Чи існує загроза тіньової приватизації української газотранспортної системи?

14 лютого Кабмін схвалив передачу активів газотранспортної системи України (ГТС) від ПАТ «Укртрансгаз» в управління Міненерго до новоствореного ПАТ «Магістральні газопроводи України».

Передачі підлягають магістральні газопроводи; компресорні станції, в тому числі дожимні компресорні станції, газорозподільні та газовимірювальні станції; підземні сховища газу (ПСГ); майно сервісних підрозділів; автотранспорт, спеціалізований транспорт та інше майно, необхідне для ефективної роботи ПАТ «МГУ». Постанова набирає чинності через 10 днів з дня набрання чинності рішень Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольма в суперечці між «Нафтогазом» і компанією «Газпром» за контрактами на період 2009-2019 років.Оголошено відбір потенційних учасників у СП з управління українською ГТС. Основна вимога до потенційних кандидатів – гарантувати завантаження ГТС. Іноземному партнеру буде передано 49% акцій МГУ в управління (!) зі збереженням права власності на ГТС у держави.

Голова Нафтогазу Андрій Коболєв та його іноземні партнери, наполягають на реалізації альтернативного сценарію. По-перше, відсутня вимога гарантії завантаження. По-друге, можливий варіант передачі 49% акцій СП у власність іноземного партнера.

Зараз проходить процедуру реєстрації в парламенті законопроект про заборону тіньового «дерибану» газотранспортної системи.

Єдина газотранспортна система України є національним надбанням та забезпечує економічну безпеку держави.

Незважаючи на те, що сьогодні в українському законодавстві містяться норми, які дозволяють бути Партнером ГТС лише компаніям з ЄС або США, немає жодної гарантії, що надалі контроль над українською ГТС не перейде до російського «Газпрому» або афілійованих із ним структур.

Крім того, вартість української ГТС на сьогодні складає 300 млрд. євро, що дорівнює чотирирічному ВВП України. Також прибуток від транзитних контрактів складає 2 млрд. доларів на рік. Україна має дбати про свій добробут та економічну безпеку.

Хибним є твердження, що передача в управління української ГТС є міжнародним зобов’язанням України. Жодний міжнародний договір, який ратифікував український парламент, та жодна директива ЄС не містить вимог щодо передачі в управління української ГТС суб’єкту господарювання, що не перебуває в державній власності України.

Відтак, з метою захисту національних інтересів, є необхідним унеможливити будь-яку передачу прав на ГТС – як права власності, так і права користування.

Цікаві факти щодо української ГТС:

1) Щорічні надходження до державного бюджету від транзиту російського газу перевищують 2 млрд. дол.! Для порівняння: від МВФ за останній рік Україна одержала 1 млрд. дол.

2) Нині наша ГТС – одна з найбільших систем у світі. У її складі понад 38,5 тис. км магістральних газопроводів, 72 компресорні станції (КС), 702 газоперекачувальні агрегати (ГПА).

3) Технологічна потужність ГТС у західному напрямку на сьогодні становить 120 млрд. кубометрів.

4) 70% із коштів, одержуваних за транзит, «Нафтогаз» витрачав на інші (крім ГТС) цілі. Нині «Нафтогаз» виділяє явно недостатньо коштів для ремонту та модернізації ГТС.

До речі, Нафтогаз у 2017 році подав в уряд проект фінансового плану на 2018 рік. Уряд його розкритикував. У пресу просочився нищівний висновок урядового комітету. З нього, зокрема, стало відомо, що Нафтогаз у 2018 році планує на виплати вищому керівництву 720 мільйонів гривень.

…Середня зарплата 156 тис грн на місяць клеркам НАК «Нафтогаз України» (удвічі більше, ніж у 2017). Бонуси «високому» менеджменту НАК (10 осіб) – 720 млн грн (у 2016 було 83 млн грн)! «Нафтогаз України» планує тричі піднімати ціни на газ у 2018 році. Це лише деякі «перли» з проекту фінплану НАК на 2018 рік, поданий до Кабінету Міністрів ще у листопаді.