Пам’ять про Вячеслава Чорновола має сприяти політичному прозрінню українців

24 грудня виповнилося 80 років з дня народження Вячеслава Чорновола. До цього дня усією країною відбуваються урочисті заходи. Президент України вшанував пам’ять національного лідера спеціальним Указом. Дітище В.Чорновола – Народний Руху України, який повертається до активного політичного життя, також береже пам’ять про свого Лідера. В Києві відбувся 27-й З’їзд НРУ, наукові Чорноволівські читання, на Європейській площі поклали квіти до монументу В.Чорноволу, кілька сотень патріотів почули виступи соратників В.Чорновола. Продовжилися урочистості в Українському Домі, де мали слово Богдан Горинь, рідна сестра В.Чорновола Валентина, керівник Української редакції «Радіо Свобода» Богдан Нагайло, Голова Руху, народний депутат України Віктор Кривенко, науковці, громадські діячі та митці.

Чому це важливо? Не лише заради пам’яті про Вячеслава Чорновола, на яку він безумовно заслуговує. Усі ці заходи та події важливі насамперед через те, що сприяють політичному прозрінню українців. Старше покоління тепер розуміє ЩО саме втратила Україна, коли не проголосувала у 1991 році за президента Чорновола. Дивлячись на постсоціалістичних сусідів з Польщі, Чехії, Словаччини, країн Балтії, Угорщини, Болгарії, балканських країн, українці наочно усвідомлюють від якої перспективи відмовилися ті, хто проголосував не за національного демократа В.Чорновола, а за ставленика компартійної номенклатури Л.Кравчука.

Урок 1991 року знову й знову стукає в наші серця, закликаючи до єдності та відповідальності. Нагадаю тогочасні події тим, хто забув. Всупереч рішенню Великої ради Руху про висунення В.Чорновола кандидатом в президенти зареєструвалися кандидатами в президенти ще й Левко Лук’яненко та Ігор Юхновський. Тогочасний Голова Руху Іван Драч протягом виборів не промовив про висуванця Руху жодного доброго слова. Після поразки націонал-демократа Чорновола, з патріотами-спойлерами Лук’яненком Кравчук розрахувався посадою посла України в Канаді, з Юхновським - посадою першого віце-прем’єр-міністра України в уряді Кучми, а Драчу видали книжку 200 тисячним тиражем, яка вражала віршем «Цибулинка моя, цибулинка». Це урок усім українцям, урок політичної безвідповідальності, корупції та популізму. На жаль, цей урок досі не осмислений і не усвідомлений громадянами в повній мірі. Про це, зокрема свідчить підтримка новітніх популістів та перевертнів на виборах президента, народних депутатів та очільників місцевих громад.

У 1991 році ми здобули незалежність на крові мільйонів українців попередніх десятиліть і століть, але на початку 90-х суверенітет прийшов безкровно. Це утворило ілюзію, що розбудова держави може відбуватися на базі консенсусу компартійної номенклатури з угодовською частиною патріотів. Наслідком цього стало формування олігархічного капіталізму, економічне зубожіння більшості громадян та продовження проросійської зовнішньо-політичної орієнтації і зросійщення населення через медіа, освіту, культуру тощо. В.Чорновіл першим уловив всю трагічну підступність побудови саме такої неукраїнської України і оголосив про опозицію Руху до цієї влади. Нині українці платять кров’ю тисяч своїх громадян і мільйонами переселенців за свою тодішню підтримку тієї влади і неготовність до прийняття своєчасних рішень по армії, ядерній зброї, українській мові, державному кордону, освіті, ліберальним економічним реформам, які пропонували рухівці.

Але безнадія не притаманна патріотам. Уроки В. Чорновола допомагають громадянам підвищувати рівень політичної культури та відповідальності. Чорноволівське дітище – Народний Рух України презентував програму «Економічне диво України», за якою можна швидко подолати кризу та збільшити ВВП у 5 разів – зі 100 до 500 млрд.доларів, зберегти національну ідентичність і європейські цінності. Отже, життя триває, а українська справа живе. Та пам’ятаймо уроки Вячеслава Чорновола!