Відкритий лист Юлії Тимошенко

Шановна Юліє Володимирівно!

Вперше і, дай Боже, щоб востаннє, мені доводиться писати листа у в’язницю.

Річ у тому, Юліє Володимирівно, що днями до мене звернулися ваші соратники із пропозицією взяти участь у виборчій кампанії, а саме допомогти «опустити» ваших головних ворогів на спільному електоральному полі, тобто Віталія Кличка і Віктора Ющенка.

Знаючи ваші особисті принципи у стосунках із «любими друзями», у цьому не було нічого дивного.

Ясна річ, що задля боротьби з вашими старими і новими ворогами належало вступати у вашу «каманду». Мені було повідомлено, що умови приєднання до об’єднаної опозиції, яка веде смертельну боротьбу із режимом, оголосить ваш заступник на свободі Турчинов.

І от прийшов посланець від нього і мовчки намалював мені на папері цифру – СІМ. Відтак зіжмакав папірець, пошматував його на кавалки і спалив.

Правду кажучи, я й не відразу второпав цю полум’яну пантоміму, відтак мені було розшифровано на чистій демократичній мові: за місце у команді, тобто у списку партії Юлії Тимошенко «Батьківщина» я маю заплатити Турчинову сім мільйонів доларів.

З врахуванням заслуг перед батьківщиною у лапках і без лапок мені може бути надана скидка, оскільки вище названий тариф за місце в окопі фронту проти Януковича становить для пересічного патріота саме сім американських доларів, і не менше.

Сказати, що я був просто у шоку, значить нічого не сказати. Із вашого партійного «бункера» на вулиці Турівській я вийшов, як приголомшений.

Звичайно, уся ця маячня про мільйони, яких я не можу мати, та й не хочу мати за визначенням, може викликати хіба що гомеричний сміх. Мільйони в Україні можна тільки вкрасти, а не заробити, тим паче письменнику і професору університету.

Але навіть, якщо б я мав не просто мільйони, а мільярди, якими володієте ви, Юліє Володимирівно, і які так ретельно береже ваш чоловік-втікач у Празі, то давати їх у якості хабара вам, політв’язню, що мордується у казематах і розказує, що страждає і мучиться у боротьбі із корупційним кримінальним режимом? От що лупить наповал, от що доводить до психологічної контузії.

Завше, коли обухом по голові б’є нечуване потрясіння, ловишся за соломинку. Тому розділяючи із багатьма людьми вдома і за межами України жаль за вами – за жінкою за гратами, я спочатку наївним чином плекав надію, що ви тут ні при чому, що це пастори, які поки що на волі, торгують вашою неволею, конвертуючи ваш кримінал в свій капітал.

Але мені надійшло тлумачення: усе погоджено із Качанівкою - таке рішення Юлії Володимирівни.

І тут я згадав: з-за грат ви нещодавно дали месидж українському народу – за мандати треба платити! Усе співпало.

Ви, Юліє Володимирівно, може аж занадто добре розумієтеся на цінах на газ, завдяки чому Україна платить за нього удвічі більше, ніж Німеччина. Але ви зовсім нічого не тямите у принципах демократії, коли кажете, що у західних країнах бізнесмени фінансово підтримують політичні партії. Як професор політології, надам вам коротку лекцію, яка широко викладена у моєму 4-томнику, подарованому вам. Але, очевидно, ви належите до людей, які книжки не читають.

Так от там бізнесмен може спонсорувати партії, але усі зразу, щоб не було підозріння, що він когось одного купує.

По-друге, він вкладає гроші у демократичний процес, а не купує мандат.

По-третє, усі ці внески – під мікроскопом суспільства, і звіти про кожен цент, що йде від бізнесу у політику, ретельно друкуються. А не так, як робить Турчинов: сума хабара на папірці, який рветься на дрібно і з’їдається.

Якби за 300 років партійної демократії виявився бодай один факт, що бізнесмену за його фінансовий внесок дали мандат, це була б бомба! У Європі і США це означало б – смерть демократії! І торжество політичної корупції.

Старожили українського парламентаризму можуть підтвердити, що цю отруту у Верховну Раду ще всередині 90-х принесли саме ви, Юліє Володимирівно, коли із Павлом Івановичем почали поодинці і вроздріб скуповувати депутатів в цілому і кожне їхнє голосування зокрема. Саме ви є праматір’ю усіх тушок, тушканчиків та всіляких інших сортів мутантів у Верховній Раді.

Це ваш винахід. Якого немає у жодній країні світу, навіть на території колишнього СРСР, де новоутворені держави мучаться у конвульсіях посткомунізму.

У політичному і експертному середовищі знають, що неперевершений злий геній політичної корупції – це ваш соратник Турчинов. Збирає він із бізнесменів за місця у списку сотні мільйонів доларів. Десятину, як по Біблії, баптистський пастор пускає на підкуп виборців та пудрення їм мізків, а решту, - в офшори!

А відтак, уже після виборів, як стогнуть бізнесмени, котрі купили собі місця у вашій «каманді», коли вони змушені регулярно «здавати кров» - носити все ті ж «лимони» у загребущі руки Турчинова і його довіреного рекетира, якогось Руслана.

І чи ви коли-небудь, дніпропетровські комсомольці-хрестоломи, задумувалися, що ви робите? Адже продаючи депутатські мандати, ви продаєте виборців, як стада німих і тупих баранів. Ви торгуєте людьми, як торгували рабами на східному базарі Стамбула у часи Роксолани.

Я, відверто скажу, що не до кінця вірив у цю вашу работоргівлю, про яку ходять легенди по Києву уже більше десятиріччя. Не хотілося вірити, поки сам днями з нею, із цією торгівлею, не зіткнувся, коли політичний плантатор Турчинов запропонував мені відкритим текстом дати йому сім мільйони доларів за любов українського народу на виборах.

Пристрасть наживи так залила очі пастору, що він наважився здерти навіть із мене, письменника і вченого. Я вже не кажу про те, що нині він на тій стадії політичної кар’єри, коли за ним тюрма плаче і він уже однієї ногою за гратами. Але виучка безкарно красти на виборах стала сильнішим інстинктом, ніж інстинкт самозбереження.

Загалом осмислюючи ваш феномен у політиці, Юліє Володимирівно, я завше думав, як так стається, що поруч з вами так багато нечисті. Гомосексуалісти, педофіли, садисти, що по лісах полюють на людей, як на тварин. Ну просто якійсь Содом і Гоморра, і ви в ньому за мера. Чому їх, цих потвор, так тягне до вас, а вам так комфортно серед них? А відповідь проста – ви живете на світі так, що поняття совісті і моралі вам не відомі, а у суспільстві ви культивуєте якнайвищий прояв політики без моралі. І не просто політики, а середовище навколо вас, - це завше територія без моралі.

Ви не задумувалися над такою загадкою? От ви у в’язниці, мучениця за демократію, а рейтинг ваш не росте. Та коли перед очима така Жана Д’Арк на кострищі, той рейтинг мав би зашкалювати за 90 відсотків. А тут навіть до тої цифри, яка була за вас на президентських виборів, як до неба. Так собі: менше 20 відсотків. Кожен п’ятий співчуває, а четверо із п’яти навіть не співчувають. Відвертаються. Не вірять.

Звичайно, те, що з вами сталося тепер, можна списувати на земних виконавців вищої волі. І я це роблю, дорікаючи нинішньому режиму за те, що запроторив вас, хвору немічну жінку за грати. Але, коли ти страждаєш, може варто задуматися над тим, чому? Як ти взагалі живеш на світі і за що на тебе зіслано такі покарання?

Очевидно, такі сумніви не навідують ані вас, ані вашого корупційного касира Турчинова. Адже мільйони, за якими він гониться і на цих виборах, йому знову заніс на Турівську черговий вбивця Лозинський, чи черговий педофіл із дитячого табору, і все знову йде по колу. Злочинному колу морального звиродніння.

І найстрашніше те, що зараз ці моральні покручі, понадівавши маски благочестивих, знову йдуть до людей із простягнутою рукою і проголошують себе визволителями від антинародного режиму. Майдан як безпрецедентна містифікація і абсолютний світовий рекорд обману багатомільйонного народу нічого не навчив! Вони, ваші лжепастори-антихристи, знову із тими ж брудними щупальцями йдуть у корупційних сутінках на нічні виборчі лови людських душ.

І знову здіймають над понівеченою ними Україною свій сатанинський танець!

Не так давно, Юліє Володимирівно, я, будучи сповненим співчуття до вас, як до жінки у в’язниці, вперше висловив думку, що режим дограється до того, що вам дадуть Нобелівську премію, як борцеві за демократію. Я був першим, хто це сказав. А потім ідею підхопили різного роду спекулянти від політики, в тому числі і ваші посіпаки.

Як християнин, на відміну від вас, я здатен на покаяння. Каюся, що бовкнув таку дурницю.

Дивлячись, як ви мордуєтесь за гріхи свої і ваших турчинових та лозинських, ім’я яким, - легіон, глибоко співчуваю вам. Бо при усій вашій респектабельності ви - глибоко нещасна жінка.

Тому я буду скрізь говорити і писати, буду переконувати усіх, від кого це залежить, щоб ви повернулися із тюрми живою і здоровою. Щоб ви повернулися із в’язниці.

Але із такою ж переконливістю я буду все робити для того, щоб ви не повернулися у політику.

Із щирим співчуттям та побажанням якнайшвидшого одужання,
фізичного і духовного,

Надзвичайний і Повноважний Посол України,
Професор Міжнародного університету «Україна»,
Член Національної Спілки письменників України,

Василь Базів