Чи потрібно тішитися з убивства російського посла в Туреччині?
Реакція на вбивство посла країни-агресора не може бути однозначною
1. Убивство - це гріх.
2. Але, коли мова йде про захист Вітчизни, сім'ї, це вже називається по-іншому.
3. Чому це сталося саме зараз, напевно всі, хто хоче зрозуміти таки зрозуміє.
4. Посол був офіційним представником країни-агресора, країни для керівництва якої, та й судячи з опитувань, для більшості громадян, агресія, анексія, розв'язання війни є виправданими, бо вони так вирішили, що мають на це право.
5. На війні, навіть якщо вона формально не об'явлена, гине не одна людина, там гинуть тисячі, десятки тисяч, а у війні в Сирії мова йде про сотні тисяч загиблих. Серед них є діти, жінки, люди похилого віку, а не тільки вояки.
6.Останні події в Алеппо показали всьому світу, що мова йде про злочини проти людства з боку саме держави росія разом з своїми союзниками. То чи варто чекати на міжнародні суди і трибунали над цими злочинцями? Адже міжнародна спільнота показала свою безсилість. Чи країна-агресор має відповідати негайно за свої злочини проти людства?
7. Не всі читали і знають Віденську конвенцію про дипломатичні зносини і люди, які вирішили вже сьогодні мстити агресорам, читати її не будуть. Бо коли росія порушила і порушує всі можливі норми міжнародного права, вимагати від інших їх дотримуватись виглядає якось дуже дивно
8. Чи потрібно тішитись з убивства людини, звичайно ні. Але, реакція на вбивство посла країни агресора не може бути однозначною. Кожен сприймає це по своєму, тому не сваріться через різне сприйняття факту вбивства посла росії, це того не вартує.
P.S. А як воювати з країною-терористом ви знаєте?
І важко зрозуміти і читати тих, хто знову пише і говорить про спільне минуле з росіянами, засуджуючи людину, яка вирішила у такий спосіб воювати з країною-терористом.
Так, у нас було спільне минуле, але я не хочу мати з ними спільного майбутнього.