Нинішній українській владі варто вивчити досвід Польщі 1939 року

30 серпня 1939 року, коли вже було ясно, що німецького вторгнення не уникнути, Польща розпочала загальну мобілізацію.

Але під тиском Франції та Британської імперії Польща згорнула процес. В Парижі та Лондоні все ще сподівалися домовитись з Гітлером.

Там ще не знали про те, що зворотнього ходу не буде - Друга світова війна стала неминучою після підписання Московського пакту між Третім Райхом та СРСР в Кремлі 23 серпня 1939.

31 серпня, в останній день миру, польський уряд знову дає команду розпочату мобілізацію. Але різнобій команд та втрата кількох ключових діб фактично зриває мобілізаційний механізм.

На світанку 1 вересня німецька армія розпочинає наступ, і попри суттєвий спротив, за пару тижнів ламає хребет польській армії.

17 вересня союзник Третього Райху СРСР виконує взяті на себе союзні забов`язання та розпочинає наступ зі Сходу. До кінця вересня Друга Річ Посполіта зникає з політичної карти світу.

Не хочу в цій короткій нотатці аналізувати сутність міжвоєнної Польщі та особливо її політику відносно українців, а також деталі передвоєнної дипломатії.

В цьому контексті мене цікавить одне питання - чи був у Польщі шанс протриматись хоч трохи довше, якби не зірвані підготовчі заходи? І як би тоді склався політичний розклад - якби Гітлер надовго вгруз у Польщі? Чи ввів би СРСР війська? Чи розпочали би обіцяний наступ англійці і французи на Заході?

На ці питання відповіді нема.

Хоч тут і немає прямих аналогій, але сьогоднішній українській владі варто вивчити цей досвід. Особливо в частині того, чи варто завжди і в усьому слухати наших західних партнерів, які обіцяють все вирішити без нас, а ми поки маємо сидіти тихо і не провокувати чергового Гітлера/Сталіна/Путіна.