Владі вигідно, щоб українці говорили про Алеппо, а не про Донбас
Я розумію, що багатьох розчулили події у Алеппо, але не можу збагнути одного. Невже чужий біль нам ближчий, ніж власний?
Перепрошую, але лише за минулий місяць на Донбасі загинуло 17 воїнів, а загалом ця війна забрала понад 3 000 життів і скалічила близько 10 000. Це не просто цифри. Це чиїсь сльози і зламані долі. Хтось втратив зір і більше не побачить як ростуть його діти. Хтось більше ніколи не зможе ходити. Чиясь сім’я залишилась без годувальника. Чиюсь дочку не буде кому захистити, бо батько помер на війні. Чиясь дружина душиться від сліз, бо не встиг сказати щось важливе своєму чоловікові.
Щоправда, про них не говорять на NBC і CNN. До них, за великим рахунком, нікому немає діла, окрім родичів і побратимів.
Тільки за це російське посольство треба пікетувати кожного дня.
Але владі вигідно, щоб говорили про Алеппо, а не про Донбас. Вони втовкмачують в голову людей, що наші жертви на цій війні – це нічого страшного, бо могло бути як у Сирії. А наші воїни що – не з того тіста? Їхні жертви не настільки благородні? А жінки, діти і бабусі, які щодня страждають від обстрілів, не заслуговують на співчуття? Чи це просто статистика для щоденного брифінгу?
Тому ходити під посольства треба за себе, а не за інших. Бо квіти під посольством Нідерландів не завадили їм на референдумі проголосувати проти Угоди про Асоціацію з Україною.