Чому вступ до СОТ не дав Україні 100% переваг

У цілому, за експертними оцінками, вступ України до СОТ повинен був зумовити додаткове підвищення добробуту населення та динаміки зростання ВВП. Але криза 2008-2009 років багато в чому підірвала ці можливості.

Продовження. Початок читайте тут

Значною мірою економіка України вже в період 2005-2008 років функціонувала в умовах СОТ, оскільки секторальні зобов’язання, взяті в рамках переговорів, в основному відповідали чинному законодавству. Кумулятивний вплив вступу України до СОТ на галузі національної економіки, за експертними оцінками, має позитивний характер. Найбільш важливою зміною, яка визначає зростання як добробуту, так і реального ВВП, є покращення доступу до ринків, зокрема для металургії, хімічної промисловості та сільського господарства. Лише це, за сприятливих умов, може призвести до 6,4% кумулятивного зростання добробуту та 2,7% – реального ВВП завдяки підвищенню експорту та відповідно попиту та цін на фактори виробництва всередині країни.

Вплив на добробут від зниження торгових бар’єрів пов’язаний з доступністю більш різноманітного переліку товарів та послуг, що дозволяє користувачам споживати якісніші послуги за нижчою ціною. Це стосується як кінцевих споживачів, так і підприємців, що матимуть кращий доступ до обладнання і товарів проміжного попиту. Означене стає підставою для підвищення реальної продуктивності виробництва. Також важливим є зростанням прямих іноземних інвестицій у ключових секторах, що збільшує пропозицію факторів виробництва та відповідно ціни як на робочу силу, так і капітал. Це, у свою чергу, обумовлює зростання доходів домогосподарств.

За сприятливих, не кризових умов розвитку, вплив на макроекономічне середовище полягає в наступному:

– прискорення економічного зростання шляхом стабілізації митно-тарифного, інвестиційного, регуляторного законодавства, додаткове сукупне підвищення добробуту від вступу України до СОТ та ВВП;
– створення умов для зростання обсягів іноземних інвестицій в економіку України, підвищення щонайменше удвічі темпів збільшення іноземних інвестицій;
– створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом із щорічним збільшенням обсягів експорту української продукції до ЄС;
– суттєва детінізація імпорту через його подальшу лібералізацію із супроводжуючим зростанням доходів від зовнішньоекономічної діяльності державного бюджету на 5–10% щорічно;
– пожвавлення виробництва в базових експортно орієнтованих галузях (металургійна, хімічна, аграрний сектор) внаслідок лібералізації режиму доступу до зовнішніх ринків та додаткового щорічного збільшення експорту продукції щонайменше на 7–10% (від 1,5–2 до 4 млрд. дол. США);
– стимулювання розвитку секторів послуг, зокрема завдяки залученню прямих іноземних інвестицій;
– зниження комерційних ризиків унаслідок установлення більш стабільного режиму торгівлі, зменшення втрат українських експортерів через недискримінаційні умови застосування захисних механізмів;
– прискорення структурних реформ і створення стимулу для підвищення конкурентоспроможності;
– застосування механізмів справедливого вирішення торговельних спорів;
– суттєве посилення ефективності заходів захисту внутрішнього ринку відповідно до процедур та правил судового вирішення спорів СОТ;
– розширення асортименту та якості пропонованих товарів і послуг, зниження їх ціни;
– щорічне загальне зростання виробництва щонайменше на 5–10%, збільшення зайнятості та доходів виробників, а отже, розширення бази оподаткування, що позитивно вплине на державний бюджет України.

Переваги для споживачів:

– підвищення якості товарів та послуг;
– здешевлення вітчизняних та імпортованих товарів та послуг;
– розширення асортименту продукції.

Переваги для виробників:

– суттєва лібералізація доступу українських товарів на світові ринки (продукти харчової промисловості, металургійна, хімічна, машинобудівна продукція, споживчі товари);
– скорочення витрат ведення зовнішньоекономічної діяльності;
– зниження вартості сировини, проміжної продукції та інвестиційних товарів;
– зменшення втрат експортерів від дискримінаційних обмежувальних заходів;
– посилення правового захисту національного товаровиробника шляхом доступу до механізму вирішення торгових суперечок СОТ;
– забезпечення недискримінаційного транзиту товарів та послуг;
– суттєве підвищення конкурентоспроможності виробництва і товарів виробничого та споживчого попиту через значне збільшення обсягів іноземного інвестування (до $3–5 млрд щорічно).

Поряд із лібералізацію торговельного режиму та відкриття своїх ринків для імпортної продукції, Угодами СОТ передбачено розгалужений механізм захисту внутрішнього ринку, який передбачає: спеціальні захисні заходи у випадку різкого зростання імпорту; антидемпінгові заходи у випадку імпорту за демпінговими цінами; компенсаційні заходи у випадку використання заборонених СОТ субсидій; підвищення ставок митного тарифу та застосування квот у разі суттєвого погіршення платіжного балансу країни; надання державної підтримки вітчизняним виробникам, у тому числі експортерам; використання субсидій, які не створюють негативного впливу на конкуренцію і спрямовані на підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників, у тому числі експортерів; надання внутрішньої підтримки для розвитку сільського господарства, зокрема застосування спеціального режиму оподаткування.

Професійне використання зазначених інструментів захисту гарантовано мало посилити позиції України у міжнародній торгівлі. Але після відставки Уряду Юлії Тимошенко ця робота була фактично припинена.

Сьогодні захист інтересів вітчизняних товаровиробників в Україні здійснюється відповідно до чинного законодавства, зокрема Законів України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну».

Для того, щоб говорити про вплив чи шкоду від вступу України до СОТ, треба розуміти і бачити внутрішню структуру економіки України, політичні та бізнесові інтереси правлячих кіл. Вони говорять про реформи і модернізацію, але не зацікавлені в них. Реформи – це зміна структури економіки, ліквідація сировинної орієнтації експорту, а значить і надприбутків олігархів. Саме тому слід зазначити, що головні позитивні ефекти слід пов’язувати з дією додаткових стимулів для проведення необхідних внутрішніх реформ. Впровадження цивілізованих умов конкуренції і прозорого правового поля мало стимулювати загальне прискорення структурних реформ і створити стимули для підвищення конкурентоспроможності, для інновацій. Цьому сприяє приведення національного законодавства (зокрема у сфері оподаткування, митного регулювання, стандартизації та сертифікації, регулювання сфери послуг, конкурентної політики, охорони інтелектуальної власності) у відповідність до норм і правил СОТ. Підвищення прозорості державної політики, усунення значної кількості персональних преференцій сприятиме звільненню торгівлі від адміністративного тиску та водночас усуне потребу надмірного лобіювання корпоративних інтересів у парламенті та уряді. І це є важливою передумовою для ефективнішої боротьби з корупцією.

Водночас практичний досвід багатьох країн світу, які нині є членами СОТ, особливо країн, що розвиваються, вказує на те, що більшість потенційно можливих позитивних наслідків для країни, її виробників реалізується не автоматично, а є результатом розумної політики, яка створює потенціал для використання таких можливостей. Саме тому сьогодні в рамках СОТ одним з найуживаніших термінів став capacity building, тобто створення потенціалу використання можливостей. Для того, щоб оптимально використати потенційні переваги від членства в СОТ, слід чітко усвідомлювати, які саме існують обмеження у використанні переваг членства в міжнародній торговій системі. Переваги вільного доступу на ринки, які надасть членство в СОТ, більшою мірою стосуються ринків з переважно ціновою конкуренцією, тобто ринків сировинної продукції і стандартизованих масових готових виробів. Вони значно меншою мірою стосуються високотехнологічних виробів, що постачаються переважно в рамках замкнутих систем обороту ТНК та мінімально піддаються впливу лібералізаційних заходів СОТ. Отже, якщо Україна покладається лише на дію ефектів торговельної лібералізації, то ще тривалий час вона ще буде утримуватися у сфері низькотехнологічного експорту з низькими рівнями прибутків, що стримуватиме темпи внутрішніх реформ. Тобто ми постаємо перед необхідністю використання більш широкого арсеналу заходів економічної політики, які б, зокрема, впливали в напрямі прискорення інновацій у секторах потенційних конкурентних переваг української економіки, створення умов для формування потужних українських ТНК, здатних до конкуренції в глобальному економічному середовищі.

Можливість нарощування обсягів продажу українських товарів і послуг на зарубіжних ринках може стримуватися несумісністю сучасної товарної структури експорту України зі структурою світової торгівлі.

Отже, без структурної адаптації до пріоритетів світової економіки, формування з цією метою адекватної інноваційної та інвестиційної стратегії нам годі й думати про використання переваг міжнародної торгової системи – будь якої чи то СОТ чи то Митного Союзу.

Источник: «Контракты.ua»