«Генетика» чи сенси нашого буття? Як міністр став жертвою гібридної війни

Технологія ідеологічної війни, як і технологія силових єдиноборств, говорить про те, що кожен прийом, який ти збираєшся застосувати, має бути відпрацьованим до автоматизму. Якщо твоя підніжка, підсічка або кидок через стегно виконаний непродумано або непідготовлено – ти наражаєшся на контрприйом і програєш поєдинок. Це ази, яких мене вчили мої тренери.
У чому головна помилка Євгена. Виходячи на публічний ринг, він як завжди поклався на свою природну кмітливість, емоційність і здатність вдало зімпровізувати. Але він забув, що часи змінилися – і випадково використане слово стає страшним бумерангом, зброєю, яка нищить свого власника!
Таким «словом», а вірніше терміном, стало оте, зловісне «генетика». Важливо нагадати, що за цим словом тягнеться недобрий запашок ще від часів сталінського агронома Лисенка і цілої низки політичних агрономів Комуністичної верхівки, які мріяли створити нову громадську спільноту «радянський народ», де в екстазі зіллються всі нації. На противагу цьому, Адольф Гітлер – як виразник ідей «нації», навпаки дуже любив термін «генетика», мріючи про чистоту німецької раси…
Отож, або відібрати у опонентів і відвертих ворогів можливість піймати себе і провести контрприйом, варто було б застосувати термін «етнос». Всього лише! Етнос – як історичну спільність людей, що споконвіку проживала на певній території і була об»єднана спільною мовою, звичаями, трудовими процесами і формами проведення дозвілля. Ця спільність мала свої природні психологічні маркери, які дозволяли їй майже інстинктивно відділяти своїх від чужих. 
Однак, сьогодні, в 21-му столітті, про такий традиційний поділ на своїх і чужих вважається зайвим і навіть небезпечним. Інформаційна епоха закликає людей до толерантності і взаємної терпимості, без яких неможливий відкритий світ без кордонів.
І все ж, навіть у цьому сучасному багатонаціональному світі нам не уникнути гострих питань. Хто ми є? Навіщо? Що за перспективи нас чекають?
Сьогодні, на мій погляд, слово, яке найкраще характеризує етносоціальні риси певних груп людей – це менталітет. Менталітет – як суміш, расових особливостей, суспільних установок, інформаційних впливів тощо. Тобто етнічний компонент активно розбавлений великою кількістю інших змінних факторів.
Гадаю, ніхто з розумних людей не стане заперечувати, що кожен народ чи нація має свої особливості, які добре відтворені у фольклорі (до речі, причина, чому глобалісти так обмежують його проникнення в інформаційний простір!) Достатньо познайомитися з казками, легендами, бувальщинами, анекдотами і особливо з гумором, щоб зрозуміти – ми різні, за своїм вихованням, життєвими цінностями, реакціями на елементарні побутові ситуації. Хтось мислить швидко і раціонально, хтось неспішно і самозаглиблено, а хтось занадто емоційний і експресивний.
А тепер трохи філософії. На певному етапі у мене виникла ідея, що вимагає глибокого і всеосяжного дослідження в історичному і культурному контексті. Я назвав цей соціальний феномен ЕТНОСИМБІОЗ. Він говорить про те, що на землі практично не лишилося чистих етносів. Але будь-який етнос, завдяки змішенню певних генетичних і ментальних рис різних рас набув своєї неповторності. Це як метали, що набувають нових фізичних властивостей при створенні сплавів. 
Зараз мушу ступити на тонкий лід, але не можу не заговорити про це, оскільки як цивілізована людина не визнаю табуйованих тем. Так от, основним соціальним каталізатором всіх цивілізаційних етносуспільних процесів на планеті земля є якраз ОДИН невеличкий етнос, який пару тисяч років назад вийшов із Сінайської пустелі і розлетівся по світу. Етнос, який має найвищу енергетичну пасіонарність, добре прописану ідею і неймовірно багатющий історичний досвід. 
Саме він, як каталізатор, суспільних процесів, останні 20 століть приводив до відчутних геополітичних змін, розпаду імперій, торгових війн, появі нових суспільно-політичних формацій, народженню нових держав і зникненню старих, поширенню убивчих соціальних вірусів і основних економічних та інформаційних доктрин, якими і досі активно користується усе людство, в тому числі і ми.
Деякі народи, куди потрапляв цей малочисленний етнос, починали активно розвиватися, видозмінюватися, нарощувати свій економічний, науковий, воєнний потенціал. Інші залишалися досить нейтральними. Але були й ті, для кого такий етносимбіоз виявлявся вбивчим і руйнівним, багатим на численні людські жертви. Приклади підшукаєте самі. 
Хочу, щоб ви зрозуміли мене ПРАВИЛЬНО. Я зараз не звинувачую і не даю оцінку жодному народові чи етносу. Це досить споглядальна і до певної міри узагальнена розмова. Але не можна не визнати: цей народ-каталізатор, як магічний кристал, потрапляючи в те чи інше етнічне середовище одразу проявляв ментальні риси того чи іншого етносу – його потенційну слабкість чи силу, конструктивність чи агресивність, альтруїзм чи неймовірну амбіційність і маніакальну претензійність… 
Те, що відбувається нині на Сході України – це наочне свідчення ментального розлому, спричиненого сукупністю означених факторів. Ліквідувати цей розлом можна не силою, а лише духовною пожертвою. Ця пожертва, дорогі мої, земляки і мешканці Сходу України, не така вже й важка. Йдеться лише про вивчення державної української мови, а також елементарної присутності в інформаційному просторі нашої Держави українського слова чи пісні! Невже це так складно зрозуміти! Йдеться про ЕЛЕМЕНТАРНІ речі, які не потребують людських жертв чи матеріальних зусиль. Йдеться про нашу спільну Добру Волю! 
Висновок простий. Ми, всі разом і кожен з нас, повинні міняти парадигму мислення. І в основі має бути розуміння нашої неповторності і розмаїтості. Наша цінність і наша сила в нашому самоусвідомленні і чіткому розумінні себе, свого коріння, свого менталітету, у якого сильні, але, безумовно, і слабкі сторони. На цих слабкостях виграє наш ворог. Нам не вистачає самоусвідомлення, колективного самоаналізу, розуміння природи, історичних особливостей і менталітету різних груп і народів! 
Тому, якщо вам хтось починає щось нашіптувати чи на щось провокувати – краще ідіть до першоджерел. Почитайте Тору і Коран, Бхагавадгіту чи Веди. Читайте, щоб зрозуміти, що яблуко завжди лишиться яблуком, а помаранч – помаранчем. І з цим, слава Богові, нічого не вдіяти. 
Але розуміння цього має виключити будь-який печерний націоналізм, яких би етнічних кольорів чи символів на прапорах він не набував. Хтось краще працює головою, а хтось руками, хтось створює музику, а хтось її інтерпретує чи продає. Так було завжди. Але Господь на те і створив нас різними, щоб ми вчилися у інших народів тому, чого не вистачає в нашому ментальному наборі якостей. Щоб ми відчували потребу один в одному, а не взаємний дискомфорт і ненависть.
Звичайно, реальний світ далекий від досконалості. Більше того – в ньому сьогодні триває нещадна багатоступенева братовбивча війна. Одні вбивають тіла, інші намагаються вбивати душі. Як завжди, - штовхає до цього гординя і жадоба, розуміння своєї уявної виключності чи міфічного месіанства. 
Насправді ж, кожен етнос чи народ приходить у цей світ, щоб задекларувати і виправдати перед Богом сенси свого буття на цій землі. 
Усе інше від лукавого.