Ідея Великої Європи неможлива без України

Саміт «Україна-ЄС» ще раз підтвердив, що в даний час для України європейський вектор розвитку є домінантним. Всі розуміють, що майбутнє підписання Угоди про асоціацію між ЄС і Україною може стати важливим кроком в напрямку демократизації та європеїзації України, здійсненні модернізаційних процесів та підвищення рівня життя українців. Подібна угода буде мати надзвичайно важливе значення як для України та і Європейського Союзу, який є одним з основних торговельно-економічних партнерів держави. Це може створити відповідні умови для внутріполітичної злагоди в країні та консолідації всіх політичних сил навколо ідеї розбудови соборної України. Підписавши Угоду про асоціацію між ЄС і Україною, Європейський Союз ще раз визнає справді європейський зміст розвитку однієї з найбільших країн Європи, буде гарантом започаткування змін, що сприятимуть демократії і соціальному прогресу. Європейські устремління держави мають сприяти запроваджено ефективної, прозорої і зрозумілої політичної системи, що забезпечуватиме успіх економічних реформ та визначить повноваження всіх державних інституцій і суб’єктів політичного процесу.

Державі необхідно відійти від стратегії лавірування між сильними геополітичними гравцями та невизначеності багатовекторності, від практики натяків сильним державам шляхом висування мотивацій щодо остаточного приєднання до геополітичного суперника з метою отримання зовнішньополітичних дивідендів.

Тільки наступальна політика – гарант сили і стабільності. Європейська політика України має виходити з того, що ідея Великої Європи є неможливою без України. Тільки в цьому контексті модернізована економіка України може розглядатися як вагомий економічний потенціал, поетапна інтеграція якого в економічну систему ЄС здатна забезпечити важливі зміни у геополітичному становищі самої Європи.

Угода про Зону вільної торгівлі між Україною і Європейським Союзом є першим кроком, який необхідно здійснити вже найближчим часом. Але не потрібно забувати і про ЗВТ з Росією та іншими країнами СНД. Саме ЗВТ, а не інші утворення мають стати пріоритетними. Якщо йде мова про ЗВТ на теренах СНД – це має бути дійсно вільний економічний простір без вилучень і обмежень і різного роду політичних додатків. Формування Зони вільної торгівлі на принципах СОТ має розглядатися як найвищий рівень інтеграційних процесів на пострадянському просторі. Переступивши цю межу Україна може опинитися в ситуації, яка докорінно змінить геополітичну парадигму нашої держави, її стратегічний курс на глибоку європейську інтеграцію. Зона вільної торгівлі є граничною формою відносин в рамках СНД при якій Україна може в перспективі претендувати на членство в Європейському Союзі.

Для України вкрай актуальним є завдання переосмислення пріоритетів свого розвитку, які мають включати, серед іншого, відхід від однобічної експортної орієнтації, істотне посилення внутрішнього попиту – насамперед в сферах високих технологій та диверсифікацію самої експортної структури в бік значного збільшення частки високотехнологічних виробів та послуг. Мають бути вибрані макропріоритети, навколо яких доцільно формувати структурну макроекономічну політику. Це можуть бути 3-5 макропріоритетів типу – інноваційний «Фабрика думки», «Україна – транзитна держава» - спираючись на геоекономічні переваги України; «Україна – високотехнологічна, авіакосмічна держава», «Україна аграрна» - реалізація конкурентних переваг, пов’язаних з формуванням нової структури вітчизняного експорту, у перетворенні переважно сировинного експорту в експорт продукції з високим ступенем доданої вартості, опануванні нової економіки, що відповідає сучасним тенденціям та напрямам світової торгівлі.

Місце України - в об’єднаній сім’ї європейських народів. І саме 2013 рік може стати тим етапом який наблизить ідею Великої Європи до кожного українця. Разом з тим, 2013-й - перша половина 2014 року можуть стати єдиним «вікном можливостей» для реалізації реформ, необхідних для модернізації країни. Всі політичні сили мають об’єднатися заради майбутнього держави і розбудовувати єдину цілісну Україну. Цей період буде випробуванням як для влади, так і для опозиції на здатність працювати на благо України спільно, позбутися конфронтації і взаємної підозрілості. Влада повинна забезпечити своєрідний національний консенсус подальшого розвитку країни, в якому мають брати участь як провладні, так і опозиційні сили на чолі з їх Лідерами. Тільки в такому випадку влада і опозиція можуть нести солідарну відповідальність за подальшу долю країни. Саме суспільна довіра, участь у повноцінному політичному житті країни всіх політичних сил, а не концентрація влади, зможуть забезпечити подолання тих суспільно-небезпечних критичних тенденцій, що здатні накопичитися на початок 2015 року.

Всі мають чітко усвідомлювати ризики, які сьогодні постають перед державою і в політичному, і суто економічному плані. З економічної точки зору як світ в цілому, так і Україну, зокрема, чекають нелегкі часи. На сьогодні в Україні спостерігається не просто економічна криза, а крах моделі економічного розвитку – тобто фактично вичерпуються резерви закладеної в радянські часи господарської моделі і відсутність нової альтернативи розвитку господарства країни. Перспектива економічного розвитку країни багато в чому визначатиметься розвитком кризових процесів у світовій, перш за все в європейській, економіці, яка є нашим основним торговельним партнером.

Сьогоднішній стан і прогноз на найближчі роки кардинально відрізняється від періоду попередньої кризи - 2008-2009 років. Можна очікувати, що в цілому зростання світової економіки сповільниться в 2013-2014 роках до 3-3,5%, але до кінця прогнозного періоду (2015 р.) вийде на чотиривідсотковий рівень. При цьому в повній мірі подолання боргової кризи потребуватиме не менше чотирьох-шести років.

Зменшується світовий попит на основну продукцію українського експорту та світові ціни на метал, що суттєво вплине на стан базових галузей промисловості. Крім того, залишається невизначеною тенденція цін на зерно та іншу продукцію АПК. Тому очікувати прогнозованого зростання ВВП у цьому році не слід. Крім того, зменшуватиметься споживчий попит громадян та можливе повернення значної кількості заробітчан з європейських країн, що може підсилити напругу на ринку праці. Інвестиційна складова залишається досить проблематичною як через значні світові ризики, так і внутрішньополітичну та економічну ситуацію в Україні. В цьому контексті потрібно показати всі інвестиційні можливості України, посилити співпрацю з європейськими економічними структурами та МВФ.

Саміт «Україна–ЄС» вказав логічний шлях до Європейської інтеграції, який має пройти Україна протягом цього року. Альтернативи тут немає і особливого вибору також. Інший вибір – на Схід – Митний Союз. Йдеться про вибір, від якого буде залежати доля України, її народу: або, з одного боку, продовжується політичне протистояння, невпорядкований рух, зубожіння населення та збагачення невеликої частини «вибраних», втрата людського, науково-технічного і гуманітарного потенціалу і, як наслідок, фрагментація і розпад або, з другого боку, йтиметься про консолідацію суспільства і влади, формування ефективної моделі соціально-економічного розвитку і спільну працю заради досягнення поставлених цілей.

Як підтверджують дослідження українських вчених, оцінюючи ситуацію в країні як несприятливу, більшість громадян вірять у її майбутнє, чекають реальних суспільних змін і конструктивних дій від влади. Ключовий заклик сьогодення - консолідація суспільства та послідовне здійснення актуальних реформ має відповідати прагненням громадян України незалежно від їх ідеологічних поглядів, регіональних ідентичностей та електоральних уподобань. Для вирішення цих завдань потрібна чітка програма дій, що розрахована на найближчу та віддалену перспективу. Починати треба з повернення втраченої довіри до влади та демократичних політичних інститутів.

Європейський вибір має консолідувати народ України. В контексті озвучених в Брюсселі євроінтеграційних намірів та з метою єднання української спільноти, в даний час Президент як гарант стабільності розвитку держави має ініціювати проведення загальнонаціонального круглого столу всіх політичних сил та підписання Угоди національної злагоди з метою гарантування безпеки розвитку країни як на найближчу, так і більш віддалену перспективу.

Влада і опозиція мають усвідомити, що вони спільно несуть відповідальність за майбутнє України.