З подачі «російських колег» канцлер Німеччини Меркель отримала серйозний іміджевий удар

Аннегрет Крамп-Карренбауер, оголошена спадкоємицею Ангели Меркель, ймовірний майбутній канцлер найсильнішої держави Європи, вирішила піти з усіх посад у правлячій партії Християнсько-демократичний союз (ХДС). А також не висуватися на пост канцлера, який Меркель звільнить у 2021 році.

Причин у цього рішення, швидше за все, кілька. Наприклад, в одній з федеральних земель, Тюрінгії, вибухнула політична криза. Там з 2014 року беззмінним прем'єром був член партії «Ліві» Бодо Рамелов. На недавньому голосуванні в парламенті при виборі нового прем'єра партія «Альтернатива для Німеччини» (АдГ), яку обізнані люди пов'язують з Кремлем, зробила хитрий маневр і несподівано для всіх підтримала його супротивника - Томаса Кеммеріха, з Вільної демократичної партії Німеччини ВДПН. В результаті цього, Кеммерих був обраний.

А далі стало ще цікавіше. Сам Кеммерих нічого спільного з АдГ не має. Та й такий хід АдГ ні з ким узгоджений не був. При цьому АдГ вважається праворадикальною і націоналістичною партією, а тому токсичною. Виходить, що бути обраним за допомогою голосів АдГ - чи не політичне тавро. Кеммерих виглядав після оголошення результатів голосування розгубленим, а через пару днів після цього його партія оголосила, що він незабаром подасть у відставку. Очевидно, що АдГ порушила якісь раніше досягнуті домовленості між Тюрінгією і центральною владою Німеччини. До речі, АдГ на останніх виборах в Тюрінгії набрала близько 25% голосів. І загалом останнім часом на виборах в східних землях Німеччини число тих, хто проголосував за АдГ постійно зростає. І, якщо на хвилинку абстрагуватися від політичної позиції АдГ, варто відзначити - раз підтриманий нею Кеммерих подає у відставку, значить голоси чверті виборців Тюрінгії ніби то проігноровані. Звичайним людям не має бути діла до тонких закулісних ігор, які, як бачимо, є не тільки в українському, а й в німецькому політикумі.

У контексті цієї статті важливо те, що Крамп-Карренбауер, як голова правлячої в Німеччині партії, не змогла вирішити цей конфлікт (більше того, багато політиків і експертів якраз звинувачують ХДС в таємній змові з АдГ). А раз вона не може «розрулити» локальну політичну кризу в окремо взятому регіоні, автоматично виникає питання – як їй керувати всією Німеччиною? Нагадаю, що до цього вона очолювала невелику федеральну землю Саарланд, де домоглася серйозних економічних успіхів. Можливо, сама Крамп-Карренбауер провела переоцінку своїх можливостей, вирішивши «зійти з дистанції».

Однак, особисто мені видається, що у такого рішення є ще один мотив, не менш вагомий. У низці новорічних свят малопоміченим для українських коментаторів пройшов візит Меркель до Москви. З урахуванням провалу Росії в будівництві «Північного потоку-2», фрау Меркель потрапила у вкрай незручне становище, вихід з якого, судячи з усього вона і обговорювала з президентом РФ В. Путіним.

Саме Меркель називають головним лобістом потоків, злі язики навіть жартують, мовляв, Німеччина ніколи не жила так добре, як при Путіні. Я не поділяю такі звинувачення на адресу Меркель. Її дії були прагматичними і переслідували в першу чергу економічні інтереси Німеччини і ЄС. Економіка ЄС з великими труднощами виходила з кризи 2008-2009 років. Останнім часом з'явилися нехороші ознаки - промвиробництво, в тому числі в Німеччині, падає. Один із заходів для недопущення нової кризи - забезпечення Європи і Німеччини, як її економічного локомотива, дешевими енергоносіями і сировиною. Зокрема, природним газом. Меркель велику увагу приділила тому, щоб у Європи з'явилося якомога більше постачальників газу і шляхів його доставки, що повинно було забезпечити зростання пропозиції і зниження ціни газу. Крім російських «потоків» та ж Німеччина будує термінали для прийому СПГ зі США, Катару, Австралії.

А з «Північним потоком-2» ситуація явно не склалася - грудневі санкції США в кращому випадку сильно загальмували реалізацію проекту. Вже зрозуміло, що до травня поточного року, коли закінчується термін його виключення з-під дії Євродиректив, яке за наполяганням Меркель прийняв Бундестаг, цей трубопровід побудований не буде. Жарти про те, що російське судно-трубоукладач «Академік Черський» вийшло з порту Находка і через Сінгапур рухається в Данію для прокладки труби, вже і сміху не викликають.

Виникає кілька серйозних питань. Чи допустить Данія це судно до роботи в своїх територіальних водах? Російські експерти випромінюють нестримний оптимізм (приблизно такий, коли вони стверджували - мовляв, з 1 січня 2020 року жодного міліграма російського газу не пройде через територію України). Ось тільки сама Данія нічого не говорить. А що буде, якщо Данії не сподобається «Академік Черський»? Росія будуватиме нове судно-трубоукладач, яке задовольнить вимоги Данії? Скільки років піде на це? Але припустимо, данці будуть прихильні і дозвіл дадуть. Але США можуть ввести нові санкції, після яких влада Данії може принести Росії дипломатичні вибачення, але працювати в своїх територіальних водах заборонить, пославшись на американські санкції.

Загалом, через те, що керівництво РФ і «Газпрому» не запланувало жодного запасного варіанту відповіді на американські санкції, Меркель у випадку з «Північним потоком-2» виглядає невдалим лобістом. Здавалося б, що завадить Бундестагу ще раз продовжити виключення з директив ЄС? Насправді тут є великий ризик. Грудневі санкції США щодо «Північного потоку-2» показують, що Штати ні перед чим не зупиняться - якщо треба буде ввести санкції проти Німеччини, то введуть. Ось і вийде, що, бажаючи створити в Європі висококонкурентний ринок газу, на якому постачальники будуть боротися за споживача за допомогою зниження ціни, Старий Світ може отримати високомонополізований ринок, але замість великої частки російського газу буде велика ринкова частка СПГ з США.

Як би там не було, але з подачі «російських колег» канцлер Німеччини Меркель отримала серйозний іміджевий удар. І, якщо до цього, пролобійована нею кандидатура спадкоємиці мала серйозні шанси на затвердження партією, то до думки канцлера, який уходить та на тлі такого іміджевої шкоди партія може поставитися прохолодно. Ймовірно, це і стало однією з найважливіших причин, через які Крамп-Карренбауер вирішила за краще відмовитися від боротьби за пост канцлера Німеччини - розуміє, що шанси на затвердження її кандидатури вельми неочевидні. Тінь від іміджево ослабленої Меркель падає на Крамп-Карренбауер.

Все це підвищує ризики для України. Меркель була одним з найбільш послідовних симпатиків нашої країни. Крамп-Карренбауер також не приховувала своєї жорсткої позиції щодо Росії. Наразі невідомо, хто буде наступним канцлером Німеччини і яку позицію щодо нашої країни він буде займати. Ослаблена позиція Меркель може зіграти не на руку Україні. Ні, я не вважаю, що це «хитрая «многоходовочка» Путина», розрахована на прихід до влади в Німеччині більш лояльного до Росії політика. Це типово російська недооцінка противника і звична для нинішнього керівництва РФ віра в свою виняткову велич. А в результаті вийшли непередбачувані наслідки - разом з колосальними проблемами для «Північного потоку-2», створені проблеми і для Меркель. І проблеми ці можуть зародити сумнів у душі майбутнього німецького канцлера в плані його позиції щодо України.

Що нам робити? По-перше, потрібно розуміти, що в розвинених європейських країнах керують не тільки персони, але швидше правлячі кола. У Німеччині це великі промисловці. Основна домінанта економічного розвитку Німеччини - промисловий експорт. Саме завдяки йому, економіка цієї країни настільки потужна, бо промислове виробництво Німеччини набагато перевершує її внутрішні потреби в промислових товарах. Тому, якщо ми зможемо стати корисними Німеччини в цьому відношенні, то і загальнополітичне ставлення до України буде позитивним. Якщо нас, крім питань європейської безпеки, будуть ще зближувати ділові та майнові інтереси, то україно-німецькі відносини стануть набагато міцнішими.

Якщо у нас швидкими темпами пройдуть зміни в плані придушення корупції, підвищення загальної доброзичливості до підприємців, то німці зможуть розміщувати у нас своє промислове виробництво. Як це Німеччина зробила в Чехії і Словаччині. Це дало б Україні і зростання промвиробництва, і збільшення надходжень до держбюджету, і підвищення рівня зайнятості, і зниження трудової міграції. Вирішивши проблеми нашої внутрішньоекономічної політики, ми зможемо вирішити проблеми наших зовнішньополітичних взаємин з Німеччиною, навіть, якщо новий канцлер буде менш лояльно налаштований до України, ніж Меркель. А заодно і звільнимо міністерство розвитку економіки від нелегкого обов'язку пояснювати чергові негативні тенденції в народному господарстві, що у нього виходить так само слабко, як і розвивати економіку (треба ж, цілий заступник міністра веде в своєму Facebook рубрику «Графік дня», для чого змушений витрачати чимало робочого часу - адже треба примудряються пояснювати гальмування ВВП то надмірно теплою погодою, то підступами Держдепу, то падінням врожаю буряка).