Якби українська мова мала достатньо прав, то їй не потрібні би були спеціальні закони
Російськомовні в Україні завжди, за будь-яких українських мовних законів, мають більше прав за україномовних
Росія скликає засідання ООН через мовний закон в Україні...
«Одиннарот» – це російська шовіністична програма, якій підспівують російські націоналісти в Україні. Бо якщо «мова – дім буття», а ваша мова тут лише російська, то ви живете не в українському домі буття. І вся ця програма зводиться і завжди зводилася до рівно двох речей – або асимілювати нас як малоросів, або знищити нас як українців. Третього не дано в цій програмі – вона так налаштована вже сотні років. І це підтверджено купою історичних доказів: чи ви триєдиний народ зі спільним царем, чи ви совєтський народ зі спільним генсеком, чи ви постсовєтський народ з путінським режимом.
Апґрейд цієї програми можливий лише в межах загальної зміни технологій: за царя це був Емський указ і заборона всього українського, крім народних пісень, за Сталіна це були розстріляна українська інтеліґенція і ҐУЛАҐ, за Брєжнєва – психушки, тюрми і тотальна русифікація, за Путіна – «гради», «буки» і медведчуківській телевізор. Ця програма не передбачає української України в будь-якій формі. А шляхи в цій ситуації рівно два: або ми з українською мовою як державною, або ми – додаток до Брянської області.
І всі фальшиві нотки про «права русскоязычных» – дикий ґвалт здорового глузду. Російськомовні в Україні завжди, за будь-яких українських мовних законів, мають більше прав за україномовних. Уже навіть тому, що останні завжди, все життя мусять виборювати мовнокультурні права для себе у своїй (!) країні, натомість російськомовні мають усе за замовчуванням – уже не кажучи про мовнокультурне московсько-лєнінґрадське запліччя, яке завжди до їхніх послуг. Це ж ми просимо, щоб нам відповідали нашою мовою, це ж ми вимагаємо дрібку поваги до себе в цьому тотальному світі російськомовного замовчування, де російська вшита в усі сфери життя.
Бо якби українська мала тут достатньо прав, їй не потрібні би були спеціяльні закони. Ми ж – завжди відхилення від колоніяльної норми, до якої всі звикли, бо «так удобно». Кіркоров – удобно, «Свати» – удобно, масляковщина – удобно, «Мєнти» – удобно. Тільки українська – неудобна завжди. Наших співгромадян вони годують десятиліттями лайном з проросійських телекнопок. Це «удобно» і комерційно вигідно. Це дає плоди. Це дає політичні плоди і здатне розвернути країну з її шляху. І зневажають нас теж, до речі, саме за це: ми – народ, який споживає чуже низькопробне лайно. Нас ненавидять як українців, а зневажають саме як російськомовних малоросів, які добровільно їдять чуже лайно. От і вибирайте: між їхньою ненавистю і їхньою ж зневагою. Tertium, як то кажуть, non datur.
Ага, і обов'язково згадайте тут про Канаду, Бельгію і Швейцарію. Разом посміємося.