора на ній виступатимуть Штефан Фюле і Єжи Бузек. Відкрив її своїм спічем міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський. Його промова, який, як на мене, може слугувати непоганою передмовою до саміту. Зокрема, і в тому, що стосується України.

Якщо абстрагуватись від хвалебних од Сікорського на адресу Східного партнерства (він кілька разів намагався донести месидж, що без СП увага Євросоюзу сьогодні була б цілком зосереджена на кризі сфери євро, арабській весні, але зовсім не на Сході Європи), його виступ містив кілька показових моменти.

Сікорські присвятив суттєвий шматок свого виступу Угоді про Зону вільної торгівлі між Україною і Євросоюзом. І цей шматок чомусь дуже сильно нагадував агітаційний ролик на тему «Чому ЗВТ з ЄС вигідне для України». Не знаю, чи він таким чином хотів ще раз підбадьорити Україну – мовляв, у правильному напрямку йдете товариші, чи іншим країнам-учасникам Східного партнерства маякнути, щоб йшли цим же шляхом і не вагались. АЛЕ – Сікорські у своєму виступі ЖОДНИМ словом не згадав про внутрішньополітичну ситуацію в Україні, включно зі справою Юлі і її жахливим впливом на українсьу євроінтеграцію- те, про що в кулуарах у Варшаві тільки й говорять. Очевидно, польська дипломатія, на відміну від брюсельської бюрократії, не хоче ще більше роз’ятрювати українські рани напередодні саміту. Як не як, шанс парафувати Угоду по ЗВТ з Україною до кінця року – чи не єдине, що поляки можуть представити як досягнення Східного партнерства за два роки його існування (хоча зрозуміло, що до Східного партнерства переговори по ЗВТ з Україною не мають жодного відношення, але не будемо псувати нашим польським друзям доказову базу на користь ефективності СП). Поляки реально бояться, щоб чергова «чудова» новина з Києва у справі Тимошенко не нагрянула у Варшаву разом з українським президентом чи навіть після його від»їзду з польської столиці. Більшого ляпасу від Януковича Польща, яка сьогодні реально вимушена вести себе як колабораціоніст українськї влади заради євроінтеграційного блага всієї України, не витримає. «Посадка» Тимошенко – буде якраз таким ляпасом в обличчя персонально Коморовського, Туска і Сікорського.

Потрібно зауважити, що поляків досить сильно насторожила остання зустріч тріумвірату Медвєдєв-Путін-Янукович. Якщо ще кілька тижнів тому тут вважали, що Янукович настільки зайшов з Росією у глухий кут, що в нього просто нема іншого виходу як випускати Юлю і зближуватись з ЄС, то зараз у Варшаві бояться, що після суботнішньої зустрічі в Підмосков»ї, на якій начебто українсько-російські газові справи здвинулись з мертвої точки, у Януковича додасться більше самовпевненості і на європейському фронті. І тиск європейців може мати зворотню реакцію: Віктор Федорович просто скаже кілька притаманних для його буденного лексикону слів на адресу євросоюзівських колег і голосно гримне дверима.

Очевидно, звідси й обережність Сікорського. Обережність, яка жодним чином не упередила польського міністра від питання про зачароване коло Україна-Юля-ЄС. Питання про зв’язок між переслідуванням опозиції та ратифікацією Угоди з Україною польському міністру поставив колишній міністр оборони Польщі Януш Онішкевіч. Сікорські лише знову обережно зауважив: мовляв, українська влада знає, що Європа пильно спостерігає за тим, що діється в Україні. Знає, за його словами, українська влада і про те, що закінчити переговори – це одне, а домогтись того, щоб угода вступила в дію – інше.

Однак, повертаючись до виступу Сікорського, був у ньому й інший пасаж, який було б добре почути й доблесним представникам української влади, хоча стосувався Білорусі. Польський міністр говорив про те, що Лукашенко винайшов дуже цікавий спосіб утриматись при владі: демократичні стандарти він хоче брати із Сходу, а гроші – з Заходу. Сікорські чітко дав зрозуміти, що така схема з Євросоюзом не пройде. «Стандарти і гроші мають іти з одного напрямку», – на підвищених тонах резюмував польський міністр.

Янукович намагається проводити подібний експеримент, про що я вже раніше неодноразово згадувала. Єдине, поки що не до кінця незрозуміло, як будуть реагувати Сікорські та його колеги в ЄС, якщо Янукович, керуючись формулою польського міністра для Лукашенка (гроші і стандарти з одного напрямку) зробить вибір на користь не лише стандартів, а й грошей з російського напрямку. Хто наразі може гарантувати, що після «РосУкрЕнерго» в результаті чергового українського-російського бренстормінгу на газову тему не з’явиться ще якийсь «монстр», який принесе для деяких близьких до українського президента людей більші доходи, ніж ЗВТ з Євросоюзом для решти українського бізнесу?

Про майбутні результати саміту «Східного партнерства» читайте у моєму вчорашньому дописі.