Митний союз. Хто в домі хазяїн?

Теперішні дії Росії щодо одностороннього обмеження поставок в цю країну деяких видів товарів українського виробництва, особливо труб, ще раз підкреслюють, в першу чергу - перевагу політичних мотивів над власне економічними. Крім того, це ясний натяк всім прибічникам Митного Союзу хто в домі старший і хто тут диктує свої умови. Між Росією і Україною існує Договір про Зону Вільної торгівлі. Крім того, обидві країни є членами СОТ, тому всі торгові суперечки мали би розглядатись в рамках нормативно-правової бази цієї організації. Україна стратегічно зацікавлена в поглибленні економічної інтеграції з Російською Федерацією (РФ) та країнами СНД. За період січня-травня 2013 року найсуттєвіші експортні поставки здійснювались до Російської Федерації – 23,7% від загального обсягу експорту (чорні метали, залізничні локомотиви, механічні машини) (Для порівняння - обсяг експорту товарів до країн СНД становив 34,4% від загального обсягу експорту, Європи – 27%, у т.ч. до країн Європейського Союзу – 26,7%, Азії – 25,2%, Америки та Африки – по 6,6%, Австралії і Океанії – 0,1%).

Серед найбільших країн-партнерів експорт товарів збільшився до Китаю на 65,9%, Італії – на 9,8%, Туреччини – на 4,5%. Одночасно скоротився до Єгипту на 27,8%, Російської Федерації – на 13,7%, Казахстану – на 12,6% та Польщі – на 10,9%.

Потрібно пам’ятати, що вільна торгівля – це довіра і цивілізовані способи ведення справ. На превеликий жаль, в учасників ЗВД СНД довіра один до одного дуже мала, більше прагнення бачити васала, конкурента, але не партнера. Ми ще не навчилися вести чесний рівноправний діалог.

Разом з тим, це черговий натяк українським виробникам, що вільна конкуренція – це також прерогатива ринку, а не квоти на поставку, які діяли протягом ряду років. Аналогічною українській продукції світовий ринок переповнений. Тому російським споживачам є також з чого вибирати – китайські чи турецькі аналоги за якістю переважають українські. Тому вітчизняним олігархам-власникам крупних виробництв варто не тільки дбати про те, як вивезти прибуток в офшорні зони, а в першу чергу модернізувати виробництво, робити продукцію конкурентоздатною. Тоді і російський споживач сам поставить своєму Уряду такі умови за яких ніякі політичні рішення не будуть перепоною.