€90 млрд від ЄС. Перемога з прихованими ризиками

Трохи про те, що нам не показали у пресрелізі.

28 травня Верховна Рада 298 голосами ратифікувала пакетний закон №0376 – Угоду про позику ЄС на €90 млрд і Меморандум до неї.
Це виглядає як перемога: «майже грант», який Україна не платитиме, бо погашення йде з репарацій РФ, а відсотки покриває Брюссель.

Я більш двадцяти п’яти років структурую угоди. І знаю одне правило з досвіду: коли продавець наполягає, що покупка нічого не коштує – шукай, де прихований чек. Тут чек прихований щонайменше в трьох місцях.

Гроші справді країні дуже потрібні – €90 млрд закривають дві третини зовнішнього фінансового розриву на 2026–2027 (€135,7 млрд за оцінкою МВФ у Country Report 26/58 від лютого 2026), а €60 млрд із них – на оборону з преференцією «Made in Europe» Council of the EU, 23.04.2026.

Відмовлятися від цього під час війни – не варіант. Питання не в тому, брати чи ні. Питання – якою ціною, і чи можна цю ціну зменшити.

***

Що ЄС справді від нас вимагав: В інформаційному полі циркулюють дві крайності.

• Перша: ЄС просто дає гроші під «верховенство права і боротьбу з корупцією», податковий блок – чисто внутрішнє рішення Києва.
• Друга: ЄС нічого не вимагав, а Мінфін самовільно вписав у Меморандум фіскальний терор.

Обидві крайності не точні, і це легко перевірити прямо в тексті регламенту. Регламент (ЄС) 2026/467 від 24 лютого 2026 – правова основа кредиту, ухвалена Європарламентом і Радою. У статті про Меморандум буквальна вимога звучить так: умови політики мають включати «рішучі та амбітні зобов'язання щодо реформ, у тому числі тих, що спрямовані, зокрема, на посилення мобілізації доходів для задоволення фінансових потреб України та на боротьбу з кореневими причинами корупції в державних фінансах». «Зокрема» – не другорядне зауваження.

У юридичній мові це маркер головного. Revenue mobilisation стоїть першою позицією в переліку зобов'язань. Це підтвердила сама Єврокомісія у заяві після підписання Меморандуму 21 травня: «умови політики мають сильний фіскальний фокус і структуруються навколо трьох стовпів: мобілізація доходів, ефективність державних видатків, управління державними фінансами».

Фіскальний тиск – це юридична вимога Брюсселя. Питання правда, чому саме ця вимога потрапила у кінцевий документ? Але є нюанс, який змінює рамку розмови. ЄС вимагав мобілізації доходів як напрям. Конкретні інструменти Україна обирала сама (!!!) і узгоджувала з Комісією під час підготовки Меморандуму.

Мінфін міг запропонувати інший набір. Наприклад – детінізацію підакцизних ринків (пальне, тютюн, алкоголь), де тіньова частка сягає 60–70% за оцінкою голови податкового комітету Гетманцева. Або боротьбу з контрабандою, з якої щороку випаровуються десятки мільярдів. Або реальне закриття корупційних дір у держзакупівлях та енергетиці – це теж revenue mobilisation, і вона напряму перетинається з другою вимогою регламенту: боротьбою з кореневими причинами корупції в державних фінансах.

Замість цього вибрали бити по:

1. ФОПам третьої групи – диференційовані ставки, протидія «дробленню», обмеження повернення на спрощену. Хочу нагадати, що якщо в місті є злочинець, то це не привід владі все місто саджати у в'язницю. Треба знайти цього злочинця і його одного посадити у в'язницю.
2. У міжнародних посилках до €150 – провалений 26 травня закон №12360.
3. Доходах через цифрові платформи – Bolt, Booking, OLX.
4. Продовженні військового збору 5% ще на три роки після завершення воєнного стану – окремий закон №15110, ухвалений 7 квітня і підписаний Президентом 14 квітня 2026 року.
5. Узгодженні корпоративного податку з директивою ЄС проти ухилення (ATAD) – Sud.ua з розкладом умов траншів: Сукупна оцінка нових норм у пакеті – всього близько 60 млрд грн річного ефекту за пояснювальною запискою Мінфіну.

Подивіться на цей перелік уважно. Хто платитиме? Мікропідприємець, найманий працівник, споживач дешевих платформ. Найслабший і найбільш мобільний сегмент (!!!).

• Де власник схеми з контрабандою тютюну?
• Де великий гравець, який оформив сотню ФОПів під своєю парасолькою?
• Де чиновник, який отримує неправомірну вигоду через котеджі у Козині (про це нижче)? Їх у переліку немає.

Це, якщо чесно, не вимога ЄС. Це політичний вибір саме Києва (!).

***

Умовний борг лягає на баланс за 106% ВВП. Мінфін у пояснювальній записці пише, що інструмент «не створює реального боргового навантаження». Для пресрелізу – красиво. Для балансу – оманливо.

МВФ у звіті за лютий 2026 (Country Report 26/58) класифікує таку підтримку як contingent liability – умовне зобов'язання, яке стає реальним боргом (!), якщо репарації не надійдуть, а ЄС не спише його. Сам МВФ прямо попереджає: вплив на рівень боргу «може бути значним». А рівень уже за червоною лінією.

Держборг України перевищив $213 млрд – понад 100% ВВП на початок 2026, з прогнозом 106% на кінець року. Для порівняння – Польща тримає борг 50–55% ВВП, Туреччина близько 28%, Ірландія 42%.

Україна додає до €90 млрд потенційного зобов'язання до балансу, що вже перевищив межу стійкості майже вдвічі. Для бюджету–2026 це працює як грант. Але юридично – це борг, доля якого вирішується не у Києві (!). І віддавати який будуть наші діти.

***

Рівень тіньової економіки в Україні – відкрите питання. Мінекономіки офіційно оцінює його в 30%, у деяких галузях говорить про 30–40%. Гетманцев як голова податкового комітету говорить про понад 50%. У торгівлі частка тіні сягає 60–70% за окремими оцінками.

Розкид великий, але навіть найконсервативніша цифра – це багаторазово більше за середній показник ОЕСР (5–10%). Бізнес у тіні з конкретних причин.

Дослідження від Асоціації IT–підприємств України до самого Мінекономіки називають першою причиною надмірний тиск на працю (!). Мінекономіки прямо описує петлю: великий тіньовий сектор не дозволяє знизити номінальне навантаження, а високе навантаження годує тінь.

Біда в деталях, яких ми не бачили. ФОП – не лазівка. Це модель, яку держава свідомо (!) створила, щоб витягти мале підприємництво з тіні: простий облік, передбачувана ставка, мінімум контакту з податковою. Вона працювала саме завдяки простоті.

Будь-яке ускладнення – диференційовані ставки, нові обмеження, додаткова звітність – для мікропідприємця коштує дорожче за сам податок. У країні з 30–40% тіні результат передбачуваний.

• Дрібний підприємець або повертається в тінь, або закривається, або платить «домовившись» з тим, хто заплющує очі.
• Замість зростання надходжень маємо зростання тіні й корупційної ренти правоохоронців.

Ставку підняти легко. Зібрати з неї – ні. Це механіка, яку Україна вже проходила після підвищення ЄСВ у 2010–х: формальна зайнятість впала, надходження зросли менше за прогноз.

***

Окремо про посилки. Поширений аргумент «у Європі посилки до €150 не оподатковуються» – хибний. З 1 липня ЄС 2026 вводить плоске мито €3 на посилку, повна відміна – до 2028.

Заперечення – не про сам податок, а про спосіб і момент. ЄС дає собі час до 2028 і будує під це Customs Data Hub – єдину митну базу даних. Україна намагається запустити адміністрування зараз, без інфраструктури.

Результат передбачуваний: нові черги, нові приводи «домовитися» на митниці, ризик відходу дешевих платформ – усе без гарантії зростання надходжень бюджету. 26 травня Рада це вже відхилила голосами 222 з 226.

***

Цей кредит з'їдає відбудову країни. Цього немає в жодному офіційному документі. Кредит гаситься «виключно за рахунок репарацій від РФ» (!). Звучить як ідеальна угода – бо хто проти, щоб платив агресор.

Відбудова України коштуватиме $587,7 млрд за оцінкою RDNA5 – спільного звіту Уряду, Світового банку, ЄК та ООН від 23 лютого 2026 року.

Прямий задокументований збиток – $195,1 млрд. Соціально-економічні втрати – $666,7 млрд.

Найбільші потреби:

• транспорт ($96 млрд);
• енергетика ($91 млрд);
• житло ($90 млрд);
• торгівля та промисловість ($63 млрд);
• сільське господарство ($55 млрд).

Звідки візьмуться репарації?

Юридичний позов на збиток величезний, але фізично вилучити реально лише заморожені активи РФ – близько $300 млрд у світі, з них €210 млрд у ЄС Цей пул обмежений. Він не дорівнює всьому збитку – він дорівнює тому, до чого реально дотягнемося після перемоги.

Якщо €90 млрд кредиту погашаються з репарацій – вони вираховуються з того самого обмеженого пулу, який потрібен на відбудову (!).

Сам кредит на відбудову не йде: він іде на бюджет і оборону сьогодні. А гаситься грошима, які мали б завтра відбудувати житло, енергетику, порти, дороги.

Ми позичаємо під заставу репарацій, забуваючи, що репарації – не безкоштовний ресурс, а наш головний шанс на повоєнне відновлення.

Кожен погашений з активів РФ мільярд ESI – це мільярд, який не стане новою електростанцією чи школою. Це називається альтернативна вартість, і її варто рахувати відкрито.

***

Моральний контекст, який змінює математику. 12 травня 2026 НАБУ і САП вручили підозри шістьом фігурантам справи кооперативу «Династія» в Козині – частини великої операції «Мідас».

Серед них – бізнесмен Тімур Міндіч, ексвіцепрем'єр Олексій Чернишов, ексголова Офісу президента Андрій Єрмак. За даними слідства, через кооператив легалізували понад 460 млн грн (!), частина з яких надходила від корупційних схем в «Енергоатомі».

Саме в цей момент влада виходить до парламенту і просить ратифікувати Меморандум, де головною умовою отримання грошей є боротьба з корупцією та фіскальна жертва від громадян і бізнесу (!!!).

Питання просте: чи можна вимагати від ФОПа в Бучі більше податків, не закривши спочатку справу про 460 мільйонів у Козині? Морально – ні.

Політично – тим більше: ось чому Рада 26 травня завалила посилки. Депутати читають новини швидше за пресрелізи Мінфіну.

***

Замість висновків

Я не за відмову від кредиту. За виконання умов з головою і перебалансування «мобілізації доходів». Регламент ЄС вимагає мобілізації як напряму – не конкретного набору з ФОПа й посилок (!). Уряд має повернутися до Брюсселя з оновленою конфігурацією:

• основні джерела – детінізація підакцизних ринків (де тінь 60–70%);
• боротьба з контрабандою;
• закриття корупційних схем у держзакупівлях і енергетиці.

Це і є справжня мобілізація доходів. До того ж – сумісна з другою вимогою регламенту, про корені корупції в державних фінансах (!!!)
Посилки – за графіком ЄС, не швидше за ЄС (!). Не запускати повне адміністрування, доки немає митної бази даних (!).

Синхронізуватися з Customs Data Hub до 2028, зафіксувати це з Комісією як зміну плану виконання, а не саботаж. Європейські партнери розуміють інфраструктурні обмеження.

Реформа ФОП – точкова, проти зловживань, не проти моделі. Бити по «дробленню» великого бізнесу під виглядом сотні ФОПів – правильно.

Ускладнювати життя мікропідприємцю, який легально працює на спрощеній – постріл собі в ногу, а йому в голову (!). Це різні задачі, їх не можна вирішувати однією сокирою. Рахувати ціну кредиту для відбудови відкрито.

Уряд має публічно показати, скільки з репараційного пулу піде на обслуговування ESI, і закласти це в стратегію відновлення. Не можна одночасно обіцяти, що репарації відбудують країну, і тихо гасити ними кредити. Громадяни мають право знати справжню ціну будь-якого «безкоштовного» рішення.

Спочатку – чистка двору, потім – вимоги до громадян. Перший транш €3,2 млрд має бути обумовлений не лише «подачею законопроєктів про ПДВ», а й реальними рішеннями у справах «Мідас», «Енергоатом», «Династія» (!!!).

Боротьба з корупцією – перша вимога самого регламенту ЄС, і вона жорсткіша за фіскальні. Це і морально правильно, і юридично точно, і політично відкриє голоси в Раді, яких сьогодні бракує.

Кредит на €90 мільярдів – це угода з відкладеною ціною, частина якої лягає на покоління бізнесу і громадян у вигляді податкового тиску, частина – на майбутнє у вигляді умовного боргу та з'їденого ресурсу для відбудови. Менша частина цієї ціни справді вимагається регламентом. Більша – вибір Києва, який можна було зробити інакше.

Час перестати ховатися за «безальтернативну вимогу партнерів». Партнери вимагали мобілізації доходів і боротьби з корупцією. Конкретний рахунок – чий ФОП у Бучі заплатить більше, а чий котедж у Козині залишиться – це наш вибір. І за цей вибір відповідаємо ми, а не Брюссель.

Прозорість не послаблює переговорну позицію. Це єдиний спосіб, щоб наступний транш не завалили в Раді, як завалили посилки. І єдиний спосіб, щоб українська економіка вийшла з війни не лише з кредитом на балансі, а й з малим бізнесом, який ще лишився живий. Ще живий...