Зовнішня торгівля України: як подолати дисбаланси

Початок 2026 року демонструє суперечливі тенденції у зовнішній торгівлі України. З одного боку, експорт поступово відновлюється і навіть демонструє певне прискорення, з іншого – імпорт зростає значно швидшими темпами, що призводить до різкого поглиблення негативного торговельного балансу.

За даними Держстату та Держмитслужби, у лютому 2026 року експорт товарів становив 3,22 млрд дол. США, що на 3,6% більше, ніж у лютому 2025 року. Натомість імпорт зріс до 8,13 млрд дол. США, що означає зростання на 41,6% у річному вимірі. У результаті – дефіцит торгівлі товарами у лютому 2026 року склав майже 4,9 млрд дол., а за січень–лютий – 8,3 млрд дол.. Для порівняння: у 2025 році дефіцит становив 44,4 млрд дол., а у 2024 році – 29 млрд дол. Таким чином, дисбаланс у зовнішній торгівлі продовжує поглиблюватися.

Чому так швидко зростає імпорт

Основною причиною різкого зростання імпорту у 2026 році є воєнна та енергетична специфіка української економіки. Після масованих атак Росії на енергетичну інфраструктуру країна змушена активно імпортувати природний газ, нафтопродукти, електроенергію, енергетичне обладнання, акумулятори та елементи накопичення енергії. Наприклад, лише за лютий 2026 року імпорт: нафтових газів зріс на 521,8 млн дол.; акумуляторів – на 249,3 млн дол.; нафтопродуктів – на 184,5 млн дол.; електроенергії – на 163,3 млн дол.

Причому ключовим фактором є збільшення фізичних обсягів постачання, а не лише зростання цін. Це означає, що Україна об’єктивно змушена закуповувати значно більше енергоресурсів та обладнання для відновлення енергосистеми та забезпечення потреб оборони.

До цього додається і структурний імпорт споживчих товарів, зокрема автомобілів. У лютому 2026 року серед найбільших позицій імпорту залишаються: нафтопродукти, нафтові гази, легкові автомобілі.

Експорт: позитивні сигнали

Попри складні умови війни, український експорт демонструє помірне відновлення, причому важливо, що зростання часто відбувається за рахунок фізичних обсягів продукції, а не лише цін. Найбільше зростання у лютому 2026 року показали соняшникова олія (+111 млн дол.); чавун (+61 млн дол.); олія свиріпова (+44 млн дол.); макуха та залишки з рослинних жирів (+33 млн дол.); насіння ріпаку (+23 млн дол.). У більшості випадків ключовим фактором зростання є збільшення ваги поставок, що означає відновлення виробництва та логістики. 

Традиційно основу українського експорту продовжують формувати аграрні культури. У лютому 2026 року ТОП-3 позицій склали кукурудза, соняшникова олія, пшениця. Фактично аграрний сектор залишається головним генератором валютної виручки для країни.

У цілому – український експорт значною мірою залишається сировинним або напівсировинним. Основні позиції: зернові культури, соняшникова олія, насіння олійних культур, чавун, залізна руда. Саме ці товари формують валютну виручку. Наприклад, у 2024 році загальний експорт товарів України становив близько 41,7 млрд доларів, а імпорт – понад 70 млрд доларів. 

Ключовими торговельними партнерами України є Польща, Німеччина, Китай, Туреччина, Румунія.  При цьому Європейський Союз залишається головним торговельним партнером України, на який припадає понад половина зовнішньої торгівлі країни. 

Нинішні тенденції ще раз підтверджують системну проблему української економіки – країна експортує переважно сировину та аграрну продукцію, але імпортує енергоносії, техніку та високотехнологічні товари. Це означає, що навіть при зростанні експорту – вартість імпорту зростає значно швидше. Наприклад, тонна зерна приносить сотні доларів валютної виручки, але енергетичне обладнання, акумулятори або автомобілі коштують тисячі й десятки тисяч доларів. Саме тому торговельний баланс України системно залишається негативним.

Чи є цей дефіцит критичним

У короткостроковій перспективі негативний торговельний баланс не є критичним, оскільки він компенсується, зокрема – міжнародною фінансовою допомогою, а також – грантами та кредитами партнерів, переказами трудових мігрантів, частково – експортом послуг (особливо ІТ). Однак, у стратегічному вимірі така модель є вразливою. Якщо обсяги зовнішньої допомоги зменшаться, дефіцит зовнішньої торгівлі швидко стане фактором тиску на валютний курс і платіжний баланс країни.

Що потрібно змінити? Україні необхідно перейти від економіки сировинного експорту до економіки доданої вартості. Для цього вже зараз варто визначити ключові напрями змін:

1. Розвиток переробної промисловості. Експорт не зерна, а продуктів переробки: біопалива, харчових продуктів, кормів, продуктів глибокої переробки.
2. Відновлення металургії. Українська металургія може знову стати одним з ключових джерел валютної виручки після відновлення виробничих потужностей.
3. Енергетична незалежність. Зменшення імпорту газу та нафтопродуктів, забезпечуючи розвиток власного видобутку, підтримку відновлюваної енергетики, енергоефективність.
4. Індустріальна політика. Україна повинна сформувати нову індустріальну модель розвитку, орієнтовану на виробництво техніки, обладнання та технологічних товарів.

Перші місяці 2026 року показують, що зовнішня торгівля України поступово оживає, але її структура залишається вкрай вразливою. Експорт зростає, проте імпорт зростає значно швидше. У результаті країна стикається з рекордним торговельним дефіцитом.

У короткостроковій перспективі його покриває міжнародна допомога. Але у довгостроковій перспективі єдиним стійким рішенням є структурна модернізація економіки – розвиток промисловості, переробки та високотехнологічного виробництва. Саме від того, чи зможе Україна перейти до такої моделі розвитку, залежатиме її економічна стабільність після війни.

Україна у міжнародному контексті

Щоб зрозуміти реальні проблеми української зовнішньої торгівлі, варто порівняти її з країнами Центральної та Східної Європи, які за останні 20–25 років змогли суттєво змінити структуру своєї економіки.

Польща

Польща сьогодні є однією з найбільш експортно-орієнтованих економік Європи. Основу її експорту формують: автомобілі та автокомпоненти, електроніка, машинобудування, побутова техніка, продукція хімічної промисловості. Фактично Польща перетворилася на індустріальний виробничий хаб Європи. Частка продукції з високою доданою вартістю у її експорті значно перевищує частку сировини.

Для порівняння: Україна експортує переважно зерно, олію, руду та напівфабрикати металургії, тоді як Польща – машини, обладнання та промислові товари. У результаті польський експорт має значно вищу вартість на одиницю продукції, що забезпечує стабільніший торговельний баланс.

Румунія

Ще у 1990-х роках Румунія мала структуру економіки, подібну до української. Але після інтеграції до ЄС країна змогла сформувати нові галузі: автомобільну промисловість, електроніку, ІТ-сектор, виробництво промислового обладнання. Сьогодні Румунія експортує значні обсяги автомобілів, електроніки та машинобудівної продукції. Це принципово відрізняє її від України, де аграрна продукція формує значну частину валютної виручки.

Туреччина

Туреччина є ще одним показовим прикладом. Країна активно використовує експортну індустріальну модель розвитку. Основні товари турецького експорту – автомобілі, текстиль та одяг, побутова техніка, електроніка, металопродукція. При цьому Туреччина змогла створити велику мережу виробничих кластерів і експортних зон, що дозволило збільшити обсяг експорту у кілька разів за останні два десятиліття.

Стратегічний виклик

Міжнародні порівняння показують головну проблему української економіки: Україна інтегрувалася у світову торгівлю як постачальник сировини, тоді як її сусіди – як виробники промислової продукції. Саме завдяки цьому Польща та Румунія змогли суттєво збільшити експорт і доходи, Туреччина перетворилася на одного з найбільших промислових експортерів регіону. Разом з тим – Україна залишається залежною від коливань цін на сировину та аграрну продукцію.

Проблема української зовнішньої торгівлі полягає не лише у війні або логістиці. Головна проблема – структура економіки. Світовий досвід показує, що стабільний торговельний баланс мають ті країни, які експортують машини, обладнання, технології, продукцію глибокої переробки. Без переходу до нової індустріальної моделі розвитку Україна і надалі залишатиметься країною з хронічним дефіцитом зовнішньої торгівлі.

Що ми маємо зрозуміти вже зараз

1. Дефіцит зовнішньої торгівлі стає системною проблемою економіки. Стрімке зростання імпорту на фоні повільнішого зростання експорту призводить до хронічного торговельного дефіциту. Поки його покриває міжнародна допомога, але у довгостроковій перспективі така модель створює ризики для валютного курсу та макрофінансової стабільності.
2. Україна залишається постачальником сировини, тоді як наші сусіди стали виробниками промислової продукції. Польща, Румунія чи Туреччина зробили ставку на машинобудування, електроніку та промислові товари. Україна ж продовжує експортувати зерно, олію та металургійні напівфабрикати. Без зміни структури експорту економічний розрив із країнами регіону буде лише зростати.
3. Війна оголила ключову вразливість економіки – енергетичну залежність. Зростання імпорту газу, нафтопродуктів та електроенергії показує, наскільки критичною є проблема енергетичної безпеки. Без розвитку власного видобутку, енергоефективності та нової енергетики торговельний дефіцит лише посилюватиметься.
4. Майбутнє українського експорту – це індустріалізація та продукція з високою доданою вартістю. Стійкий торговельний баланс можуть забезпечити лише галузі, що виробляють складну продукцію: машинобудування, оборонна промисловість, переробка аграрної продукції, енергетичне обладнання та технології. Саме вони повинні стати основою нової економічної моделі України.