Щоденник євроатлантиста. Тест на стратегічне партнерство, який завалила Росія
Можливо, не зовсім коректно порівнювати українсько-російське «перезавантаження» з «перезавантаженням» російсько-американським.
Кілька місяців тому на одних українсько-російських переговорах один український високопоставлений чиновник сказав своєму російському колезі: «Так як для вас продовження Чорноморського Флоту РФ в Севастополі була тестом на українсько-російське стратегічне партнерство, так для нас в Україні таким тестом є ваша відмова від будівництва «Південного потоку». Росіяни, як відомо, не особливо прислухались до такої постановки питання.
А після п'ятничних переговорів Медвєдєва з Януковичем у Москві, на мій погляд, це питання було б дуже навіть варто реанімувати. Який тест здала Росія, а не Україна, на стратегічне партнерство між обома країнами? Яким рішенням Кремль допоміг українській владі довести, що ініційоване останньою перезавантаження з Москвою не є лише тупою грою в одні ворота?
Ну не може ж бути таким тестом десяток у більшості випадків притягнутих за вуха зустрічей українського президента з російським? Чи відсутність відеоблогів з елементами наїзду на адресу українського керівництва з боку Дмітрія Анатольєвича? Це все має стосунок до емоційного фону, але зовсім не до стратегічного партнерства, закріпленого на прагматичній основі, яку так активно пропагувала команда на Банковій.
Можливо, не зовсім коректно порівнювати українсько-російське «перезавантаження» з «перезавантаженням» російсько-американським, але факт залишається фактом. Президенту Обамі, на відміну від президента Януковича, є що покласти на стіл, аби продемонструвати громадянам своєї країни: від перезавантаження виграє не тільки (чи навіть не стільки) Росія, а й Америка. Зокрема, все більшим заангажуванням в афганські справи (останнє рішення в Лісабоні про зворотній транзит російською територією нелітальних, за натівською термінологією, чи не військових за російською вантажів коаліції з Афганістану – з цієї серії) та коригуванням позиції Москви по Ірану. Так, Обамі не пощастило з синхронною ратифікацією договору про СТАРТ, яка б мала символічно закріпити результати «перезавантаження», але це вже не вина Росії, а виключно справа рук його політичних опонентів.
Звісно, тест, який виставили українці росіянам – відмова від «Південного потоку» з боку Росії – важливий і показовий. Але він, фактично, єдиний. Чи не варто було б підкріпити випробування на міцність російсько-українського партнерства ще й іншим тестом, враховуючи, що Україна здала вже як мінімум три – Флот, НАТО і Голодомор? Наприклад, таким тестом для Росії могло б стати винесення за дужки в діалозі між Києвом та Москвою відносин між Україною та Європейським Союзом, зокрема що стосується укладення Зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.
Чому це сьогодні важливо? Тому що, як ми мали змогу переконатись у минулу п'ятницю, Росія знову і знову повертається до своєї старої пісні про Митний Союз та ЄЕП. А Віктор Янукович – і це наразі найбільша проблема – підбадьорює її заявами, що «это возможно».
При таких розкладах членство України в цій організації може стати черговим тестом на українсько-російське стратегічне партнерство, але знову з російського боку. Як, скажімо, і злиття «Газпрому» з «Нафтогазом».
Навіть, якщо цього не станеться, наступний, 2011 рік буде контрольним у наших відносинах як з Росією, так і з Європейським Союзом. Він стане або роком відриву від Росії, або роком провалу з Євросоюзом. Третього не дано.
Російські політики та дипломати, з якими доводилось спілкуватись, не приховують: вони дуже скептично налаштовані з приводу підписання Угоди про зону вільної торгівлі між Україною і ЄС. Деякі з них навіть готові докласти певних зусиль, аби максимально відтермінувати цей процес, якщо не акуратно його зірвати. Саме тому українській владі замість незрозумілих реверансів у бік можливого членства в Митному Союзі, варто було б мобілізуватись по євроінтеграційній лінії (Віктор Янукович вміє це робити, коли захоче, вже раз демонстрував це по лінії ЗВТ), аби до кінця наступного року зв'язати себе по руках і ногам такими зобов'язаннями з Євросоюзом, котрі не дозволять російській владі більше ставити в практичну площину питання членства України в Митному Союзі. Тим більше, що за рік Росія зможе впритул наблизитись до членства в СОТ і виходити з запрошенням до Митного союзу вже з інших позицій...
Ну але якщо такі тести на стратегічне партнерство для російської влади, як відмова від «Південного потоку» та невтручання у відносини між Україною та ЄС є на сьогодні супер складними для Кремля, то пропоную російським керівникам почати з пробного міні-тесту. А саме – перестати використовувати на офіційних переговорах слово «хохли». Все-таки не дуже по стратегічно-партнерському звучить, коли прем'єр-міністр сусідньої країни, як подейкують учасники одних з таких переговорів, у присутності української делегації висловлюється на кшталт: «ну если хохлы не хотят» і далі по тексту...