Як пов’язаний «день пабєди» зі смертю композитора Білозіра, якого вбили 8 травня

Як пов’язаний так званий день «пабєди» 9 травня зі смертю Ігоря Білозіра, якого вбили 8 травня?

Спочатку про вбивство геніального композитора Ігоря Білозіра.

8 травня 2000 року у Львові Ігор Білозір разом із друзями відпочивав на літньому майданчику кафе «Цісарська кава» що на проспекті Шевченка (на фото). Це було святкування дня народження одного із друзів. У певний момент декілька друзів Білозіра почали співати пісню на його музику «Перший сніг». За сусіднім столиком, за яким зокрема сиділи місцеві львівські русскі Дмітрій Воронов та Юрій Калінін, почали обурюватись що компанія Білозіра заважає їм слухати русскій шансон. Зокрема, зауваження Зробив Юрій Калінін. Журналіст Богдан Гнатовський пояснив русскім що це пісня народного артиста Ігоря Білозіра, який сидить серед них (вказав на нього). Компанія русскіх на це не зважила і почався конфлікт із шарпаниною, у який втрутилась прибула міліція.

Згодом, коли усі почали розходитись, Ігор Білозір із Гнатовським вирушили від кафе по проспекту Шевченка в напрямку до обласної прокуратури, біля будівлі якої (на фото) вони знов зустріли Воронова та Калініна. Русскі знов спровокували конфлікт та почали бити композитора і журналіста. Сам Гнатовський на судовому засіданні згадував, що Калінін йому завдав сильного удару. Ззаду він почув важке падіння і стук голови об асфальт. Гнатовський підкреслив, що смертельного удару завдав Білозіру саме Воронов. Він наполіг на тому, щоб суд зробив запит щодо пістолета Макарова у військову частину СБУ, у якій проходив службу Воронов. Оскільки підозрює, що саме пістолетом Воронов і завдав смертельного удару композитору.

Це побачив наряд другої роти патрульно-постової служби.
Воронова й Калініна затримали і доставили до Галицького РВВС, а Білозора й Гнатовського – до лікарні (у якій Білозір згодом помер 28 травня від отриманих травм). Однак уже за якийсь час Воронов і Калінін “відпочивали” у компанії із високопосадовими особами у кав’ярні. Там, за словами адвоката Жолубака, їх інструктували, які свідчення варто дати, аби позбутися порушення кримінальної справи.

Наряд ППС зразу ж подав у своєму рапорті на ім’я вже колишнього начальника Галицького райвідділу Федора Набока, в якому вказав, хто потерпів у бійці.
Проте службове розслідування вказало на те, що працівники Галицького райвідділу міліції кілька днів не проводили жодних слідчо-оперативних дій. А старший слідчий вправно фальсифікував матеріали справи. Проти нього порушено іншу кримінальну справу. Лише завдяки пікетуванню представників громадсько-політичних сил Галицької районної прокуратури, яке відбулося 22 травня, було надано санкцію на арешт обох нападників. Правда, Калінін встиг утекти.

В останній день слідства щодо дій Воронова після кількагодинної розмови адвоката Михайла Жолубака із прокурором області Богданом Ринажевським додатково кваліфікували нападникові, окрім статті 206 ч. 2 ККУ (злісне хуліганство), ще й ст. ст. 19 ч. 6 та 101 ч. 3 ККУ (посібництво Калініну у спричиненні умисних тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких настала смерть потерпілого).

6 січня цього року Калініна все ж затримали у Симферополі.

Після багатьох судових засідань під тиском громадськості суд все ж визнав Дмітрія Воронова та Юрія Калініна (на фото в клітці) винними та засудив відповідно на 15 та 12 років позбавлення волі.

Але до чого тут так званий день «пабєди» 9 травня?

Тут слід розпочати з того хто такі Дмітрій Воронов і Юрій Калінін. Це – етнічні русскі, предки яких заїхали до Львова з іншими визволителями у 45-50-х роках і тут залишились. Батько Дмітрія Воронова (Алєксандр Воронов) на момент скоєння злочину займав посаду заступника начальника міської міліції м.Львова. Ймовірно що він спадковий чекіст, батько якого був причетний до репресій проти національно-визвольного руху. Обидвоє вчились в русскіх школах і отримали висококласну русску шовіністичну освіту. На момент злочину Воронов був старшим лейтенантом військової контррозвідки (ймовірно потрапив туди по старих чекістських зв’язках) та збирався поступати до інституту військової дипломатії у м.Києві. Калінін був підприємцем та колишнім прикордонником. І один і другий ненавиділи українців, і все українське. Бо так їх виховали. Бо так їм підказувала їхня «русская» душа. І так, такі як вони виховують своїх дітей. Перешкодити цьому може лише правильна українська школа.

9 «мая» і вся та «пабєда» принесли нам не перемогу, а от таких шовіністів, які ДОСІ по різних містах України, вчиняють злочини проти українців.