Чи легко вести бізнес в Україні?

Серед них - рейтинг легкості ведення бізнесу (Ease of Doing Business Index), для порівняння простоти підприємницької діяльності між різними країнами світу, результати якого були оголошені на минулому тижні. Його авторами є Симеон Дянков і Герхард Поль, які в 2003 році були провідними економістами сектора Центральної та Східної Європи групи Світового банку. Створили його вони на основі дослідження економістів Олівера Харта, лауреата Нобелівської премії з економіки 2016 року, і Андрія Шлейфера. До речі, фігура останнього примітна. У 1997 році Шлейфер був звинувачений держорганами США в порушенні законів про корупцію. У 2005 році суд засудив Шлейфера до сплати штрафу в розмірі 28,5 млн доларів, два з яких виплатив сам обвинувачений, а решта 26,5 млн доларів - Гарвардський університет, професором якого був Шлейфер.

Метою створення індексу бізнесу Doing Business є дослідження впливу регуляції бізнесу державою на економічне зростання. Цей індекс заснований на вивченні законів, постанов і правил, що стосуються ведення підприємницької діяльності в конкретній країні. Він базується на 10 індикаторах (ознайомиться з ними можна тут). При цьому, індекс не бере до уваги, наприклад, такі загальні умови ведення бізнесу, як стан інфраструктури, рівні інфляції і злочинності, рівень прибутковості бізнесу.

З 2007 до 2016 року рейтинг очолював Сінгапур, а з 2017 року лідерство повернула собі Нова Зеландія, яка очолювала цей рейтинг в 2006 році. Вона є лідером і в недавно оприлюдненому рейтингу.

Цікавий факт полягає в тому, що, хоча багаті країни в середньому посідають більш високе місце, ніж бідні країни, але є і слабкопояснюване виключення. Так, Кувейт, одна з найбагатших країн у світі, займає нижче місце (83), ніж набагато бідніші країни - Кенія (56 місце), Узбекистан (69 місце). У свою чергу, Італію (58 місце) перевершують в рейтингу такі бідні країни, як Руанда (38 місце), Вірменія (47 місце), Молдова (48 місце).

Наприклад, Грузія за легкістю ведення бізнесу займає 7 місце, випереджаючи такі країни, як Великобританія (8 місце), Швеція (10 місце), Німеччина (22 місце), Ізраїль (35 місце), Швейцарія (36 місце). У той же час, Грузія, поступається при цьому по подушному ВВП (за ПКС) Єгипту (за даними МВФ за 2018 рік - відповідно 94 і 103 місця), який посідає в рейтингу легкості ведення бізнесу аж 114 місце. І, незважаючи на те, що Грузія стоїть вище Вірменії по легкості ведення бізнесу на 40 пунктів (7 і 47 місця відповідно), по подушному ВВП вона вище Вірменії лише на 5 пунктів (103 і 108 місця відповідно), маючи подушний ВВП всього на 1200 доларів більше ніж, у Вірменії (11473 доларів і 10273 доларів відповідно).

Цікаво, що згідно з розробленим британським журналом «Економіст» індексом кумівства капіталізму, в 2014 році перше місце в цьому рейтингу посідав Гонеонг, друге місце Росія, третє Малайзія, четверте Україна. Якщо зіставити це з тим, що Гонконг за легкістю ведення бізнесу знаходиться на високому третьому місці, а Малайзія займає в цьому ж рейтингу досить високе 12 місце (вище, наприклад, на два пункти, ніж Австралія), то виходить - не можна робити висновки про те, що високе місце в рейтингу легкості ведення бізнесу убезпечує країну від корупції і обов'язково веде до високих показників подушного ВВП.

Тим часом, коли в цьому році Україна піднялася в цьому рейтингу з 71 місця на 64 прем'єр-міністр України Олексій Гончарук заявив, що «підвищення рейтингу України в Doing Business-2020 відразу на сім позицій - це результат, який говорить сам за себе. Це позитивний сигнал для українських підприємців і зелене світло для іноземних інвесторів».
Не впевнений, що варто робити такий висновок на підставі досить скромного підвищення в рейтингу. Ми як і раніше значно нижче в цьому рейтингу, наприклад, Росії (досить високе 28 місце), яка, до речі, чомусь займає в ньому місця вище Іспанії, Франції і Швейцарії (30, 32 і 36 місця відповідно). Хочу нагадати читачам, що одними з індикаторів, які враховуються в цьому рейтингу, є такі, як захист прав інвесторів і забезпечення контрактів. Викликає дуже великі сумніви, що в Росії по цих індикаторах справи йдуть краще, ніж у Іспанії, Франції і Швейцарії. І як ці індикатори поєднуються з засиллям кумівського капіталізму в Росії (і Гонконгу теж) - мені незрозуміло.

Ось і виходить, що дані рейтингу, при всій повазі до вчених-економістів Харту, Шлейфер, Дянкова, Поля, є не надто інформативними. За великим рахунком з нього неможливо навіть зрозуміти легко чи ні насправді вести бізнес в конкретній країні. Згадайте хоча б масові протести в Гонконзі! Або замовні арешти підприємців в Росії. Наприклад, арешт Майкла Калві керівника інвестиційної фірми Baring Vostok Capital Partners.

Я писав в недавній статті, наскільки непереконливо виглядає Нобелівська премія з економіки за 2019 рік. Таке ж враження справляє і рейтинг Doing Business. У двох сусідніх країнах Грузії і Вірменії справи йдуть по-різному. В одній, вести бізнес легко (Грузія), в іншій відносно важко (Вірменія), але це слабо позначається на показниках їх подушного ВВП. А враховуючи, що скажімо в Ізраїлі (приблизно така ж невелика країна, як Грузія і Вірменія) вести бізнес щодо нелегко (згідно з цим рейтингом), але, незважаючи на це, його подушного ВВП за 2018 рік за даними МВФ склало 37 994 долари, що більш ніж в три рази вище подушного ВВП Грузії (11473 доларів), де бізнес, згідно з рейтингом, вести дуже легко.

Тому, виникає очевидний подив, а навіщо цей рейтинг розроблений, якщо на підставі його можна зрозуміти, чому так відрізняються рівні макроекономічного розвитку, наприклад, Ізраїлю та Грузії? Але ж відповідно до ідеології його розробки, він повинен давати таке розуміння! Мао Цзедун колись сказав, «чим гірше, тим краще». Можливо цей принцип можна застосувати саме до цього випадку?
І нарешті ж зрозуміло, що легкість ведення бізнесу в країні зовсім не обов'язково приверне туди підприємців. Підприємці можуть віддати перевагу країні, де бізнес вести важко, але маржинальність бізнесу в цій країні вище середньої. У закритих від конкуренції країнах при наявності у підприємців зв'язків з місцевою владою, умови для ведення бізнесу будуть куди більш кращі, оскільки відсутність конкуренції на внутрішньому ринку робить ведення бізнесу на такому ринку високомаржинальним. Що з того, що там бізнес вести нелегко? Для бізнесу, мабуть, швидше важливіша прибутковість, ніж легкість його ведення!

Ось і виходить, що піднятий пресою ажіотаж з приводу підвищення України в цьому рейтингу, позбавлений таких вже серйозних підстав. Для поліпшення макроекономічних показників Україні скоріше важлива її участь в міжнародній торгівлі технологічними товарами, а не торгівлі сировиною, безвідносно до того, легко це робити чи важко! А для створення таких технологічних товарів швидше необхідна проактивна промислова політика уряду, а не заходи, що сприяють легкості ведення бізнесу в Україні. Нехай навіть і технологічного, який без підтримки його державою (як наприклад, це робили в Ізраїлі за програмою «Йозма») майже приречений на висококонкурентних світових ринках.

А з промисловою політикою в Україні у нас, на відміну від того ж Ізраїлю або Чехії, поки все дуже погано. Її просто у нас поки немає. Тому нам залишається бути поки лише країною, яка торгує низькодохідною і низькомаржинальною сировиною. І тому для досягнення настільки бажаних високих макроекономічних показників України легкість або тяжкість ведення бізнесу, в порівнянні з іншими набагато важливішими індикаторами для розвитку національної економіки, про які я постійно пишу в своїх статтях, не має такого вже значимого характеру.

Прошу зрозуміти мене правильно, я, звичайно, - за легкість ведення бізнесу в Україні та проти багатьох бюрократичних перепон, але важливість цього для макроекономічного успіху країни, на мій погляд, переоцінена.