Як протидіяти російській агресії. Досвід Фінляндії
Кремль вважав, що перемогти фінів не буде складним завданням
Рівно 82 роки тому, 30 листопада 1939 року СССР напав на Фінляндію.
Формальним приводом для війни став так званий Майнільський інцидент – нібито обстріл совєцької території фінами з людськими жертвами. Ясне діло, це був грубий фейк. Ніякі фіни нікого не обстріляли.
Одразу з початком війни у Москві був створений «уряд» «Фінляндської демократичної республіки», який оголосили «легітимним». Очолив «уряд» совєцький чиновник та функціонер Комінтерну Отто Куусінен. «Уряд» існував у межах Садового кільця Москви. Але тепер СССР виправдовував свою агресію не тільки «обороною від фінської воєнщини», але і «допомогою пролетарському уряду братньої Фінляндії».
Кремлівське керівництво вважало, що перемогти фінів не буде складним завданням. І на це були підстави. Перевага у людьских ресурсах була величезною, у танках, авіцації, кораблях – абсолютною. Здавалося б, жодних шансів у фінів не було.
Але воюють не танки і не літаки. Воюють люди. І мотивація цих людей має вирішальне значення. Фіни знали, за що вони воюють. Вони дуже добре розуміли, що чекає на їх домівки і родини у випадку, якщо вони програють або здадуться. Голод, колгоспи, концтабори, розстрільні підвали. Тому навіть маленька країна без сучасного озброєння змогла вистояти і оминути найгіршого сценарію, хоч і довелося пройти через важкі випробування та втрату частини територій.
Хоч СССР за результати «зимової війни» забрав собі деякі знелюднені території (фіни не захотіли лишатися в окупації та масово покинули анексовані землі) – для Сталіна і його банди це була ганебна поразка.
Величезні втрати (майже 170 тисяч лише вбитими і зниклими безвісти), зіпсута військова репутація (провальна фінська кампанія додала німцям впевненості у перемозі у випадку війни з СССР), перетворення загалом нейтральної Фінляндії на ворога, який прагне законного повернення втрачених териорій – не думаю, що фіни стали би союзниками Німеччини після її нападу на СССР, якби не агресія Москви та анексовані нею території.
Багато українців було мобілізовано на цю війну (в тому числі мій двоюрідний дід) – і це явно робилося свідомо. Десятки тисяч загинуло і втратило здоров’я на цій абсолютно безглуздій для них війні за чужі імперські інтереси. Треба пам’ятати про це – така доля всіх бездержавних націй.