Як терміново «перевзути» армію російськомовних гумористів?
Чи дочекамось ми відродження українського гумору?
Більше години на 1+1 іде розмова про те, як терміново перевзути велику армію російськомовних стендаперів і новітніх гумористів та швидко переставити їх на українські рейки.
Отак, сидять собі, міркують, підкидають ідеї, як це зробити зручніше, легше і швидше. Тобто, як перескочити без втрат з одного етнолінгвістичного всесвіту в інший!
АЛЕ! Жодного натяку на суть проблеми. Що просто треба спробувати відкрити інформаційний простір для справжніх, а не перевзутих українців – і повернути українську ментальність на телеекрани!
Чи і справді, все зайшло так далеко і «політичні українці» назавжди витіснили українців етнічних?
Та й чи хтось ще відчуває цю підміну?
У принципі, ідея хороша – зробити інфопростір україномовним – але ж знову без українців!
Зрозуміло, що в Україні нині є два типи гумору – гумор Сорочинського ярмарку і гумор Одеського Привозу. І поки що останній тотально домінує всюди. Але для того щоб зробити останній справді українським, а не просто УКРАЇНОМОВНИМ, недостатньо лінвістичного перекладу – потрібна трансформація ментальна! Але до цього ой як далеко. Бо це не так легко, як перевести в інший мовний режим випуски новин. Гумор – це не ремесло, це мистецтво, яке завжди матиме ментальний характер.
А в основі нинішнього «двіжу» лежить не лише спалах патріотизму, а дещо інше Ось хоча б пряма мова одного з учасників програми: «Просто зараз Україна в світовому тренді і було б дивно не скористатися цією ситуацією.» Тобто їм просто важливо бути в тренді.
Отож, чи дочекамось ми відродження українського гумору, який ще два десятиліття тому збирав повний зал НП Україна на фестивалі «Вишневі усмішки»? Боюся, що вже ніколи. Втрачено час і медійний простір.
Навіщо я це пишу?
Просто звертаю увагу на цю болючу для нашої країни проблему, бо якщо про це ніхто не говорить, процеси набувають незворотнього характеру...
А українські гумористи ще залишилися. Чудові гумористи! Але не в тренді і не в форматі. Доживають своє життя у безвісті. Така у нас Україна.