Чому німці змагаються, хто сильніше вдарить по Україні

Німецькі політики наче змагаються, хто гостріше дошкулить українцям за спосіб, яким команда президента Віктора Януковича трактує його головного політичного противника, колишнього прем’єр – міністра України Юлію Тимошенко. Вона відбуває семирічний вирок у жіночій карній колонії під Харковом. Кілька днів тому медіа отримали світлини колишнього прем’єра зі слідами побиття. Тимошенко стверджує, що її побив офіцер в’язниці.

Саме через це минулого тижня німецький президент Йоахім Гаук скасував свою участь у зустрічі президентів країн Центральної Європи в Ялті. А інші німецькі політики поспішили за ним. Ганс - Петер Фрідріх, кадетський шеф німецького МВС, який в уряді відповідає ще й за спорт, почав теревенити про можливість бойкоту українських матчів Євро 2012, що розпочинаються у червні. На вікенд керівник опозиційної Соціал Демократичної Партіїї Німеччини Сігмар Габрієль зробив крок далі і відверто закликав до бойкоту. І це, напевно, не кінець, бо голоси у кампанії ще не подали шеф німецької дипломатії Гідо Вестервелле і канцлер Ангела Меркель.

Обурення Києвом є більш аніж виправданим. Янукович вочевидь мстить Тимошенко та її команді (теж репресованій). Це плюндрує стандарти цивілізованої держави. Якщо Тимошенко фактично побито, то цей факт стане доказом того, що команда Януковича поводить себе наче варвари. Європа не може байдуже спостерігати за цим. Тому рішенню президента Гаука наче б варто аплодувати. Жест красномовний, й водночас поміркований.

Проте публічне замагання в тому, хто сильніше вдарить по Україні, вітати важко. Видається, що німецькі політики дбають не стільки про здоров’я Юлії Тимошенко чи стан української демократії, скільки про власний політичний рейтинг напередодні виборів до Бундестагу, які наближаються. Не випадково керівник СДПН закликав до бойкоту на сторінках бульварної «Bild» – найбільш читабельної в Німеччині газеті з понад півмільйонним накладом. Принагідно з’явилась можливість поставити в невигідну ситуацію діючого канцлера. Якщо підтримає бойкот (на що розраховують німецькі медіа) СДПН оголосить, що та копіює її ідеї. Якщо ж відкине, оскаржить Меркель в тому, що вона ігнорує права людини.

У випадку із закликом керівника СДПН варто нагадати про його лицемірство. Якось не протестував, коли один з його попередників і політичних менторів Герхард Шрьодер назвав Володимира Путіна «кришталевим демократом». Також особисто не обмовися навіть словом щодо долі запротореного Путіним до табору колишнього олігарха Михайла Ходорковського, а його партія ледь щось пробурмотіла. Хоча цей випадок не менш жахливий, аніж ув'язнення Тимошенко.

Якось німецькі політики – і ці, що з СДПН, і ті, що з кадетів - не горять бажанням бойкотувати заходи, які організовуються сучасними сатрапами. Про бойкот хокейного чемпіонату світу в Білорусії, що було б справедливою карою для режиму Лукашенка, який мордує свій народ, лише раз ледь не з під носа зауважив маловпливовий політик СДПН. Або, був ще політик з ХДС, котрий під час президентських виборів в Білорусії, не помітив жодних порушень, хоча увесь світ волав про фальсифікації.

Німецькі партії теж щось під ніс бурмотять про бойкот конкурсу Євробачення, що цього року організовує авторитарний Азербайджан. Чи може Сігмар Габрієль закличе до бойкоту зимової Олімпіада в Сочі наступного року? Я щиро сумніваюся в цьому.

На потужну Росію навіть не нарікають, бо не можуть перескочити, а Україна – перефирійна держава, чорна дірка Європи…

Бойкот Євро 2012 не допоможе українській демократії. Радше, утвердить прозахідну частину суспільства в думці, що Європа поставила на ній хрест, що змирилася з тим, що під орудою Януковича країна буде дрейфувати в бік авторитаризму, а устремління України до ЄС були нереальними.

Переконаний, Україна потребує зовсім інших сигналів. Дуже хотів би, аби Сігмар Габріель, шеф СДПН, партії, котра має шанс через рік прийти до влади, поїхав до України і з’явився на стадіоні в футболці з написом «Звільнити Юлю». Щоб голосно нагадав владі, аби не ламала прав людини. Щоб додавав українцям надії. На стадіоні буде стільки телекамер, які, однозначно, гарантуватимуть більший розголос, аніж редакція «Bild».

За матеріалом Gazeta Wyborcza переклав Володимир Олійник