Або національна держава, або кремлівський протекторат. Третього не дано
До дискусії про мову, патріотизм, націоналізм та історичну пам'ять
Ті занадто «прогресивні» діячі, які сьогодні в Україні борються з «патріотичними перегибами» та протидіють консолідації суспільства навколо української ціннісної парадигми - ризикують втратити все.
Бо народовладдя та особиста свобода можлива, як би це не було парадоксально для когось - лише в національній Україні. В кремлівській колонії нічого цього не буде і близько.
А вибір сьогодні саме такий - між національною державою та кремлівським протекторатом. Третього не дано.
І до теми. Вже колись наводив цю цитату, але вона настільки влучна і настільки актуальна для України сьогодні, що її треба просто весь час повторювати:
«Що дозволило Англії вистояти в останній рік? Частково, безумовно, якесь непевне уявлення про краще майбутнє, але перш за все атавістичне почуття патріотизму, вроджене для тих, чия рідна мова - англійська...
Двадцять передвоєнних років головною метою англійських лівих інтелектуалів було подавити це почуття, і, якби їм це вдалося - ми б вже бачили есесівські патрулі на вулицях Лондона».
Джордж Оруел, серпень 1941 року, «Уелс, Гітлер та Всесвітня держава».