Скільки Україна має реальних союзників?
Союзники – це члени військової коаліції
Про точність термінології.
Коли про країни, які підтримують Україну, кажуть, що вони наші «союзники», це, певна річ, дуже приємно чути й бачити. Але вони не наші «союзники».
Союзники – це члени військової коаліції, яка разом бере участь у війні проти певного ворога. От країни НАТО між собою – потенційні союзники. США і Франція – потенційні союзники, Велика Британія й Угорщина – потенційні союзники. Вони в одному військовому блоці НАТО. У них взаємні зобов'язання і «п'ятий пункт».
А от щодо нас у них немає жодних зобов'язань, окрім моральних. Спостерігати за повномасштабним убивством нації в центрі географічної Європи і на кордоні з ЄС – не комільфо. Країни, що продають нам зброю та ще й обмежують, наприклад, дальність польоту ракет РСЗВ – не союзники. На мій превеликий жаль.
Це симпатики. І ми потім поколіннями будемо розраховуватися за цю зброю. Ба більше, навіть зброю вони продають (передають) із таким скрипом, труднощами і морально-психологічними стражданнями, що тяжко дивитися. Було би добре, якби вони стали нашими союзниками і вступили у війну проти Росії.
Але вони до кінця опиратимуться цьому. Це їхній жах, на який і робив розрахунок Путін. Тобто вони, що цілком природно, не хочуть опинитись у нашій ситуації жахливої війни й до останнього будуть зберігати свій фактичний статус невтручання. Усе їхнє антиросійство у формі санкцій – вимушене і небажане для них. Воно їм невигідне. Їхнє антиросійство та підтримка України – це справа принципу, а не вигоди. За що їм, звісно, низький уклін.
Так само, до речі, справою принципу, а не вигоди є наша війна за самозбереження. Тобто, умовно кажучи, це наша війна не за краще життя, а наша війна за виживання. «Самозбереження» – це ще один термін, який затуляється іншим словом – «самовизначення». «Право нації на самовизначення» – це не те, за що ми сьогодні боремося. І варто речі називати своїми іменами. «Самовизначення» – це те, що ми здобудемо лише після того, як виконаємо програму «самозбереження», яку ми не завершили за кілька століть, відколи ми у війні з росією.
На жаль, ми не маємо союзників і боремося за самозбереження. Тому нам бажано жити без надмірних ілюзій. Наша надія і певність лише у трьох літерах – ЗСУ.