Мовна імбецилія?
Намагаюся зрозуміти позицію тих, хто, живучи в Україні, не хоче оволодівати українською мовою
І прихожу до висновку - тут лише два варіанти: це якесь мозкове порушення або відверто вороже ставлення до культури і мови народу. Але ж це нонсенс!
Чому, приміром, їдучи на ДВА дні до Польщі, я радо відкриваю словник і починаю вчити мову сусіда? Бо я хочу орієнтуватися в незнайомому мовному середовищі! А ще тому, що я поважаю сусідній народ і хочу, аби він відчув до мене прихильність і симпатію. Вивчивши основні слова і прослухавши пару телепрограм польською, спіймав себе на думці, що готовий до спілкування.
Не знаю, як для інших, але для мене знайомство з мовами є захоплива річ, особливо, якщо вона ще й продиктована певною доцільністю.
Взагалі, вважаю, що сучасна людина, яка в анкеті пише, що володіє лише однією мовою, має викликати підозру. Це говорить або про крайній снобізм, або про нерозвиненість, або, не дай Боже, про мовну імбецилію.