Міжнародні завдання Оператора ГТС України: з ким дружити і для чого?

Українська газотранспортна система — це унікальна інфраструктура, яка понад півстоліття забезпечує постачання газу до Європи. Але фактично основні послуги Оператора газотранспортної системи України (ОГТСУ) – це транзит російського газу в ЄС і співпраця з імпортерами газу в Україну. Хоча саме внутрішній ринок газу є дуже важливим для країни, і всі ініціативи реалізовуються передусім із думкою про гарантії для українського споживача. Але на сьогодні 80% доходів Оператора ГТС України пов’язані з «міжнародною» діяльністю компанії. І, виходячи із такої структури доходів, ми як компанія зобов’язані зробити все можливе для розширення співпраці з міжнародними партнерами, компаніями та країнами. Інакше велика частина постійних витрат на утримання ГТС ляже тягарем саме на внутрішнього споживача.

Завдання розширити міжнародну співпрацю є зовсім непростим. Кожний із наших сусідів має власні амбіції розвитку, в тому числі і за рахунок конкуренції з ОГТСУ. В Європі досі дискутуються спірні «Північний потік-2», «Турецький потік-2», які становлять пряму загрозу не лише для компанії, а й для України загалом. З’явилося також багато нових трендів, які є викликами для всіх проєктів інфраструктури, зокрема скраплений природний газ (LNG) і майбутня декарбонізація ЄС.

Відповідно, за найближчі чотири роки ОГТСУ має знайти спосіб зберегти транзит, збільшити кількість нових послуг для міжнародних та українських клієнтів, впровадити нові форми транспортування та використання природного газу, які включають можливості ГТС.

Наша команда – це національна збірна із захисту інтересів країни

Буде значним спрощенням думати, що питання збереження транзиту є виключно інтересом однієї державної компанії. Насправді ми відстоюємо інтереси нашої країни та всього регіону Східної та Центральної Європи. Так, на нашу думку, міжнародні експерти недооцінюють драматичність наслідків зміни способів доставки природного газу в ЄС як для України, так і для країн Центральної та Східної Європи.

Якщо «Північний потік-2» не буде добудовано, то жодної трагедії не станеться, бо зараз усе працює без жодних нарікань. А от якщо український маршрут зникне, то Європа може опинитися в капкані залежності від одного постачальника, в якого, до того ж, буде сконцентровано і всі шляхи транспортування. Наша позиція залишається незмінною: ми категорично проти завершення будівництва «Північного потоку-2» і посилення газової монополії Росії в ЄС.

Україну та українську ГТС не можна залишати поза увагою чи ігнорувати. Цю систему було побудовано для транспортування величезних обсягів газу, й Україна сумлінно її обслуговувала та виконувала зобов’язання інвестора. Ми не можемо бути лише запасним варіантом для інших проєктів.

Усі країни ЄС повинні прорахувати наслідки побудови «Північного потоку-2», а значить, можливого значного зменшення обсягів українського маршруту для цих країн. Ми не зможемо утримувати систему без гарантованих обсягів транспортування і будемо змушені оптимізувати її.

У цьому сенсі бачимо і нові перспективи для початку розмови про перенесення точки продажу газу «Газпромом» своїм партнерам із ЄС із західного кордону України на східний, а також про доступ до українського маршруту інших виробників із Росії або країн Азії.

Адже зараз склалася не надто логічна ситуація. З одного боку, Україна вже прийняла все законодавство ЄС у частині ринку газу, з іншого – нашим партнером є «Газпром», який працює «по-іншому», і Європа це толерує. І якщо раніше могли виникати побоювання щодо непорозумінь між українською компанією і російським газовим монополістом, а відтак, і ризиків для нашого ринку газу, то 2020 року в підземні газові сховища на заході України вже було закачано 10 млрд кубометрів газу європейських трейдерів на сезонне зберігання. Отже, нам довіряють.

У Європи є право як у солідного споживача російського газу домагатися можливості для всіх компаній, що добувають газ у Росії, експортувати його в європейські країни територією України. Адже це позитивно вплине на ціни на газ. Такі ідеї ми також активно обговорюємо із міжнародними стейкхолдерами.

Що стосується відносин із «Газпромом» сьогодні, то з моменту підписання нової угоди про транзит 2019-го вони є стабільними. На робочому рівні ми нормально працюємо – жодного колапсу, перебоїв чи непорозуміння з нашого боку немає.

Ми виконуємо всі зобов’язання за угодою, а «Газпром» справно оплачує ці послуги. Але це нас не заспокоює, і ми продовжуємо відстоювати інтереси країни в цілому та ОГТСУ зокрема.

Варто зазначити, що колектив ОГТСУ – це лише частина національної збірної, яка сьогодні бореться за збереження транзиту газу в ЄС територією нашої країни. У ній президент України, Верховна Рада, Міністерство закордонних справ, Кабінет міністрів, Нацкомісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг, Антимонопольний комітет, інші міністерства та відомства. І немає іншої такої компанії та сектору економіки в Україні, яким приділяли б більше уваги на кожній із міжнародних зустрічей наших високопосадовців.

Країни, які є найважливішими для ОГТСУ

У кожної країни ЄС є газові інтереси, відтак, наша папка матеріалів містить опис викликів і можливостей по кожній із них.

Німеччина, Франція, Італія та Велика Британія – найбільші споживачі газу в Європі, і вплив перших двох на формування європейських правових норм щодо ринку газу є визначальним. У цих країнах є великі компанії – наші партнери-трейдери, є виробники технологій та обладнання, які нам потрібні.

США – один із найвідданіших захисників європейської загалом та української зокрема енергетичної безпеки. Це також найбільший виробник природного газу в світі та гравець LNG-ринку. А ще найпослідовніший партнер із захисту від ризиків «Північного потоку-2» і в частині збереження енергетичної незалежності та стабільності Європи.

Природно, що найчастіше ми працюємо із прикордонними країнами. На заході це Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова. На східному фланзі – Росія і Білорусь.

Важливим потенційним партнером для нас є Туреччина. Наш інтерес – у реалізації транспортування природного газу до України з турецьких LNG-терміналів. Балканський напрям у цілому має для нас особливе значення, зважаючи на далекосяжні перспективи.

Ці пріоритети і формують засади взаємодії з операторами країн-сусідів.

З Польщею ведемо активну роботу над розширенням можливостей ринків газу обох країн. Польський ринок газу є перспективним новим джерелом постачання природного газу в Україну, зокрема йдеться про СПГ-термінал «Свіноуйсьце». Для учасників польського ринку Україна цікава з точки зору доступу до підземних сховищ газу, які розташовані неподалік кордону. Ми вже підписали всі угоди про співпрацю, впровадили віртуальні точки з’єднання та розподіляємо потужності на аукціонах.

Словаччина традиційно є ключовим партнером-сусідом: 68% транзиту припадає на цю країну, на імпорт в Україну – 65%. Проте навіть із такими базовими хорошими можливостями для розвитку співпраці Словаччина поводиться досить консервативно. На відміну від Польщі чи Угорщини, словацькі партнери ще не бачать перспектив використання всіх інструментів, які працюють на європейських ринках газу, зокрема впровадження віртуальної точки з’єднання та розподілу потужностей на аукціонах. Ми плануємо переконувати колег, бо це точно в інтересах учасників ринку з обох боків.

Маємо позитивний досвід співпраці з партнерами з Угорщини, наразі ведемо переговори щодо створення гарантованих потужностей у напрямку Угорщина–Україна для подальшого імпорту природного газу з СПГ-терміналу на хорватському острові Крк. Такий імпорт забезпечить диверсифікацію джерел постачання природного газу, що важливо в умовах домінування «Газпрому» на європейському ринку.

Викликами для нашої співпраці є ризик реалізації «Турецького потоку-2» і можливий перехід Угорщини на транспортування газу цим газопроводом. Нашим завданням бачимо переконати Угорщину диверсифікувати маршрути постачання природного газу і залишити транзит через українську ГТС. Залежність від одного джерела поставок природного газу з Російської Федерації до Угорщини через «Турецький потік-2» є чималим ризиком, особливо на тлі складних відносин у регіоні.

Ринок газу Румунії на нинішньому етапі є дещо обмеженим для України через вимоги національного законодавства цієї країни. Ми співпрацюємо лише в частині транзиту газу і лише через одну точку міждержавного з’єднання з чотирьох можливих. Хоча співпраця з румунами може мати великий потенціал у контексті розвитку Трансбалканського коридору. Збільшення точок міждержавного з’єднання на кордоні з Румунією та запровадження прозорого розподілу потужностей на аукціонах суттєво підвищать економічну привабливість Трансбалканського коридору.

Молдова, як і Україна, є договірною стороною Європейського Енергетичного співтовариства. Відповідно, зобов’язання щодо імплементації вимог Третього енергетичного пакета у нас однакові. Але поки що доступ до послуг молдовської ГТС – це як біг із перешкодами, які в недалекій перспективі, сподіваємося, будуть зняті. Розвиток ринку Молдови, так само як і румунського ринку, є передумовою розвитку Трансбалканського коридору. На порядку денному питання перегляду дискримінаційних тарифів на послуги транспортування, розблокування запуску віртуального реверсу, а також типового договору на послуги транспортування.

Що більше ми інтегруємося в ринок ЄС, то більше користі для наших власних споживачів і шансів на збереження значного транзиту в ЄС територією України. Ми дуже пишаємося тим, що нам вдалося впровадити всі основні європейські правила та регуляції щодо внутрішнього ринку газу в Україні. І це не тільки тому, що ми мали це зробити, а й тому, що побачили унікальний потенціал перепозиціонування української ГТС на користь країні та ринку.

Однак усе ще спостерігається неоднорідна політика окремих європейських країн щодо впровадження європейських бізнес-правил у відносинах із Україною. Я називаю це асиметрією обов’язків. Те, що Україна взяла на себе як зобов’язання за додатком XXVII до Угоди про асоціацію та за іншими міжнародними угодами, не завжди виконують відносно України члени ЄС. Ми розуміємо, що у чинних регуляціях ЄС немає зобов’язання для Словаччини та Румунії неодмінно йти нам назустріч, але як комерційні партнери не можемо зрозуміти, чому колеги не бачать очевидних вигод. Про ці заходи просять учасники ринку, ми готові, але взаємності не бачимо. Сподіваюся, що все ж знайдемо відповідні слова для переконання.

З нашого боку всі керівники компанії отримали від генерального директора KPI за багатьма напрямами міжнародної співпраці. Всі директори ОГТСУ ведуть перемовини із партнерами і сприймають цю роботу як основну. Це і взаємодія з міжнародними фінансовими організаціями, регуляторними органами щодо нових міжнародних можливостей для ОГТСУ, і відносини з компаніями-операторами з інших країн ЄС, міжнародними галузевими асоціаціями . Навіть із політиками та експертним середовищем в інших регіонах.

Узагалі система, яка призначена для транзиту, не може бути ефективною без активної співпраці з міжнародними партнерами.

Розвиток технологій і нові можливості для України

Ми розуміємо, що енергетика змінюється: постійно з’являються не лише нові виклики, а й можливості. Наприклад, на наших очах скраплений газ став важливим фактором впливу на газовий ринок ЄС.

Для ОГТСУ це особливий напрям міжнародної співпраці, який має величезний геополітичний аспект і потребує узгодження на найвищому політичному рівні.

Нас часто запитують: чи потрібен Україні взагалі скраплений газ? Я сказала б, що так, але не за будь-яку ціну. Крім того, нам не так важливо, чи надійде він в Україну саме як LNG або ж буде доставлений уже через трубний транспорт, для нас має значення, чи буде іншим джерело походження цього газу. А ще – чи зможе Європа використати LNG-потенціал для власної диверсифікації. Адже що більше нових джерел газу в Європі, то менша залежність від Росії, відтак, унеможливлення домінуючої позиції цієї країни.

На початкових стадіях скраплений природний газ – це ще одне джерело диверсифікації та енергетичної безпеки. Але за умови побудованої інфраструктури і подальшого збільшення його виробництва в США, коли ми зможемо побачити, що LNG реально починає конкурувати за ціною.

Свою місію бачимо у тому, щоб підготувати нашу інфраструктуру до цього моменту та узгодити з’єднання із терміналами, які географічно можна доєднати до української ГТС. Найближчий від нас термінал розташовується у Польщі, там же планується побудувати ще один.

Для транспортування газу з польського СПГ-терміналу до України необхідно забезпечити відповідні гарантовані потужності у напрямку Польща–Україна.

Наразі транспортування природного газу до України можливе лише при здійсненні віртуального реверсу, який залежить від обсягу фізичного транспортування газу у напрямку Україна–Польща, що суттєво обмежує наші можливості.

Серед теоретичних можливостей, які, тим не менш, мають реальні перспективи, можна виокремити такі джерела та СПГ-термінали як традиційного, так і скрапленого газу: на півдні – Туреччина, Греція, Хорватія, Польща, а також природний газ, що надходить до всіх європейських терміналів із інших континентів.

Цікавим є напрям транспортування газу з Азербайджану. Газ має надходити через ГТС Туреччини та Трансбалканський трубопровід. Для цього необхідне сприяння турецької сторони, оскільки Туреччина у такому разі буде транзитною країною.

Також варто зазначити, що Трансбалканський трубопровід наразі не використовується у повному обсязі, оскільки наявні ринкові обмеження з боку Молдови: відсутність віртуального реверсу та непрозора тарифна політика щодо транспортування природного газу через її територією.

Для постачання природного газу з СПГ-терміналу у Хорватії необхідна додаткова газотранспортна інфраструктура для забезпечення гарантованих потужностей у напрямку Угорщина–Україна, про що оператори ГТС обох країн зараз ведуть переговори.

Також є можливість отримувати газ з балканського напрямку з СПГ-терміналів у Греції. І ці можливості потребують детального опрацювання.

Безумовно, основне майбутнє ГТС України залежить від спроможності нашої національної команди зберегти значні обсяги транзиту територією України. І контракт із «Газпромом» є одним із вирішальних факторів.

Але не «Газпромом» єдиним…

Треба йти в ногу з часом, думаючи про нові можливості інфраструктури для транспортування декарбонізованих газів: біометану, водню, CNG. Над цими напрямами ще треба багато працювати. І це точно не тема одного матеріалу.