Українська наука прямує до катастрофи
В даний час до мене, як вченого, який більше 20 років працював в Національній Академії наук України звертаються провідні науковці країни про катастрофічний стан фінансування науки та ігнорування позицій вчених на всіх рівнях. Для мене також є болісним той факт, що вчені майже не представлені серед кандидатів в народні депутати України всіх політичних сил. Тому я, як академік НАН України звертаюсь до теперішньої влади та міжнародних наукових організацій взяти під особистий контроль розвиток та фінансування пріоритетних напрямів наукових досліджень в Україні, тому що подальше зволікання може мати незворотний катастрофічний характер.
Останні події в Україні показують, що за гострою політичною боротьбою вкрай занедбаними залишаються сфери, які в подальшому можуть визначати політику розвитку держави. Серед таких сфер найбільш проблематичною залишається наука та інноваційна діяльність.
Держава втрачає пріоритетний напрям розвитку науки, без якої про будь-яку стратегію модернізації не може бути й мови. В Україні залишається критично низьким рівень підтримки науки, що відображається на загальному рівні науково-технологічної безпеки. Можна констатувати не просто брак коштів для забезпечення науково-технологічного розвитку виробничого потенціалу економіки України, а руйнування фінансових основ функціонування наукового сектору, що все помітніше призводить до посилення технологічної залежності національного господарства.
Для останніх років характерно зростання питомої ваги фундаментальних досліджень у розподілі за видами наукових робіт, проте їх частка не перевищує 0,2% ВВП, тоді як навіть у пострадянських країнах витрати на фундаментальні дослідження становлять 0,5-0,6% ВВП. Фактично частка ВВП, яка витрачається на наукові дослідження в Україні в 2,5-5 разів менша, ніж у провідних країнах світу. Питомі витрати на наукові дослідження в розрахунку на одного науковця в Україні майже втричі менші ніж у Росії, у 18 разів – ніж у Бразилії, в 34 – ніж у Південній Кореї і більше ніж у 70 разів – ніж у США.
Парк наукових приладів та устаткування в науково-дослідних організаціях і лабораторіях непомірно застарів: 60% з тих, що експлуатується в НАН України, функціонують від 15 до 25 років, в той час як у розвинених країнах світу термін експлуатації такого обладнання не перевищує 5–7 років. Для максимально ефективного використання інтелекту дослідника відсутність сучасної прогресивної матеріально-технічної бази є чи не головною перешкодою щодо позитивної результативності завершення його наукових пошуків. Частка основних засобів наукових організацій в загальному обсязі основних засобів підприємств та організацій України становила 0,9 %, у тому числі машин та обладнання – 1,3 %. Ступінь зносу основних засобів у науковій сфері становив близько 45 %.
Така ситуація пояснюється недостатнім рівнем інвестиційних ресурсів, які вкладаються у розвиток науки, зокрема відбувається:
• подальше зниження бюджетних видатків на виконання наукових та науково-технічних робіт (0,29% від ВВП за підсумком 2011 року (у 2010 році – 0,34% від ВВП) при пороговому значенні у 1,7%);
• скорочення кількості спеціалістів, які виконують науково-технічні роботи.
Недостатній рівень бюджетного фінансування наукових досліджень та зниження кількості спеціалістів, які виконують науково-технічні роботи в умовах низького правового захисту інтелектуальної власності у перспективі можуть загрожувати де інтелектуалізацією та де технологізацією економіки України, а відповідно і зниженням рівня науково-технологічної безпеки економіки. Разом з тим конкуренція за ринки все більше посилюється і за таких умов подальше зниження науково-технологічного рівня загрожує її остаточним програшем. Відтворення промислового виробництва відбувається за рахунок середньо- та низьких технологій без життєво потрібної модернізації виробничого апарату. Низька диверсифікація промислового виробництва, а також переважний розвиток середньо та низькотехнологічних виробництв, частка яких утримується на рівні 76%, є небезпечним явищем і закладає підґрунтя до подальшої деградації структури української економіки та уповільнення темпів економічного зростання.
За матеріалами Звіту конкурентоспроможності 2011/2012, підготовленого Всесвітнім економічним форумом, Україна за субіндексом «Захист інтелектуальної власності» займала - 113 місце (серед 139 країн), за субіндексом «Право власності» –
135 місце. Крім того, згідно оприлюдненого Міжнародним альянсом інтелектуальної
власності (IIPA) річного звіту (“2012 Special 301 report”) Україна увійшла до десятки країн, де відсутній адекватний та ефективний захист прав інтелектуальної власності (“Priority watch list”). Усього до списку країн, на території яких існують порушення прав інтелектуальної власності, було включено 41 країна та територія.
Прискорення розвитку економіки України та її рівноправну інтеграцію в міжнародний простір в середньостроковій і довгостроковій перспективі визначатиметься результатом використання в першу чергу інноваційної складової, що передбачає підвищення ролі науки як впливового інституту рівноправного партнера в мережі соціально-економічних взаємовідносин
Владі України в терміновому порядку доцільно здійснити: визначення стратегічних пріоритетів державної підтримки розвитку науки і наукової діяльності, що дозволить забезпечити ефективне використання обмежених ресурсів з урахуванням реалій і викликів в умовах загострення фінансово-економічної кризи. Такими стратегічними напрямами можуть стати: 1) наукове забезпечення антикризової соціально-економічної політики 2) наукові дослідження з проблем енергозбереження та використання нових джерел енергії, 3) відновлення природного середовища, сталий розвиток, економіка знань, 4) фундаментальні дослідження, які повністю або частково фінансуються за рахунок позабюджетних джерел (відомчі замовлення, міжнародні організації, гранти, підприємства та ін.),, 5) наукові дослідження у сфері розробки та трансферу нових технологій, інновацій, технологічної модернізації промисловості, відновлення основних фондів (в тому числі у аграрному секторі економіки); збільшити капітальні видатки на розвиток сфери академічної науки, виходячи з того, що ці витрати, як правило, стимулюють не лише науковий пошук, а й так звані «інвестиційні» галузі промисловості (машинобудування, будівництво та ін.), а також не створюють інфляційних ефектів; створення наукомістких корпорацій шляхом інтеграції наукових, промислових і фінансових структур через послідовну і раціональну концентра¬цію науково-конструкторських і виробничих підприємств за принципом схильності до однорідних класів (видів) НДДКР та нової технології (загаль¬них кінцевих результатів); визначити коло галузей, що складатимуть основу нового технологічного укладу економіки, та відповідно до економічної і науково-технологічної політики держави, брати кооперативну участь у їх науковому забезпеченні. Важливо здійснювати вибірковий (селективний) розвиток технологій: виключення дублювання; розвиток дослідницької; дослідно-експериментальної бази наукового приладобудування, мережі центрів колективного користування, доведення фінансування приладної бази науки до 5% обсягів коштів, що виділяються з бюджету.