Пам'яті Аміни

Які глибокі, неймовірні очі!
Блакитні мов осіння далина,
Дивлюся в них - і вірити не хочу,
Що по країні котиться війна.

Вона вбиває молодих і сивих,
В зеніті віку і на схилі літ.
А ще таких от - ніжних і красивих,
В чиїх очах увесь безмежний світ.

Цей погляд доньки гордого народу,
Проймає душу до самого дна.
Любов і Віра. Гідність і Свобода.
Це все про неї. В цьому вся вона.

Зімкнулись очі. І небес не видно.
Прощай, безмежна синя далина...

Яка ж вона жахлива і огидна,
Оця - гібридна путінська війна.